Постановою Верховної Ради України «Про затвердження положень про паспорт громадянина України» паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Стаття 21 Конституції України визначає, що всі люди є вільні й рівні у своїй гідності та правах. Тому важливо розуміти, що приналежність громадян України до соціальних, етнічних, територіальних чи якихось інших категорій, чи груп, у тому числі статус внутрішньо переміщеної особи, не дає права жодному держаному органу, чиновнику чи на побутовому рівні обмежувати, чи відмовляти у правах, визначених Законом.
У цьому матеріалі ми розглянемо доволі болючу проблему, з якою мали нещастя зіштовхнутися тисячі ВПО з 2014 року. Переоформлення, заміна чи втрата паспорта громадянина України для внутрішньо переміщених осіб, стараннями чиновників на місцях, часто перетворюється на складний квест з купою вимог, підтверджень, пошуком свідків та супроводжується моральним пресингом та фінансовими затратами. Доводити, що ти громадянин України, а не «кольоровий телевізор», для ВПО вже стало чимось нормальним і звичним. Чому так, що треба знати про зміни у законодавстві та як розв’язувати проблемні питання – все це розглянемо у цій статті.
Актуальні зміни в українському законодавстві механізму заміни та отримання паспортів ВПО
В умовах воєнного стану міграційне законодавство зазнало суттєвих змін. Вони спростили процедуру оформлення та отримання внутрішнього й закордонного паспортів громадянина України. Зокрема, 17 листопада 2022 року набула чинності постанова Кабміну № 1220 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оформлення документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України».
Тепер процедуру оформлення документів можна завершити у будь-якому іншому територіальному підрозділі Державної міграційної служби (ДМС) – не лише у тому, до якого громадянин подавав документи. Особливо актуальною ця зміна є під час війни, коли на певних територіях ведуться активні бойові дії, або відбулась окупація територій. Окрім цього, зараз за зверненням заявника можливе пересилання оформлених внутрішнього та закордонного паспортів від одного територіального підрозділу ДМС до іншого, а також до закордонних дипломатичних установ, чи відокремлених підрозділів, що належать до ДМС, ДП «Документ». Ця послуга здійснюється по території України безоплатно, а от за пересилання документів за кордон можуть стягуватися консульські, або сервісні збори.
Також можливе пересилання документів від закордонних дипломатичних представництв та ДП «Документ» на територію України для оформлення та обміну паспортів.
Журналісти «Ірта-fax» звернулись до юристки з питань ВПО БФ «Право на захист» Лілії Поли за роз’ясненнями, які на сьогодні в українському законодавстві відбулись зміни і які механізми обміну та отримання паспортів для ВПО діють на сьогодні в Україні.
Наша експертка зазначає, що питання оформлення паспорта громадянина України регулюються Порядком оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. № 302 (далі – Порядок 302). З плином часу вказаний Порядок зазнавав певних змін, зокрема і в питаннях, що стосуються порядку оформлення паспорта громадянина України ВПО.
І якщо в редакції постанови станом на березень 2020 року зазначалось, що «Внутрішньо переміщена особа подає документи до територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб’єкта за місцем проживання, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи», то в наступних редакціях ця норма відсутня.
«Станом на сьогодні особа, яка має довідку ВПО, як і будь-який інший громадянин може звернутися для оформлення паспортного документа до будь-якого підрозділу ДМС, ЦНАП за бажанням. Аналогічним чином, такий документ як довідка ВПО виключено з переліку документів, які мають надаватися для підтвердження відповідного статусу. Окремий порядок передбачено лише для бездомних осіб та осіб, які відбувають покарання, перебувають на тривалому стаціонарному лікуванні», – наголошує Лілія Пола.
