Життя під час війни для кожного Українця – це важке випробування. В когось війна відібрала дім, близьких, хтось вимушений був поїхати за кордон, гарантувавши безпеку собі та своїм дітям, хтось наново відкрив себе та повністю змінив своє життя – фронт, волонтерство, нова професія… Жінки здебільшого взяли на себе роль «воїнів у тилу».
В цьому матеріалі ми розповімо про жінок, які власними силами створюють простір, який охоплює безліч напрямків – психологічна підтримка військових та цивільних, волонтерство, об’єднання людей, підтримка української культури та традицій, об’єднання суспільства навколо моральних та духовних цінностей.
Кожна людина по-своєму дивиться на події в країні, виходячи зі свого фактичного становища та можливостей. Для когось зміни не були занадто масштабними, звичний темп життя майже не порушено. Хтось навпаки – через втрату домівки, близьких та повний крах усіх елементів свого звичного життя, вчиться жити у новій реальності.
І, хоча, всіх з нас об’єднує боротьба з агресором, загалом нація єдина у боротьбі та бажанні Перемоги – трагедії, страхи та інші виклики війни кожен проживає по-різному.
Війна руйнує психіку людей, а затяжна війна часто призводить до зневіри
На другому році повномасштабної агресії рф більшість українців із сумом розуміє, що війна не закінчиться завтра чи за два-три тижні. Недавня заява у соцмережах віцепрем’єрки Ірини Верещук, про необхідність готуватися до затяжної війни з рф, аж ніяк не додає людям натхнення та віри. Заяви псевдоекспертів про «…снаряди закінчуються…», коли ворог майже щодня руйнує житлові будинки, лікарні та вбиває мирних українців в різних регіонах України, часто викликають обурення та зневіру у довгоочікуваній Перемозі.
Все це неодмінно впливає й на психіку кожного українця, особливо тих, хто є свідками подій війни. І хоча людська психіка має властивість адаптуватися до будь-яких умов життя, психічні травми часто впливають на фізичне здоров’я, призводять до деструктивних залежностей (алкоголь, наркотики тощо), викликають труднощі у соціальній адаптації, знижують працездатність – від наслідків застрахуватися неможливо.
Людська психіка, аби себе захистити, має властивість до витіснення та заперечення психологічної травми. «Депресія – це ж не про мене, допомога – не потрібна, сам/сама впораюсь, поки війна – можна потерпіти», – як часто ми чуємо ці слова від близьких та друзів, які пережили справжнє пекло, як часто ми кажемо ці слова собі?
Величезною загрозою є й посттравматичний стресовий розлад (ПТСР). Зазвичай він починає виявлятися приблизно за шість місяців після травматичної події. Проте, якщо стресор має потужну тривалу дію (наприклад, перебування в окупації, постійні ситуації обстрілів та нескінченної повітряної тривоги), імовірність стрімкого розвитку ПТСР підвищується. Як зазначають у «Центрі когнітивно-поведінкової терапії», тільки 20 % людей, які пережили травматичні події, страждають на ПТСР. Це залежить від властивостей людини (її ресурсів, психічного і фізичного здоров’я), від підтримки близьких людей, а також від характеру самої травматичної події.
За даними МОЗ, зараз потребують психосоціальної підтримки щонайменше 14 мільйонів громадян, які відчуватимуть погіршення психоемоційного стану різного ступеня тяжкості. Тільки з початку 2023 року 17 064 унікальних пацієнти у 360 медзакладах скористалися послугою й отримали допомогу за пакетом «Супровід і лікування дорослих та дітей з психічними розладами на первинному рівні медичної допомоги» (дані на 5 липня 2023 року).
За експертними оцінками, від 40 до 50%населення України потребуватиме психологічної підтримки різного ступеня інтенсивності.
У грудні 2022 року у ВООЗ заявляли, що 10 мільйонів українців або приблизно чверть населення України можуть страждати від розладів психічного здоров’я через російське вторгнення.
Війна також сильно вплинула на економіку України. А також на сферу культури. Багато діячів культури залишились без фінансової підтримки, у зв’язку з небезпекою обмежено проведення масових заходів, концертів та різноманітних творчих виступів. Переважно всі заходи, якщо і відбуваються, то онлайн. Це одна з найвразливіших сфер, яка здатна підтримувати психологічний стан українців.
Разом з тим, українці с подивом спостерігають спроби окремих міністерств витрачати мільярди гривень на сумнівні проєкти та серіали. А бажання окремих політичних діячів забороняти та публічно засуджувати, розпалюючи ненависть, штрафувати та карати – більше нагадують репресивну машину радянського союзу, аніж боротьбу за українську культуру. Такі дії лише роз’єднують людей та наносять окрему психологічну травму.
