Смерті, руйнації, обмеження, евакуація – всі ці «атрибути війни» вже стали звичними у житті кожного Українця. Нескінченна лавина негативу, страх, відчуття незахищеності, бідність, спустошеність – виклики з якими кожен намагається впоратися та втриматися, але не в кожного вистачає сил. Родина, кохані та близькі люди, здавалося б, апріорі є підтримкою, опорою, а стосунки у подружніх парах повинні тільки міцнішати. Але, реальний стан речей та статистика каже зовсім про інше… Чому так та які рішення можуть допомогти, розкажемо у нашому матеріалі.
Зв’язок втрачено
Вже третій рік багато Українських сімей вимушені підтримувати стосунки на відстані. Частими є випадки, коли дружина з дітьми виїхала за кордон, а чоловік лишився в Україні, або жінка з дітьми евакуювалась з прифронтових чи з окупованих територій, а батько дітей залишився, чи родинні зв’язки розірвав обов’язок батька, чи матері захищати країну й вони пішли до лав ЗСУ, а діти взагалі залишились з бабусями та дідусями… В багатьох випадках звичний уклад подружнього, родинного життя зруйнувала війна. Часто це призводить й до повного руйнування родини.
За даними World of Statistics у 2023 році Україна увійшла до п’ятірки перших за кількістю розлучень країн. Звісно, статистика не відобразить реальних причин, адже ми знаємо про факти й фіктивних розлучень, через недосконале законодавство, проте тенденція не дуже обнадійлива.
За словами українських юристів, які займаються розлученнями у судовому порядку, сьогодні основними причинами розірвання шлюбу є зрада одного з партнерів, «абьюз» та сімейне насильство у родині, а також «дружня допомога» родичів (найчастіше батьків одного з партнерів чоловіка чи дружини).
«У нас дуже багато замовлень на розлучення, дуже багато, по декілька справ кожного дня, десятки людей звертаються на консультацію з питань щодо розлучення. На сьогодні я спостерігаю наступну тенденцію: дуже багато жінок поїхала за кордон й зрозуміли, що зможуть жити забезпечувати себе й дітей самі. Також буває, що жінка від’їжджає за кордон з дітьми й чекає моменту, коли можна буде повернутися спокійно, а чоловік, що лишився в Україні тим часом починає гуляти (зраджувати) й це масове явище. А ще лишилась купа жінок в яких чоловіків забрали на фронт й вони лишились самі… Гуляють (зраджують) чоловіки й жінки приблизно однаково, бо є люди, які зберігають вірність партнерові, а є які зраджують. З моїх спостережень жінки більше схильні після зради кидати чоловіка та іди до нового партнера, а ось чоловіки навпаки, зраджуючи прагнуть залишитись у відносинах з жінкою з якою живуть постійно. Сьогодні я спостерігаю, що у тих пар де були проблеми у відносинах ці відносини розірвались, а в тих пар де була любов та повага відносини укріпились», – говорить співвласниця Адвокатського Агентства «Пані в Законі» Кристина Очкур.
На думку психологів, стосунки на відстані й проживання різного досвіду під час військових дій часто призводять до розірвання сімейних зв’язків, а згодом й до розлучення. Основні причини такого розриву – порушення спілкування і зниження рівня довіри між партнерами, фокус на своєму житті й побуті, відсутність тактильного контакту й порушення емоційного зв’язку.
«Формування і проживання різного досвіду створює певну емоційну прірву й погіршує взаєморозуміння і спілкування. На тлі цього подружжя переживає знецінення, розпач, розчарування, гнів та інші сильні емоції й не завжди проявляє достатню емпатію одне до одного. Зауважу, що не існує певної статистики щодо гендерних відмінностей: більш роздратованими й агресивними стають однаково як чоловіки, так і жінки», – зазначає кризова психологиня та тренерка Юлія Павлова.
