Заміщення радянських комплектуючих: Україна стикається з юридичними і технічними бар’єрами у сфері ремонту військової техніки та авіації

В умовах повномасштабної війни Україна щодня змушена шукати шляхи для підтримки боєздатності власної військової техніки та авіації. Особливо складною залишається ситуація з постачанням і закупівлею запчастин до радянських зразків озброєння, частина яких досі зберігається на складах навіть у країнах ЄС, пише УНН.

Деталі

Закупівля комплектуючих для потреб української військової техніки та авіації зокрема – це не лише логістичне, але й законодавче випробування. Формально придбати радянські запчастини у країнах-партнерах можливо, але, фактично, ця процедура ускладнюється сертифікаційними бар’єрами, обмеженнями на рівні міждержавної співпраці, а також потребою в отриманні низки дозволів.

Певне обладнання – оптика, приціли – потребує офіційних підтверджень про використання саме для армії. Без таких документів навіть приватні постачальники не ризикують здійснювати продаж 

За його словами, українські компанії, які займаються ремонтом та переоснащенням, часто змушені купувати дорогі комплектуючі партіями, навіть якщо потреба – одинична.

Приціл для гаубиці коштує 10-12 тисяч євро, і це розхідний матеріал. Оптика – перше, що втрачається під час обстрілів. Її не продають поштучно – тільки партіями. Це створює додаткове фінансове навантаження 

Навіть у випадку із західною технікою, на яку Україна нині активно намагається переходити, ситуація не менш складна. Двигуни та агрегати виробляються виключно для конкретної військової техніки. Однак, на відміну від радянських зразків, їх придбати легше – за умови наявності відповідного фінансування.

Українські підприємства поступово нарощують можливості щодо виробництва в межах імпортозаміщення, але наявних потужностей та ресурсів не завжди достатньо для закриття дефіцитних деталей і комплектуючих. 

Попит просто шалений. До західної техніки багато боєприпасів, вона більш захищена. Тому її активно використовують на фронті і, відповідно, потрібні запчастини. Частину виробництва ми вже розгорнули, але союзники не завжди справляються з логістикою. І тут кожна затримка – ризик для армії 

Загалом ситуація із забезпеченням військової техніки та авіації – системна проблема, яка потребує комплексного підходу. Юридичні механізми, стандарти закупівель, співпраця з партнерами – усе це має бути чітко відрегульовано. Адже саме від доступності запчастин – зокрема, радянського виробництва – сьогодні залежить оперативна спроможність української армії.

Кабінет міністрів України ухвалив кілька важливих постанов, які забороняють ввезення товарів з росії. Це частина економічних санкцій у відповідь на російську агресію.

Ключові документи:

• 30 грудня 2015 р., постанова №1147 – перша заборона на імпорт товарів з росії;
• 9 квітня 2022 р., постанова №426 – після початку повномасштабної війни імпорт з росії повністю заборонено;
• 30 травня 2023 р., постанова №545 – розширено список заборонених товарів;
• 6 червня 2023 р., постанова №577 – уточнено, що заборона стосується й енергетичних ресурсів;
• 31 жовтня 2023 р., постанова №1133 – змінено правила ліцензування імпорту й експорту деяких товарів.

Через ці обмеження заборонено ввозити в Україну будь-які товари військового призначення з рф чи навіть ті, що були виготовлені ще за часів СРСР. Це стосується, зокрема, запчастин до літаків і вертольотів. Навіть якщо такі деталі надходять із Європи, імпортер може бути звинувачений у співпраці з ворогом. Такі операції також блокує банківський фінансовий моніторинг.

Що це означає на практиці? Без змін у постановах, де чітко вказано джерело походження товарів (рф або білорусь), неможливо обслуговувати не лише військову, а й частину цивільної авіатехніки, яку використовують українські приватні авіакомпанії.

Таким чином ситуація із забезпеченням української військової техніки та авіації запчастинами залишається складною й потребує стратегічного підходу. Попри розвиток внутрішнього виробництва та імпортозаміщення, дефіцит комплектуючих зберігається, особливо на тлі активного використання техніки на фронті. Без оновлення нормативної бази відповідно до воєнних реалій армія й надалі щодня наражатиметься на критичні виклики, що послаблюють обороноздатність країни. Тому необхідна чітка співпраця між державою, оборонним бізнесом і міжнародними партнерами. Лише скоординовані дії допоможуть подолати бар’єри, прискорити постачання деталей і знизити ризики технічних збоїв. 

Нагадаємо

Експерти зазначають, що більшість українського авіапарку, особливо військового, у процесі обслуговування та ремонту потребує специфічних комплектуючих, доступ до яких часто є обмеженим або повністю втрачений. Попри те, що такі деталі й без того складно знайти, підприємства стикаються з додатковими юридичними бар’єрами та формальним блокуванням постачань з боку регуляторних органів. Ідеться, зокрема, про запчастини радянського або російського виробництва 90-х років, які десятиліттями зберігались на складах у країнах ЄС. Водночас військові потреби залишаються нагальними і вимагають оперативних рішень для забезпечення обороноздатності держави. Представники авіаційної галузі наголошують: без чітких кроків з боку держави та законодавчого дозволу на імпорт старих комплектуючих із третіх країн Україна ризикує втратити не лише авіаційну інфраструктуру, а й фахівців, які забезпечують функціонування як цивільної, так і військової авіації.