Свої перші польоти сімейство вертольотів Ми розпочало на початку 1960-х років під керівництвом авіаконструктора Міхаїла Міля, чиє ім’я й дало назву цій лінійці. З того часу ці повітряні судна стали одними з наймасовіших та наймодифікованіших гвинтокрилих машин у світі. В Україні, як частина радянської авіаційної спадщини, вертольоти Ми склали основу армійського авіапарку – і досі вони виконують критично важливі завдання на фронті, пише УНН.
Бойове застосування вертольотів Ми
Ексречник Повітряних Сил ЗСУ, а нині начальник Управління комунікацій Командування Повітряних сил ЗСУ Юрій Ігнат неодноразово заявляв, що вертольоти армійської авіації та Повітряних сил Ми-24, Ми-8 працюють близько до лінії вогню.
Подекуди ця відстань зменшувалась настільки, що екіпажі фактично заходили в тил ворога. Одним із найвідоміших прикладів таких ризикованих, але життєво необхідних операцій, стали рейси до заблокованого Маріуполя у 2022 році.
“Спеціальну операцію було сплановано та проведено Розвідкою Міністерства оборони України”, – зазначав керівник Головного управління розвідки Міністерства оборони України Кирило Буданов.
Саме на Ми-8 здійснювались вильоти на Азовсталь – загалом відбулося сім польотів. Лише зараз ці факти починають отримувати детальніше висвітлення, але неповною мірою, адже чимало деталей досі засекречені з міркувань безпеки. Багато учасників місії не можуть відкрито розповідати про обставини рейсів чи називати побратимів, аби не наражати їх на ризик. Водночас навіть фрагментарні підтвердження дозволяють уявити масштаби та складність однієї з найризикованіших операцій української армійської авіації.
“Завдяки цим вертолітним місіям українським силам вдалося евакуювати 64 поранених і доставити 30 тонн вантажу. Під час операції три вертольоти були втрачені внаслідок інтенсивного вогню ворожої ППО, однак місію було успішно виконано. Україна також направила підкріплення – 72 добровольці для оборони Маріуполя”, – повідомляв Еuronews з посиланням на добровольця батальйону “Азов”, ветерана оборони Маріуполя Анатолія “Бас” Басенка.
Складність польотів та виклики для пілотів
Ситуація із застосуванням сімейства Ми є специфічною не лише через те, що вертольоти, які використовуються, здебільшого не нові й потребують ретельної підготовки перед вильотом – ідеться про складні ремонтні та обслуговуючі роботи, заміну окремих комплектуючих, перевірку функціоналу. Особливої уваги вимагає й сама складність польотів: у більшості випадків вони виконуються на гранично низьких висотах, із ризиком потрапляння під ворожу ППО, часто в умовах нічної або мінливої видимості. Це накладає подвійне навантаження – і на техніку, і на пілотів.
Про специфіку таких польотів неодноразово висловлювалися й західні військові експерти.
“Виклики, з якими стикаються ці (українські – ред.) пілоти в цьому складному операційному середовищі, видаються досить серйозними – можливо, навіть серйознішими, ніж ті, з якими мали справу американські пілоти ударних гелікоптерів”, – зазначає колишня пілотка вертольота Super Cobra, нині старша політична аналітикиня RAND Кайліан Гантер.
Гантер також пояснила, що польоти на низьких висотах в умовах активних бойових дій суттєво обмежують час на реакцію та впливають на ситуаційну обізнаність. Пілоти мають уважно стежити за найменшими змінами та приймати миттєві рішення щодо того, як саме маневрувати та керувати вертольотом.
Українські пілоти вертольотів Ми-8 розповідають про реальні приклади з фронту, коли основними цілями під час місій є ворожа піхота, укріплені позиції та техніка.
“Ми були змушені чотири рази здійснити посадку в полі. По наших вертольотах запускали ракети та керовані бомби”, – розповів один із пілотів в коментарі для видання Reuters, не називаючи імені з міркувань безпеки.
За словами українських льотчиків, прицільний удар часто супроводжується так званим “гірським маневром”: пілот наближається на низькій висоті, плавно піднімається, запускає ракети, а потім різко йде в бік і знижується, щоб уникнути виявлення та ураження ворожими засобами ППО.
Чому Ми залишаються незамінними?
Попри поважний вік, потребу в модернізації та залежність від складного обслуговування, сімейство вертольотів Ми залишається критично важливим компонентом української армійської авіації. Їхня універсальність – здатність виконувати бойові, логістичні, рятувальні місії – робить цю техніку критично важливою у реаліях фронту. Досвід оборони Маріуполя, успішні рейди в глибокий тил ворога, евакуація поранених під обстрілами – все це свідчить про те, що вертольоти Ми не лише “залишки радянського минулого”, а повноцінний ресурс, здатний рятувати життя та змінювати хід бойових дій.
Разом із тим, використання цієї техніки пов’язане з чималими викликами. Більшість комплектуючих для Ми-8 та інших суден цього типу виготовлялися ще за радянських часів, і сьогодні їх доводиться шукати по всьому світу – часто через треті країни, які мають залишки відповідних запчастин. Відсутність централізованого виробництва, застаріла технічна документація та санкційні обмеження значно ускладнюють модернізацію радянських машин. Більшість комплектуючих виготовлялись десятиліттями раніше, і нині їх доводиться шукати по всьому світу. Підтримання льотної придатності вимагає великого технічного зусилля, досвіду інженерів і значних фінансових витрат.
Поки Україна очікує на постачання сучасної західної авіатехніки, ефективність використання наявного парку залежить від продуманої логістики, налагодженого ремонту, професійної підготовки екіпажів та тактичної гнучкості в умовах постійних змін на фронті. Адже в умовах нинішньої фази війни навіть один успішний бойовий виліт на вертольотах Ми може відіграти стратегічну роль.
Проблеми модернізації та застарілих підходів
Два українських вертольоти Ми-8МТ, нещодавно модернізовані компанією “МС АВІА-ГРЕЙД” у межах державного контракту, наразі можуть повернутись у військо без бойового оснащення. Під час капітального ремонту з вертольотів зняли встановлене озброєння, а згодом воно було арештоване за рішенням суду – хоча техніка відповідала чинним українським стандартам.
Компанію, яка виконувала модернізацію, до перевірки не допустили, тому вона не може виконати гарантійні зобов’язання. Причиною стало те, що обладнання оцінювали не за українськими технічними умовами, а за радянсько-російськими ГОСТами. Ситуація викликала широкий резонанс, адже в умовах війни існує реальна загроза, що бойова техніка залишиться без зброї.
Офіційних коментарів наразі немає, однак за словами фахівця Міністерства оборони, який побажав залишитись анонімним, першочергово потрібно з’ясувати, хто допустив таке порушення й на якому етапі було ухвалене відповідне рішення.
Цей випадок лише підкреслює важливість системного підходу до ремонту та модернізації техніки, з урахуванням національних стандартів і вимог воєнного часу. Адже кожне зволікання з відповідальними діями, кожна помилка в логістиці, ремонті чи юридичному супроводі перетворюється не просто на технічну проблему, а на потенційну загрозу для обороноздатності країни. Саме тому майбутнє гвинтокрилої авіації України залежить не лише від історичної спадщини, а й від рішень, які ухвалюються сьогодні.
Джерело: Інформаційне агентство «Українські Національні Новини»