Весь спектр проблем, звісно, позначається на емоційному стані дорослих, проте найбільш незахищеними стають діти, які й без сімейних негараздів зазнають величезної кількості стресу й психологічної травматизації під час війни.
Доступна допомога
У грудні 2022 року МОЗ, ВООЗ та НСЗУ у межах Національної програми психічного здоров’я та психосоціальної підтримки, ініційованої Оленою Зеленською провели форум на якому йшлось про важливу роль первинної ланки медичної допомоги у збереженні психічного здоров’я українців. За рішенням української влади, на час воєнного стану громадяни можуть звернутися до будь-якого лікаря «первинки», незалежно від наявності декларації, й він має проводити скринінг на наявність розладів психіки та поведінки.
В України працює 9 безплатних гарячих ліній психологічної підтримки, які оприлюднило МОЗ у себе на сайті, зокрема (044) 456 17 02; (044) 456 17 25 – Лінії Київського міського центру психолого-психіатричної допомоги при станах душевної кризи; 0 800 211 444 – Лінія емоційної підтримки Міжнародної організації з міграції; 7333 – Лінія запобігання самогубствам Lifeline Ukraine. А також цілодобова безплатна гаряча лінія психологічної підтримки для чоловіків 2345 (Vodafone та Lifecell) та +38 067 752 23 45 (Київстар). До того ж в нашій країні існують безліч волонтерських організацій, які займаються наданням безплатної психологічної допомоги людям. Також працює багато центрів надання послуг з сімейної психотерапії на платній основі.
Існує й багато програм, які фінансуються міжнародними організаціями та надаються безплатно для ВПО. Багато громадських організацій та благодійних фондів сьогодні займаються фінансуванням роботи психологів, аби ті своєю чергою могли допомогти українцям безплатно.
Є й досить унікальні та інноваційні рішення, які відрізняються доступністю та ефективністю. Про одне з таких рішень – далі.
Яскраво, корисно й ресурсно
Наша команда поспілкувалась з дитячою психологинею та арттерапевткою Діаною Дятченко, яка за допомогою власної унікальної методики, що поєднує різні види арттерапії, допомагає налагодити сімейні зв’язки між батьками та дітьми й навчити людей сприймати й проживати власні емоції.
«За допомогою арттерапії ми допомагаємо людям висловити те, що важко сказати словами, знайти нові шляхи розв’язання проблеми та відкрити нові ідеї. Групові тренінги вони завжди про ресурс й про те, що дає змогу нам рухатися далі, планувати майбутнє й здобувати емоційну стабільність. Такі заняття допомагають під час проведення групової терапії сім’ям дати собі й своїй родині час на проживання власних емоцій й почати планувати майбутнє», – розповідає Діана Дятченко.
Пані Діана не перший рік проводить групові заняття та допомагає родинам переживати складні часи. На запрошення ГО «Фонд розвитку підприємництва та реалізації бізнес-ідей» й за підтримки міжнародних партнерів проводить групові безплатні арттерапевтичні заняття з сім’ями ВПО та сім’ями, які постраждали внаслідок війни, зокрема під час окупації на Київщині.
«Арттерапія це не тільки про малювання, у своїй роботі ми використовуємо різні методи, навіть такі, як фільмотерапія, іграшкотерапія, ігротерапія, тканева терапія, музикотерапія. Щоб отримати ефект не обов’язково вміти малювати, ліпити чи робити щось руками, важливо дозволити собі відчути матеріал та насолодитися процесом», – зазначає авторка методики.
Такий метод допомагає людям краще зрозуміти власні емоційні стани й прийняти свої емоції, не забороняючи собі їх, зрозуміти що різні емоційні стани є нормальною реакцією організму на зовнішні чинники й події, які відбуваються у житті людей.
«Мені дуже хочеться, щоб батьки з дітьми виділили годинку-півтори для спілкування між собою, розвантажилися емоційно, навчилися краще розуміти один одного, почати більше довіряти один одному та просто гарно провели час разом», – зазначає арттерапевтка.