Міграційна служба відмовляє у видачі документів ВПО
«Ми що не люди?» – ця фраза за роки війни від переселенців часто звучить у владних кабінетах. Недосконалість законодавства, нерозуміння своїх прав, або банальне небажання чиновників витрачати час на питання ВПО? Сьогодні вже мало кого можна здивувати проблемами переселенців. На фоні повномасштабної війни та безлічі викликів, з якими зустрівся кожен в Україні багато питань стали «не на часі». Безліч правозахисних громадських організацій пропонують свою допомогу, ЗМІ та влада розповідають про досягнення й успіхи, але Закон в нашій державі не завжди виконується навіть державними органами. І ситуації, в яких людина повинна захищати свої права – непоодинокі.
Історія, яку ми хочемо розказати, сталася з нашою колегою, переселенкою з Луганська. Олена у 2020 році намагалась вперше отримати закордонний паспорт, маючи паспорт громадянки України старого зразка. Відбувалася ситуація у Подільському ДМС Києва. Вона надала весь пакет документів для отримання закордонного паспорта, довідку з роботи, навіть картки акредитація журналіста для роботи у Верховній Раді України, але працівники ДМС вирішили, що цього недостатньо для встановлення особи й провели «перевірку» дуже цікавим чином – відправивши електронного листа з запитом на підтвердження особи на особисту електронну адресу менеджеру з реклами підприємства, на якому працювала наша колега. Лист загубився у спамі, а ДМС відмовило у видачі документів. Чому лист на особисту електронну адресу, яку співробітниця ДМС просто знайшла в інтернеті, може стати підставою для встановлення особи – питання відкрите. Колезі відмовили в отриманні закордонного паспорта, аргументуючи тим, що не змогли встановити її особу, наголосивши на тому, що дійсний та неушкоджений паперовий паспорт громадянина України буцімто не рахується. Гроші, сплачені за оформлення, не повернули. Відмова була зафіксована у єдиній системі. Тому при зверненні у ЦНАП Печерського району Києва колега дізналася, що заново документи подавати немає сенсу, адже у системі зафіксована відмова й з ймовірністю 100% знову буде відмова, доки вона не отримає ID-картку, до того ж платити прийдеться знову.
Інша цікава історія сталася з Олексієм, теж переселенцем з Луганська. У січні цього року йому виповнилося 45 років й він мав вклеїти фотокартку. В міграційній службі Печерського району Києва наголосили на необхідності отримати ID-картку, через значну потертість паперового паспорта. Але потім для встановлення особи працівники вимагали надати саме водійське посвідчення, якою у нього не було. Розмова скінчилась на підвищених тонах. На щастя в колеги було старе пенсійне посвідчення у зв’язку з інвалідністю.
І таких історій безліч. Ми часто чуємо від друзів та знайомих, читачів про схожі ситуації. Здається, що працівники ДМС під будь-яким приводом шукають причину для відмови переселенцям з паперовим паспортом в оформленні документів, особливо переселенцям з Донбасу з 2014 року.
Поради юристки з питань ВПО
Під час спілкування з нашою експерткою ми зібрали найпоширеніші питання, які виникають у ВПО в різних ситуаціях при отриманні чи обміні паспорта, й вона надала детальне роз’яснення як діяти для ВПО.
Питання: Чи мають право в ВПО з паперовим паспортом вимагати додатковий документ, що підтверджує особу, наприклад водійське посвідчення? Чи можуть ВПО відмовити у видачі, чи обміні паспорта? Що робити у таких випадках?
Роз’яснення
Відповідно до ЗУ «Про Єдиний державний демографічний реєстр» паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Станом на сьогодні дійсними на території України визнаються паспорт громадянина України зразка 1994 року, виготовлений у формі книжечки та паспорт у вигляді картки з безконтактним електронним носієм.
У разі обміну паспорта громадянина України у вигляді книжечки у зв’язку з непридатністю до подальшого використання, по досягненню 25, 45 річного віку, за бажанням ВПО звертається до працівників міграційної служби з паспортом, який підлягає обміну, документами, які підтверджують оплату адміністративного збору та документами, які підтверджують відомості для внесення додаткової змінної інформації, здебільшого за наявності. Це можуть бути довідка про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (РНОКПП), витяг про зареєстроване місце проживання, свідоцтво про шлюб/розірвання шлюбу.
