Керівники освітніх закладів на території окупованої росією Луганщині, зокрема й тих частин регіону, які росіяни окупували вже після початку повномасштабного вторгнення, отримали розпорядження вилучити з бібліотек та підготувати до знищення українські книжки. Текст розпорядження та список, що налічує понад 300 видань, отримав від власних джерел й опублікував у своєму телеграм-каналі головний редактор видання «Трибун» Олексій Артюх. Про це повідомляє «Детектор медіа».
«За інформацією від джерел Артюха, на окупованій Луганщині чекають перевірку з рф, чим і спричинена нинішня вказівка тамтешньої «влади» вилучити із бібліотечних фондів «літературу екстремістського характеру, яка відображає ідеологію українського націоналізму». Інспекторами мають стати представники відділів освіти міст, які є кураторами певних районів (Старобільский район — місто Черкеськ, Біловодський район — Новосибірськ, Сватівський район — Саратов)», – пише видання.
Додається, що серед книжок, що підлягають вилученню та знищенню, — не лише твори сучасних українських прозаїків, але й книжки журналістів, зокрема «Війна» Аркадія Бабченка; «Дисиденти», «Друга світова війна» та «Війна двох правд» Вахтанга Кіпіані; «Мустафа Джемілєв» Севгіль Мусаєвої; «Дзвони Майдану» Віталія Портникова; «Книга змін» Андрія Цаплієнка; «Проєкт «Україна»» Данила Яневського.
Говориться також, що згідно із розпорядженням, окрім видань, зазначених у списку, вилученню також підлягають:
- видання, що стосуються теми Голодомору в Україні;
- підручники, довідники та інші книги з історії України;
- комікси для дітей та підлітків;
- література, «що пропагує європейські гендерні «цінності»»;
- публіцистичні видання, дослідницькі та моніторингові матеріали, видані після 2014 року;
- книжки із серії «Відомі українці» та публіцистичного проєкту «Україна»;
- художня література про події періоду новітньої історії (2014-2021 роки) на території України і Донбасу.
А також повідомляється, що джерела Артюха припускають, що на окупованих з 2014 року територіях у деяких навчальних закладах зберігали українські книжки та атрибутику, хоча звітували про знищення чи списання.
«Заміняти їх нічим, оскільки окупаційна влада досі не може забезпечити учнів підручниками у достатній кількості, тому деякі уроки все ще ведуться за українськими книжками та додатковими матеріалами», — повідомляє одне з джерел Артюха.
Крім цього, воно відзначає провал у викладачів та культурних працівників нової «влади» в пропагандистській роботі з учнями. Заходи пропагандистського спрямування проводяться, але учні їх сприймають як формальність і примус, а не як пропозицію привабливої ідеології.
Ілюстративне зображення