На початку квітня цього року, під час весняних канікул, Діана Дятченко провела групову арттерапію для дітей ВПО й дітей, що пережили окупацію у Макарові Бучанського району на Київщині. Як зазначає дитяча психологиня, метою заходу було навчити дітей розуміти свої стани, відчувати власні емоції й зрозуміти, що не буває поганих чи гарних емоцій — відчувати різні емоції це нормально.
Під час заходу наші журналісти на власні очі спостерігали, як працює ця методика на дітях, коли після години занять скуті та закриті школярі починали спілкуватися між собою, грати з волонтерами й ділитися емоціями.
Арттерапевтичне заняття складалося з рухливих вправ та ігор для знайомства дітей між собою й побудови позитивної комунікації. Далі діти створили власну кольорову схему сприйняття емоцій, тобто визначилися яким кольором можна саме розфарбувати свою радість, любов, смуток, подив, страх, гнів та інші емоції. Також діти спробували відчути де в тілі відгукується та чи інша емоція і яким саме чином (спазм, поколювання, «метелики» в животі…) та схематично це зобразили на паперовому макеті людини.
«І наприкінці цього арттерапевтичного заняття всі свої позитивні емоції та стани ми спробували зібрати в «чарівній пташці» успіху та вдачі, яку діти забрали з собою, як невеличкий захисний талісман від всіх негараздів. Я пройшла тисячі годин навчання й сформувала власну методику, яка складається з адаптованих вправ для дітей з розвитку емоційної резільєнтності. Це коли людина починає відчувати нові для неї емоції, яких вона раніше не відчувала. В людей починається маленька паніка, бо вони не знають як на це реагувати, як себе стабілізувати, як поводитись у тій чи іншій ситуації, якої раніше не було», – зазначає арттерапевтка.
Частиною розробленої методики є створення за допомогою кольорів та символів певних мистецьких виробів, які являють собою фізичний предмет (пташка щастя, чарівна писанка, картина щасливого майбутнього тощо), що нагадує учасникам заняття про позитивні моменти й закладає програму позитивного мислення на майбутнє.
Наприклад, вправа «Мій чарівний майбутній світ», коли за допомогою техніки флюїд-арт батьки разом з дітьми створюють яскраві картини власного гармонійного щасливого всесвіту.
«Методика містить не тільки арттерапевтичне заняття з використанням кольорів. Це яскраво, корисно й ресурсно. Під час вправи «Мій чарівний майбутній світ» кожна родина програмувала собі наступний рік на здоров’я, щастя успіхи та здійснення власних бажань», – розповідає Діана Дятченко.
Наприкінці психологічних тренінгів та групових занять, які проводить Діана Дятченко, завжди створюють певний «предмет-талісман» (чарівну писанку, пташку щастя тощо), який символізує щось позитивне та здатне принести щастя у майбутньому. Це спонукає людей переходити до позитивних емоцій й вірити у диво та щасливе майбутнє, спостерігаючи потім цей предмет у себе вдома.
Відчуваю радість та захоплення!
Пані Діана розповідає, що працює з сім’ями та дітьми з 2018 року:
«Тренінгів провела безліч. З 24 лютого, ще перебуваючи у підвалах Сєвєродонецька, переховуючись від постійних обстрілів, займалася з дітьми. А вже коли потрапила в Київ, повністю занурилася в цю діяльність. Пройшла спеціалізовані курси по роботі з травмою методами арттерапії. Це і Хібукі-терапія, і терапія іграшкою, програма «Діти і війни» та багато інших».