Окремою ланкою у контексті психологічних проблем українців є ВПО, яких на сьогодні, за даними Мінсоцу, зареєстровано 4 890 993 осіб в Україні. І якщо для мешканців неокупованих регіонів країни, які, на щастя, не втратили звичного оточення та умов життя, похід до психолога може допомогти вирішити більшість ментальних проблем, то для переселенців з територій, де розв’язано жахливий театр війни, тим хто втратив близьких, оселю, все своє життя – така допомога, можливо, приглушить біль, але про повне одужання мови не йде. У купі з фінансовими проблемами, проблемою адаптації у чужому місті, часто відсутністю можливостей самореалізації – об’єднання людей зі схожою бідою у хабах чи культурних центрах для багатьох ВПО стає рятівним човником, місцем «сили», місцем, де тебе розуміють без слів і де всі такі ж як ти.
Саме про таке місце, де допомагають і розуміють – у нашому матеріалі. А ще розкажемо як таке рішення працює, як можна масштабувати та що потрібно для вдалої реалізації схожого проєкту.
Як держава допомагає поліпшити психологічний стан українців
МОЗ України звітує про масштабну роботу з надання безоплатних послуг з охорони психічного здоров’я, зокрема й маленьких українців. Зазначається, що нині у системі охорони здоров’я працюють 265 дитячих лікарів-психіатрів та 742 психологи. По всій Україні діє 96 закладів з надання психіатричної допомоги дітям за пакетом медичних гарантій «Стаціонарна психіатрична допомога дорослим та дітям».
Мінреінтеграції повідомляє про створення онлайн-мапи медзакладів, де можна безплатно отримати психологічну і психіатричну допомогу. На мапу нанесено усі медичні заклади, які мають договір із Національною службою здоров’я України (НСЗУ) про надання психологічної та спеціалізованої допомоги з ментального здоров’я. Загалом розміщено інформацію щодо 8 201 лікаря у 3 346 місцях по всій Україні, крім ТОТ і територій, де ведуться бойові дії. Скористатися онлайн-мапою медзакладів можна за посиланням.
За ініціативою першої леді Олени Зеленської реалізується всеукраїнська програма ментального здоров’я «Ти як?», яка покликана створити систему сервісів і послуг, які зможуть різними способами та дієвими механізмами підтримати українців у складні часи повномасштабної війни.
«Хотілося б, щоб українці звернули увагу на свій емоційний стан і взяли відповідальність за нього. А “Ти як?” допоможе знаходити в собі сили щодня, навчитися піклуватися про себе, опановувати стрес, тривогу, гнів тощо» – такими словами користувачів зустрічає сайт програми «Ти як?».
На ресурсі українцям пропонують допомогти подолати стрес, навчитися реагувати на кризові ситуації, краще зрозуміти себе. На сайті є можливість завантажити «Аптечку психологічної самодопомоги» – такий собі мінігайд в самостійному опануванні кризових психологічних станів.
Олена Зеленська у своєму телеграм-каналі наголошує:
«Ментальне здоров’я – як імунітет. Хтось здатен витримати більше, хтось – менше. Але, як кожен ресурс, вимагає постійної підтримки й відновлення».
Як зазначає перша леді, несподіваним викликом, основною проблемою стала соціальна стигма:
«Оце знайоме всім «сильні не ходять до психотерапевта чи психолога, а ми ж усі сильні, треба тримати в собі емоції й не показувати вигляду».
Подібна позиція багатьох людей, на нашу думку, сформована ще тоталітарною радянською владою, зокрема методами каральної психіатрії. Вона часто призводить до фіксації та укорінення психологічної травми. Вдалим розв’язанням цієї проблеми можуть стати культурні осередки, у яких людям допомагатимуть фахівці, які не викликають асоціацій з психіатрією. Часто тим, кому потрібна підтримка, соромно казати близьким, що вони пішли у лікарню до психотерапевта. Натомість розповідь про відвідування культурного багатофункціонального простору, в якому працює той же психолог, сприймається по-іншому, більш нейтрально та позитивно.
В цілому, все це чудові рішення з боку держави, але вони не здатні покрити потреби абсолютно всіх українців. Зокрема, переконати людей, які з насторогою ставляться до лікарів-психіатрів та психотерапевтів, що звернення за допомогою – це необхідність, за яку пацієнтів не мають права стигматизувати у суспільстві, що звернення до таких фахівців не призведе до наслідків чи засудження з боку близького оточення.