У разі оформлення паспорта замість втраченого/викраденого додатково подається заява, витяг з Єдиного реєстру досудових проваджень (у разі втрати) та документи для внесення додаткової змінної інформації.
Такий порядок оформлення передбачається для осіб, ідентифікація яких може бути здійснена на основі інформації, отриманої з Єдиного демографічного реєстру, тобто осіб, які отримали паспорти в підрозділах на території України, які не були окуповані у 2014 році (АРК, частина Луганської та Донецької області).
Якщо ж територіальний підрозділ ДМС, МВС, який оформив паспорт громадянина України особі, припинив діяльність або тимчасово не здійснює свої повноваження, заявник додатково подає всі наявні документи, у тому числі документи, що містять фотозображення особи, які дають змогу ідентифікувати таку особу. В такому випадку додатково може бути надане водійське посвідчення, військовий квиток, студентський квиток, відомості про працевлаштування, особові картки тощо.
Ідентифікація особи, на ім’я якої оформляється паспорт у зв’язку з обміном паспорта зразка 1994 року і стосовно якої відсутня інформація в базах даних Реєстру, буде здійснюватися відповідно до наявних державних та єдиних реєстрів, інших інформаційних баз, що перебувають у власності держави або підприємств, установ та організацій.
У разі коли картотеки заяв про видачу паспорта територіального підрозділу ДМС не збереглися, відсутня будь-яка інформація в наявних даних обліку територіального органу ДМС, проводиться процедура встановлення особи відповідно до пункту 43 цього Порядку.
Окремо хочеться обговорити питання розширення кола свідків, які беруть участь у процедурі встановлення особи та у разі відсутності можливості особистої присутності членів сім’ї особи, близької особи під час проведення процедури, надано можливість провести таку процедуру у режимі відеоконференцзв’язку.
Це питання первинно стосується осіб, які досягли 18-річного віку та не змогли оформити паспорт громадянина України, зокрема на підставі перебування на ТОТ чи з інших причин. В пригоді ці зміни стануть і для ВПО, які були документовані паспортами тими підрозділами, які з 2014 року знаходяться на ТОТ і бази даних, картотеки яких не збереглися.
Відповідно до пункту 43 Порядку 302 у разі відсутності документів з фотокарткою або відомостей, отриманих з державних, єдиних реєстрів, інших інформаційних баз та за результатами перевірок, за якими особу не ідентифіковано, проводиться процедура встановлення особи шляхом опитування свідків, які були зазначені заявником.
Хто може бути свідком: це дієздатні члени сім’ї, близька особа або сусід, які досягли 14-річного віку та мають документи, що посвідчують особу.
Для підтвердження того, що особа є членом сім’ї або близькою особою, подаються документи, що посвідчують відповідні факти (свідоцтво про шлюб, свідоцтво про розірвання шлюбу, свідоцтво про народження, рішення суду та інші документи).
Під час перевірки документів враховується, що відповідно до статті 1 Закону України «Про запобігання корупції» близькими особами зокрема є чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний та двоюрідний брати, рідна та двоюрідна сестри, рідний брат та сестра дружини (чоловіка), племінник, племінниця, рідний дядько, рідна тітка, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, батько та мати дружини (чоловіка) сина (дочки), усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням зазначеного суб’єкта. Тобто коло осіб, які можуть брати участь у процедурі встановлення, значно розширене у порівнянні з попередніми редакціями Порядку.