Такий великий практичний досвід у роботі, звісно, має й досить вагомі результати. За спостереженнями журналістів «Ірта-fax», під час проведення занять, відчувається позитивна динаміка зміну настрою та емоційного стану учасників. Щось насправді особливе відбувається на заняттях, які проводить пані Діана у місцях компактного проживання переселенців. За нашими спостереженнями, під час арттерапевтичних занять, переселенці знову відчували себе щасливими та відволікались від гнітючих думок про стан невизначеності, в якому вони перебувають не перший рік.
«Всіх зачепила війна, навіть у тих регіонах які більш-менш стабільні, люди все одно читають новини, дивляться новинні сюжети на телебаченні й розуміють що відбувається, а Київщина зазнала й наслідків війни — деякі громади були під окупацією. Тому будь-яка розвантажувальна діяльність психолога чи психотерапевта має свій результат. Звичайно, що для позитивної динаміки психологічні заняття потрібно робити постійно й в комплексі, але навіть отакі групові двогодинні заняття дають свої позитивні результати», – додає пані Діана.
Такі заняття з комплексним підходом, що поєднують творчість та психологічні практики роботи з емоційними станами, допомагають сім’ям знайти спільну мову, пережити разом позитивні емоції, отримати відчуття потрібності, єднання та сімейного затишку.
«Я отримала багато позитивних емоцій, мені дуже сподобалось малювати. Це мені надало відчуття полегшення», – говорить переселенка Ольга, яка на сьогодні мешкає у МКП табору «Зоряний» (с. Карапиші).
«Я отримав багато радісних емоцій. Мені дуже сподобалось малювати й думати про те, що означають для мене певні кольори, які я використовував», – додає її син Роман.
«Після тренінгу у мене класні емоції, мені сподобалось і я не марно провела час, адже ми пограли та навчилися виражати власні емоції на моделі паперової людини за допомогою кольорового пластиліну», – розповідає одинадцятирічна Соня Смілковська мешканка Макарівської громади.
«Мені сподобалось брати участь у групових іграх, а також працювати з кольоровим пластиліном. Після проведеного заняття я відчуваю радість та захоплення. До початку заняття я дуже хвилювалась, однак на тренінгу мені стало набагато легше», – поділилася враженнями з журналістами десятилітня Соня, яка на сьогодні має статус ВПО й проживає у Макарівській громаді.
Інноваційно та доступно
Впроваджена методика – це не просто проведення групових занять. Унікальність та особливість методу полягає у налагодженні відносин під час спільної творчої роботи дітей разом із батьками над створенням певного витвору мистецтва. Емоційний стан учасників, який виникає під час сеансу, сприяє налагодженню сімейних зв’язків, вивільненню емоцій та віднаходженню ресурсних станів.
Одним з елементів унікальності є й те, що психологиня чудово розуміє потреби людей, адже відчула на собі досвід переселення та розробила систему арттерапевтичних занять виходячи з реальних ситуацій та власного досвіду.
Варто виділити й окремі компоненти методики, а саме вільність у виборі. Під час терапії людина може вільно обирати колір, форму, інтенсивність – все, що вважатиме символом власної емоції. Застосований принцип надання відчуття свободи вибору людині, яка опинилась у ситуації без вибору, зокрема у контексті ВПО — є досить унікальним, адже найчастіше у кольоротерапії використовується стале трактування кольорів та їх тлумачення.
Плюси та мінуси цього рішення
Одним з найбільших плюсів такого рішення є можливість безплатно пройти сеанс арттерапевтичного заняття у колі людей зі схожими життєвими ситуаціями. Комбінована методика з використання кольоротерапії, символотерапії, рухливих вправ для дітей та формування «талісману вдачі» допомагає стабілізувати емоційний стан, зрозуміти що відчувати будь-які емоції це нормально.
Методику можна використовувати для комплексної реабілітації.
Плюсом є й те, що за підтримки донорів, арттерапевтка проводить заняття у місцях компактного проживання ВПО.