КПЦ простір «ЦІННОСТІ» – вдале розв’язання багатьох проблем
Світлиця КПЦ “ЦІННОСТІ” Фото: Маргарита Трофімова
Цього року у центрі Києва розпочав роботу культурно-просвітницький центр (простір) «ЦІННОСТІ». Це була ініціатива небайдужих жінок з різних регіонів України, які об’єднались задля спільної мети: допомога людям, психологічне розвантаження, розвиток волонтерства й підтримка української культури, сімейних і духовних цінностей.
Жінки-берегині (як вони себе самі називають) розповіли, що ідея полягала у створенні спеціального простору, який покриватиме потреби більшості українців. Вони хотіли розробити багатофункціональний простір, який об’єднуватиме та підтримуватиме людей різних категорій у цей нелегкий час.
Саме тому співзасновниці центру працюють над облаштуванням атмосфери домашнього затишку задля психологічного розвантаження, а також допомагають всім, хто того потребує: військовим; переселенцям; жінкам, які втратили своїх близьких; мамам, чиї діти перебувають у полоні; молодим музичним виконавцям та діячам культури й багатьом іншим, – розповіла журналістам «Ірта-fax» Наталія Федорчук, співзасновниця центру «ЦІННОСТІ», яка ще з 2019 року очолює Міжнародний жіночий рух «За сімейні цінності» й займається волонтерством та благодійністю.
«Центр ми створили 7 червня. Він у нас має різні зони. Є музично-літературна вітальня, де відбуваються зустрічі з акторами, письменниками, поетами, музикантами для всіх, хто хоче поділитися частинкою свого тепла, своєї душі з відвідувачами. У нас є світлиця – це такий етнічний простір, в якому є елементи кожного регіону України. У нас є навчальний простір, де ми проводимо різні курси й різноманітні цікаві програми, англомовний клуб для аудиторії різного віку. У нас є кабінет психологічного консультування та юридичної допомоги. А також майстерня, де наші дівчата майструють, виготовляють жіночі прикраси у етнічному стилі та вінки, виготовляють вироби, які були характерні українцям у різні періоди часу. А також у нас є виставковий простір, де нещодавно ми проводили виставку української військової вишиванки, експозиція з якого наразі поїхала до Стамбулу», – говорить пані Наталія.
Виставка української військової вишиванки Фото: Маргарита Трофімова
Голова Міжнародного жіночого руху «За сімейні цінності» додає, центр отримав таку назву тому, що кожну людину формують в першу чергу цінності загальнолюдські: доброта, повага до ближнього, вміння помічати хороше у кожній людині й відповідно діяти на благо своєї нації та своєї країни.
«Ми розуміємо, що знання, просвітництво та культурні заходи можуть надати людям стимул, допомогти відновитися. Тому ми з дівчатами вирішили створити цей центр. Адже після 24 лютого кожен українець та мешканець нашої держави відчув силу коріння – це наша культура, наша історія, яка дала можливість вистояти у найтяжчі моменти та знайти сили, щоб рухатися далі», – зазначає Наталія Федорчук.
КПЦ (простір) «ЦІННОСТІ» розташувався на місці, де в найтяжчі дні у 2022 році знаходилась тероборона міста Київ «Мрія» й українські захисники та захисниці тримали місто, не даючи ворогові занести сюди свій клятий «руський мир».
«У цьому місці колись була територіальна оборона «Мрія». Потім хлопці виїхали, залишилось приміщення й ми з дівчатами вирішили взяти його в оренду для того, щоб створити культурно-просвітницький центр. Таке місце, де б могли збиратися однодумці для того, аби переселенці знайшли своє місце, свій дім, щоб сюди до нас заходили воїни, щоб до нас приходили сім’ї, мами з дітьми», – розповідає співзасновниця центру Ірина Верігіна.
Пані Ірина дуже добре пам’ятає події 2014 року, коли ворог окупував Луганщину. На власні очі, вона бачила всі жахіття, які із собою несуть окупанти. Річ у тому, що ця жінка у 2014 році виконувала обов’язки голови Луганської ОДА й сама є переселенкою. Саме тому вона разом з однодумцями хотіли облаштувати у столиці України місце, яке прийме та допоможе кожному, хто постраждав від цієї війни.