Окрім того, дуже важливим є той факт, що у разі відсутності можливості особистої присутності членів сім’ї особи її проведення, може здійснюватися у режимі відеоконференцзв’язку. Копії документів, що посвідчують особу, надсилаються членом сім’ї на електронну адресу відомчої електронної пошти територіального підрозділу ДМС, яким проводиться відеоконференцзв’язок. Під час відеоконференцзв’язку працівником територіального підрозділу ДМС ведеться відеозапис, який зберігається та долучається до заяви. Наприклад, у разі проживання родичів на ТОТ, або навіть у разі проживання на території України та неможливості прибути до підрозділу міграційної служби, вони можуть підтвердити особу та взяти участь у встановленні особи у режимі відеоконференцзв’язку, що значно спростить процедуру отримання паспорта громадянина України.
Якщо ж за результатами проведення процедури встановлення особи заявника не ідентифіковано, не встановлена його належність до громадянства України, працівник ДМС має надати письмову відмову в оформленні паспорта громадянина України на цій підставі. В такому випадку заявник може звернутися до суду для встановлення особи й надалі надати для оформлення паспорта рішення суду про встановлення особи (для осіб, яких не було встановлено за результатами проведення процедури встановлення особи).
Питання: Чи мають ВПО право на отримання закордонного паспорта вперше, якщо в них паперовий паспорт? Як його оформити? Що робити, якщо раніше була відмова?
Роз’яснення
Слід зазначити, що особливості процедури оформлення закордонного паспорта у разі подання для оформлення паспорта громадянина України зразка 1994 року полягають у тому, що ідентифікація особи здійснюється, зокрема, за даними, що містяться в картотеках територіального підрозділу ДМС.
У випадку, якщо картотеки заяв про видачу паспорта територіального підрозділу ДМС не збереглися, відсутня будь-яка інформація в наявних обліках територіального органу ДМС, запити щодо перевірки документів та зазначеної заявником інформації надсилаються, зокрема, до МВС, Національної поліції, Мін’юсту, органів ДФС для отримання інформації з наявних державних та єдиних реєстрів, інформаційних баз, картотек, у тому числі фотозображення особи, яка дасть змогу ідентифікувати особу. В процесі перевірки береться до уваги вся інформація, яку повідомив заявник.
Тобто в такому випадку громадянин має подати документи, які мають фотозображення, підтверджують спеціальний статус для надання можливості проведення ідентифікації особи.
Підставою відмови для оформлення закордонного паспорта може слугувати те, що дані, отримані з відомчих інформаційних систем, баз даних Реєстру, картотек, наявних державних та єдиних реєстрів, інших інформаційних баз, що перебувають у власності держави, органів місцевого самоврядування або підприємств, установ та організацій, не підтверджують інформацію, надану заявником.
Однак, Заявник має право повторно звернутися до підрозділу ДМС, закордонної дипломатичної установи, уповноваженого суб’єкта в разі зміни або усунення обставин, у зв’язку з якими йому було відмовлено в оформленні чи видачі паспорта для виїзду за кордон.
Якщо ж будь-які документи з фотокарткою у людини відсутні, але є бажання оформити закордонний паспорт, в такому випадку можна порекомендувати спочатку оформити паспорт у вигляді картки (є можливість проведення процедури встановлення особи із залученням свідків), а потім на його підставі оформити й закордонний.
Питання: Як діяти, якщо ВПО не встигли оформити паспорт у 14 років, а перемістились з ТОТ тільки зараз, якщо дитині від 15 до 17 років, або якщо дитині був примусово виданий російський паспорт на ТОТ? Чи може вона отримати український паспорт?
Роз’яснення
Порядок оформлення паспорта громадянина України вперше, після досягнення 14-річного віку не відрізняється від процедури оформлення паспорта у разі досягнення особою 15 чи 17 років. Окрема процедура встановлена для первинного документування заявників, які оформлюють паспорт вперше після досягнення віку 18 років.
