Українські виробники, експерти та представники державних структур під час круглого столу “Імпортозаміщення в авіаційній галузі України: виклики та можливості” обговорили критичні проблеми галузі, економічні перспективи та потребу в інституційній підтримці для пришвидшення переходу на національні рішення, пише УНН.
Наша головна задача – це підтримання в боєготовому стані наших вертольотів, максимальна кількість, щоб була готова до виконання завдань, щоб ми забезпечували підтримку наших військ, максимально наносили вогневе ураження нашому ворогу, максимально ефективно виконували задачі по евакуації поранених, по задачам ППО, проти БПЛА і розвивалися
Водночас учасники зустрічі акцентували увагу на сталій залежності вітчизняної авіаційної галузі від радянських комплектуючих, зокрема в сегменті оборонної техніки. Йшлося про те, що критично важливі елементи залишаються без належної альтернативи, що створює прямі ризики для обороноздатності. Складність полягає не лише у фізичній відсутності вузлів, а й у відсутності технічної документації та стандартів.
Україна успадкувала значну частину оборонно-промислового комплексу колишнього Радянського Союзу, разом із цим вона отримала дуже серйозну проблему та глибоку технологічну залежність від радянських комплектуючих. Ця залежність досі залишається важливою проблемою в частині модернізації українських підприємств, оборонної промисловості та інфраструктури. (…) В авіації всі літаки, які в нас експлуатуються та були виготовлені за часу радянського союзу, АН-24, АН-26, МІГ-29, Су-24, Су-27, вони досі в експлуатації і зараз використовуються в бойових діях, але багато запчастин – це двигуни, і гідравліка, і електроніка – це ще радянські зразки і в Україні вони майже не випускаються
Своєю чергою генеральний директор компанії “Ксєна” Євген Сокол зазначив, що наразі підприємство користується залишками комплектуючих, які залишилися ще з тих часів і розкидані по всьому світу.
Наприклад, у нашому випадку мова йде про літак Ан-32, ми його використовуємо в пожежному варіанті. Таких літаків було вироблено небагато, і у світі їх залишилося теж не так багато. Але певні запчастини та агрегати ще можна знайти. Ми, фактично, скуповуємо все, що залишилося, і доправляємо це в Україну на наші державні підприємства для проведення ремонту й подальшого використання. Але ці запаси скоро вичерпаються – їх і так дуже небагато. А що робити далі – чесно кажучи, я не знаю
Також йшлося про економічну доцільність і потенціал розвитку українських підприємств. Українські виробники здатні освоювати нові технології, проте потребують комплексного підходу до модернізації інфраструктури та підтримки виробничих потужностей. Натомість реальних та дієвих програм наразі немає.
До 2025 року діяла підтримка в частині оподаткування: податку на додану вартість, податку на прибуток, земельного податку та митних зборів. На жаль, ці пільги наразі припинені. (…) Ми намагаємося запровадити нові інструменти підтримки авіабудівної галузі й надалі будемо над цим працювати. Поки що вдалося зробити наступне: підготовлено законопроєкт, який уже подано до Верховної Ради і який передбачає звільнення суб’єктів літакобудування від сплати земельного податку. Закон ще не ухвалено, але він уже пройшов розгляд у профільному комітеті й очікує на голосування у парламенті. Йдеться про порівняно невеликі суми, які підприємства сплачували до бюджету і які могли б бути спрямовані на їхній розвиток. Надалі плануємо запроваджувати й інші механізми підтримки, зокрема через кредитування або лізинг для підприємств літакобудування
Крім того, учасниками розглядалися технологічні та регуляторні аспекти. Представник Головного управління державної авіації України окреслив проблеми сертифікації та уніфікації документації. Він наголосив, що державна підтримка має бути системною, а нормативна база – адаптованою до реалій воєнного часу.
За підсумками обговорення учасники погодилися, що імпортозаміщення потребує не лише технічних рішень, а й консолідованої державної політики з акцентом на стратегічне планування, міжгалузеву взаємодію та довіру до національного виробника.
Нагадаємо
Два українських вертольоти Мі-8МТ, модернізовані компанією “МС Авіа-Грейд” у рамках державного контракту, наразі ризикують повернутись до війська без бойового обладнання. Після передачі машин на капремонт встановлене озброєння було демонтоване, а згодом арештоване за рішенням суду – попри те, що техніка відповідала чинним українським стандартам. Компанію-виконавця до рекламаційних процедур не допустили, що унеможливлює виконання гарантій. Причиною визнання обладнання “неаутентичним” стало порівняння його з радянсько-російськими ГОСТами, а не з українськими технічними умовами. Ситуація викликала значний резонанс через загрозу втрати боєздатності техніки під час війни.
Джерело: Інформаційне агентство «Українські Національні Новини»