Максимум проєктів за короткий термін
Як повідомила Наталія Федорчук, лише за 2 місяці існування КПЦ вже реалізував 46 різноманітних заходів. Команда «Ірта-fax» висвітлювала деякі з них, а саме: музичний вечір з Антоном Риженко «Мелодії душі»; «Пісенна толока» від Переяславського культурно-просвітницького центру «Любомир» і самодіяльного колективу «Злагода»; «Українська пісня від Етно до сучасності» від молодих виконавців студентів Київської Національної музичної академії України імені П.І.Чайковського; концерт дуету «Обидва»; “MÜTEŞEM QIRIM. ШОВКОВИЙ ШЛЯХ ІЗ МИНУЛОГО В МАЙБУТНЄ” від Кримськотатарської мисткині, fashion дизайнерки та режисерки Леніє Ібрагімової. Також їздили з молодими музикантами у військовий шпиталь для прикордонників, аби привітати українських захисників та захисниць напередодні Дня Незалежності України. Цей перелік можна продовжувати ще довго.
Музичне привітання для прикордонників у військовому шпиталі Фото: Маргарита Трофімова
«Жодного гранту ми не виграли, але проєктів ми зробили багато. Цей центр створений на волонтерських засадах. Це не грант, не фінансова підтримка, наприклад, міста. Ні! Це просто небайдужі люди, які свій час, свої фінанси вкладають у те, щоб тут було відчуття миру та спокою. Ви можете прийти до нашого центру. Він у нас відкритий з понеділка по суботу з 11:00 години й до вечора, а у неділю ми відкриваємось виключно, якщо у нас запланований захід, бо ми всі люди сімейні», – говорить пані Наталія.
Повне інтерв’ю з Наталією Федорчук та приклад вдалих проєктів ви можете переглянути у відео:
Основні напрямки діяльності центру
Втілених проєктів та напрямків роботи у жінок-берегинь дуже багато, ми виділимо тут тільки основні:
Волонтерство;
Мистецтво та культурні заходи, творчі вечори;
Англомовний Speaking Club;
Виставки українських майстрів;
Майстер-класи;
Тренінги;
Кулінарні майстер-класи;
Психологічна допомога;
Юридична допомога;
Плетіння маскувальних сіток;
Виїзні заходи у госпіталі для поранених військових тощо.
Заохочення замість заборон
Інноваційність втіленого рішення, на нашу думку, полягає у тому, що колективу однодумців вдається поєднувати, на перший погляд, непоєднувані речі й збирати людей з різних сфер, різних національностей, статку, з різних регіонів України в одному місці. Без державної, та поки що й без грантової підтримки. Жінки паралельно займаються волонтерством та збором коштів на власні проєкти, допомагають військовим. На кожному зорганізованому заході усі небайдужі можуть, за бажанням, жертвувати кошти для розвитку нових проєктів. Усіх відвідувачів гостинно зустрічають, частують кавою і смаколиками, запрошують долучатися до культурних й мистецьких заходів та багатьох інших активностей центру.
«Звичайно цей простір потребує фінансування, бо тут є історія оренди, чай, кава, випічка… бо не кожен сьогодні може це собі купити. Ми закуповуємо матеріали, з якими працюють наші майстрині, та матеріали для майстер-класів, які ми проводимо з дітьми. Ми даруємо людям частинку свого тепла й надаємо атмосферу миру та затишку, яку шукають люди. Тому ми сформували на сьогодні історію донатів та відкрили рахунок. Є історія донатів по заходах, але вона не є обов’язковою. Якщо люди хочуть задонатити, вони донатять, якщо в них немає такої можливості – сьогодні такий час, що добро не вимірюється грошима», – зазначає Наталія Федорчук.
До того ж центр займається об’єднанням людей навколо культури та психологічною підтримкою.
«У нас є спеціальний тренінг, який вже пройшла 71 людина. Це авторська програма спільно з психологами Ізраїлю та Америки, які стикались з війною до нашої й розуміють, яким чином допомагати людям, які пережили війну. Сюди приходять військові, які перебувають на реабілітації, аби отримати ось цю «перезагрузку» під час творчих вечорів. Сюди приходять ВПО, аби отримати ось цю атмосферу прихистку й дому, яку вони втратили. Творчі люди можуть реалізувати в нас свій талант та виступити на сцені, бо для них теж важлива аудиторія й підтримка», – додає Наталія.
Окремий плюс створення подібних центрів у тому, що різні люди з різних сфер отримують можливість спілкуватися один з одним, обмінюватись контактами та співпрацювати над власними проєктами й можуть бути корисними один одному. Переселенці тут не почувають себе зайвими та покинутими з власними проблемами, «понаїхавшими» у чужу громаду.