Для оформлення заявник подає:
– свідоцтво про народження (за наявності) або витяг із Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження (за наявності), або документ, що підтверджує факт народження, виданий компетентними органами іноземної держави (далі – свідоцтво про народження);
– оригінали документів, що підтверджують громадянство та посвідчують особу батьків або одного з них, які на момент народження особи перебували у громадянстві України (для підтвердження факту належності особи до громадянства України).
Важливо зазначити, що у випадках, коли у заявника з поважних причин (тривалий час не проживає з батьками, місце перебування батьків невідомо або вони померли, зв’язок з ними втрачено або вони позбавлені батьківських прав, про що зазначається у письмовому поясненні заявника) відсутня можливість подати вказані документи, перевірка факту належності заявника до громадянства України здійснюється за обліками ДМС, інших державних та єдиних реєстрів, інформаційних баз, що перебувають у власності держави.
Слід зауважити, що у відносинах з Україною, незалежно від факту примусової паспортизації країною-агресором, дитина залишається громадянином України. Громадянство дитини визначається громадянством її батьків. Тобто у разі наявності інформації про громадянство батьків у свідоцтві про народження – громадянин України, дитина також є громадянином України й вона може отримати паспорт громадянина України.
Питання: Що робити людина мешкає у прифронтовій території, як їй отримати або обміняти паспорт, що робити, коли пройшли строки вклеювання фотокартки, а обміняти там немає де?
Роз’яснення
Оформлення, обмін паспорта та вклеювання фотокартки проводиться працівниками підрозділів ДМС, окрім того, документи також можуть бути подані до уповноважених суб’єктів – ЦНАП, паспортних сервісів.
Інформацію щодо роботи підрозділів, виїздів мобільних бригад для оформлення документів на території громади, адреси найближчих підрозділів, які можуть надати адміністративну послугу можна дізнатися за телефонами гарячих ліній, розміщених на офіційному сайті ДМС.
Але в цьому контексті слід зазначити, що Постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2022 року № 1202 «Деякі питання реалізації актів законодавства у сфері міграції в умовах воєнного стану» установлено, що паспорти громадян України у формі картки, строк дії яких закінчився за 30 днів до 24 лютого 2022 року та після 24 лютого 2022 року, та паспорти громадянина України зразка 1994 року, до яких не вклеєно фотокартку особи у разі досягнення нею 25- чи 45-річного віку, строк вклеювання до яких настав за 30 днів до 24 лютого 2022 року та після 24 лютого 2022 року, є документами, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України та підлягають обміну або вклеюванню нових фотокарток відповідно до досягнутого віку протягом 30 календарних днів з дня припинення чи скасування воєнного стану.
Тобто такі документи можна буде обміняти, вклеїти до них фотокартку і протягом 30 календарних днів з дня припинення воєнного стану.
Докладніше дивіться відео інтерв’ю:
Наша експертка наголошує, що в разі якщо громадянин не отримав належним чином оформленого документа та адміністративна послуга не була надана, він має змогу написати заяву до підрозділу ДМС, до якого він звертався і йому має бути повернена вартість адміністративних послуги, яку він сплатив. Робити це потрібно одразу, адже через певний час квитанція стане недійсною й гроші повернути буде неможливо, як у випадку з героїнею нашої історії.
Також юристка з питань ВПО підкреслила, що будь-яку відмову ДМС можна й потрібно оскаржувати, якщо ви розумієте, що певні перевірки не проводились, ідентифікація не здійснювалась, жодні запити не надсилались, тобто неналежним чином були виконані обов’язки. Результатом звернення до ДМС чи ЦНАПу має бути або отримання послуги у вигляді видачі документів, або письмова відмова спеціалістів та повернення адміністративного збору, адже послуга у такому випадку вважається не наданою.
Ми радимо нашим читачам відстоювати та захищати свої права. ВПО – це не вирок, це не хвороба, це не статус, який дає дозвіл принижувати або обмежувати вас. Пам’ятайте: «Усі люди є вільні й рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними» – Стаття 21 Конституції України.