Мінусом такого рішення є те, що групова робота є тимчасовим розвантаженням. Арттерапія не є кризовою терапією й не зможе допомогти пропрацювати глибинні психологічні травми людини. Ця методика може дати тимчасовий позитивний ефект, ресурси для стабілізації емоційного стану тут і зараз.
Як втілити подібне рішення
Аби втілити схоже рішення, варто використати наступні поради:
- Знайти приміщення для проведення групових занять;
- Залучити фахівця — арттерапевта, який зможе вибудувати комплексний підхід у роботі з людьми, зважаючи на їх емоційний стан;
- Придбати матеріали для проведення арттерапевтичного заняття (фарби, кольоровий пластилін, полотна, папір тощо);
- Звернутися за допомогою в організації процесу до донорів, спонсорів, чи волонтерів;
- Розробити та провадити у життя комунікаційну стратегію, задля інформування та залучення членів громади.
Що кажуть експерти?
Щоб краще зрозуміти дієвість та результативність впровадженого рішення, наша команда звернулася за коментарем до Голови правління ГО «Фонд розвитку підприємництва та реалізації бізнес-ідей» Олени Федорової.
«Наша співпраця з Діаною Дятченко триває вже кілька років, ще з часів проживання у нині окупованому Сєвєродонецьку. Наше громадське об’єднання допомагає в організації та фінансуванні арттерапевтичних занять. Організовані нами тренінги вже відвідало понад 800 людей, ми маємо безліч позитивних відгуків та подяк від учасників. В планах в нас ще більше спільних проєктів, а також одна мрія – повернутися до рідної Луганщини після деокупації, та продовжити нашу спільну справу, допомагати та підтримувати людей» – розповідає пані Олена Федорова.
Не менш позитивним щодо розробленої методики є й коментар від Тетяни Кондес, доцентки кафедри психології Університету КРОК:
«Ми всі, як ВПО, так й інші українці сьогодні знаходимось не зовсім у врівноваженому стані, тому на мою думку арттерапія є такою психорегуляцією: розвантаження, заспокоєння тощо. Навіть використання різних кольорів повертає людину до піднесеного стану зі стану пригнічення. Я не скажу, що це ейфорія, однак радість повертається. До того ж творчий процес всі люблять, бо з дитинства в кожного з нас є свої асоціації з видом активності, коли тебе не заставляють. Людина захотіла взяла олівець й пішла малювати, не захотіла взяла фарби намалювала щось фарбами. Арттерапія так само, тебе не садять, не змушують, а ти самостійно обираєш який колір обрати, скільки його використати, що й з чим змішати, аби виразити власні емоції. На мою думку, учасники арттерапевтичного заняття (яке проводилось у Макарівській громаді) вийшли зовсім в іншому стані, тому методика має позитивний ефект».
Плани на майбутнє
Мабуть, кожен Українець має свій маленький «мінімум» обов’язкових справ на «після війни». У важкий час невпевненості та засилля негативу, так важливо мати надію й віру у світле майбутнє, готуватися до «прориву», будувати плани, покращувати себе та тренуватись, як спортсмен перед олімпіадою. Саме за такими принципами, на наш погляд, живе Діана Дятченко. Розроблена методика вже допомагає сотням Українських сімей, постійно розвивається та вдосконалюється, аби відповідати запитам та викликам воєнного часу та після нашої Перемоги:
«Що стосується роботи після війни, думаю, що всі програми будуть корегуватися після оцінки станів людей, які знаходилися в окупації. Зараз немає однозначної відповіді, що і як буде працювати на відновлення психічного стану саме людей після деокупації», – додає Діана Дятченко.
Варто додати, що проведення таких занять вже зараз об’єднують й членів нині окупованих громад, зокрема Луганщини, та закладають фундамент у повоєнній розбудові регіону. Розроблена методика має всі шанси стати частиною великого процесу відновлення та нормалізації життя у деокупованих регіонах та допоможе тисячам Українських родин впевнено будувати щасливе майбутнє.