Відвідувачів заохочують долучатися до української культури, традицій, української творчості, що є неоціненним внеском цих жінок в процес об’єднання суспільства під час війни, та розвиток української сучасної культури, зокрема молодих митців та творчих людей. В центрі акцентуються на прадавніх культурних звичаях та цінностях, що притаманні нашій нації, долучають молодь до традицій пращурів, а також заохочують допомагати армії у спільній боротьбі. Військові теж відвідують центр, аби хоч ненадовго повернутись у мирне життя та відмежуватися від жахіть війни.
Простір «Цінності» злагоджено функціонує, як живий організм. В ньому немає головних, керівників та підлеглих, а кожна жінка та кожен учасник роблять власний внесок у розвиток.
Як створити подібний простір у вашій громаді
Ми виокремили декілька аспектів, які, на нашу думку, можуть трошки краще дати зрозуміти, що потрібно буде зробити для вдалої реалізації подібного рішення:
Знайти ініціативних однодумців, які можуть злагоджено працювати на рівних у колективі.
Потрібно знайти приміщення, в якому можна буде облаштовувати різні зони.
Виокремити зону для проведення спеціальних психологічних консультацій у камерній атмосфері.
Запрошувати до центру представників культури й мистецтва, які проживають у вашому регіоні.
Залучити волонтерів, знайомих, лідерів думок.
Створити сторінки у соцмережах з анонсами заходів та пострелізами того, що у вас відбувається, аби зацікавити нових відвідувачів.
Запрошувати ЗМІ, щоб вони висвітлювали активності центру, аби інші члени вашої громади дізнались про ваш КПЦ.
Запровадити систему донатів, залучати фінансування з різних джерел.
Думки гостей про реалізацію цього рішення
Гості та відвідувачі КПЦ (простору) «ЦІННОСТІ» дуже позитивно сприймають таке рішення, вважаючи його вдалою ідеєю, яка об’єднує людей під час війни й допомагає багатьом у цей непростий час.
«Мені сподобався цей простір, він охоплює багато цікавих моментів. Тут виставки відбуваються, є артгалерея, а також плюс у тому, що є можливість проводити майстер-класи, пов’язані з приготуванням їжі, народних страв, а також допомагати військовим. Мені подобається дизайн приміщення, бо я як митець розуміюся на цьому, подобаються всі ці деталі», – зазначає Кримськотатарська мисткиня та власниця бренду busurmanka LeniE’ Леніє Ібрагімова.
Фото: Маргарита Трофімова
«Ініціатива цих жінок, по-перше, підтримує музикантів, зокрема допомагає отримувати досвід музичних виступів на широку аудиторію, по-друге, він розрахований на людей різного прошарку, в ньому є різні види мистецтва від рукоділля до сучасних жанрів. Така інтерактивність, я думаю, багатьом дуже цікава та корисна й загалом збагачує людей в такі часи», – додає лауреат міжнародних конкурсів та всеукраїнських фестивалів академічної музики, молодий вчитель музичного мистецтва зі спеціальності фортепіано Владислав Абельмас.
Фото: Маргарита Трофімова
Ще більше корисних рішень
Жінки-берегині, співзасновниці цього простору, постійно планують щось нове, знаходять кошти на проведення заходів та залучають нових волонтерів й діячів культури та мистецтв.
Як зазначає голова Міжнародного жіночого руху «За сімейні цінності» Наталія Федорчук, здебільшого заходи, активності та ініціативи під час війни плануються на тиждень, бо війна триває, є обстріли. Зазвичай плани формуються в залежності від людей, які долучаються до жіночих ініціатив.
Вона додає, що засновникам цього центру найбільше хотілося б, щоб люди самі долучались, пропонували свої таланти та вміння, переймали ініціативу та займались волонтерством.
«Небайдужих людей дуже багато. Якщо, до прикладу, будь-який Фонд чи соціально-відповідальний бізнес захоче профінансувати нас та долучитись до допомоги – ми будемо раді та вдячні. У нас в планах зробити на вході стіну пошани для таких організацій, які розуміють важливість цієї справи», – підсумувала Наталія Федорчук.
На нашу думку, подібні центри потрібно створювати у кожному регіоні, містечку, у кожній громаді – аби не дати ворогу жодного шансу розірвати країну на шматки, через внутрішні чвари психологічно втомлених та не почутих людей. Такі ініціативи вкрай потрібно фінансувати та масштабувати вже зараз, не чекаючи на кращі часи після Перемоги.
