Темрява підвалів «Азовсталі» та атмосфера весни 2022 року ожили у Вашингтоні. У столиці США нині демонструють виставу «Трубач» української драматургині Інни Гончарової — імерсивну постановку, яка переносить глядачів у підземелля маріупольського заводу під час російської облоги.
Показ відбувається у просторі під Dupont Circle — колишній підземній трамвайній станції, збудованій на початку ХХ століття. Трамваї тут не курсують із 1962 року, а в часи холодної війни станція слугувала бомбосховищем. Сьогодні це місце перетворене на мистецький простір і стало символічним відтворенням підвалів «Азовсталі».
Майже у повній темряві, під звуки вибухів і сирен, глядачів одразу попереджають: вистава не для лякливих. Це наближена до реальності подорож у підземелля, де люди не знали, чи доживуть до наступної миті.
Ліз Бруно, актриса, яка виконує роль Колі, підкреслює ефект присутності:
«Звук тут відлунює, тут холодно, все з бетону й тверде, і це, певним чином допомагає нам ближче пережити ці обставини. Чудовий звуковий супровід — з вибухами та різними шумами. І, я думаю, усе це допомагає нам більше співпереживати тому, що відбувається в Україні».
П’єса «Трубач» розповідає історію останнього члена оркестру маріупольського гарнізону, який разом із товаришами переховується на «Азовсталі». Вистава базується на реальних подіях: хоч персонажі вигадані, вони символізують реальні людські переживання та спроби вижити в екстремальних умовах.
Виконавець головної ролі, Майкл Кевін Дарнал, описує внутрішній стан свого героя:
«Ти змушений бути наодинці — зі своїми думками, у дуже порожньому й сумному світі, коли не знаєш, чи доживеш не лише до наступного дня, а навіть до наступної миті».
Події вистави розгортаються на трьох майданчиках підземної станції, між якими глядачі пересуваються з ліхтариками. Під час дії трубач створює власну «Симфонію війни» — спробу осмислити безглуздий конфлікт і знайти гармонію в хаосі.
Ідея показати українську п’єсу належить Сюзан Ґалбрейс, художній керівниці Альянсу Нового музичного театру. За її словами, ця історія — не лише про Україну, а про спільний людський досвід:
«Я давно дуже хотіла вшанувати мужність і стійкість українського народу. І я думаю, ми повинні пропустити цю історію через серце, аби справді відчути себе там, і не лише заради українців, наших українських друзів, а й заради нас самих і всього світу».
Режисером постановки став угорський кіно- та театральний режисер Янош Сасз, який залишив Угорщину у 2022 році після тиску влади на викладачів університету театру і кіно, де він працював десятиліттями. Тема війни в Україні для нього особиста:
«Я розумію, мистецтво не змінить світ, але, можливо, хоча б трішки. Я сподіваюся. У ці часи, навколо світу, театр має місію говорити про важливі речі. І я вважаю, що це справді важливо».
У постановку інтегровано український квартет. Музикантів підбирав професійний диригент Руслан Бондар, і вони супроводжують виставу українськими піснями, обраними відповідно до сценарію:
«Деякі люди вперше почують українські народні пісні, ті, що ми співаємо завжди за столом, на весіллі, на святкуванні», — каже Руслан.
Фінал вистави відбувається на третьому майданчику підземної станції — в імпровізованому госпіталі, звідки герої виходять у полон.
