Чому одні віряни святкують Різдво 25 грудня, а інші — 7 січня? Відповідь лежить у виборі календаря та глибоких історичних традицій.
Дата Різдва: чи дійсно відома?
Біблія не містить точної дати народження Ісуса Христа. Вибір 25 грудня як дати Різдва бере початок у боротьбі християнства з язичницькими традиціями. У стародавній Римській імперії цього дня відзначали свято Непереможного Сонця (лат. Sol Invictus) — момент зимового сонцестояння, коли найдовша ніч року завершувалася, і світловий день починав збільшуватися. Це свято символізувало перемогу світла над темрявою.
Згідно з істориками, християнська церква адаптувала 25 грудня як дату народження Ісуса, аби запропонувати альтернативу язичницьким святам. Це рішення було частиною ширшої стратегії інтеграції нових вірувань у культурне середовище Римської імперії. Образ Ісуса Христа як “Правдивого Сонця” (лат. Sol Verus) став символом духовного світла та надії, яке долає темряву гріха та смерті.
Ще однією причиною вибору цієї дати могла бути символіка чисел. У стародавніх християн існувало повір’я, що Ісус був зачатий того ж дня, коли був розп’ятий, тобто 25 березня. Якщо додати дев’ять місяців вагітності Діви Марії, отримуємо 25 грудня. Ця теорія, хоча й не має документального підтвердження, підкреслює бажання ранніх християн знайти глибший символізм у датах релігійних подій.
Таким чином, 25 грудня не є фактичною датою народження Ісуса Христа, але вона стала важливим релігійним символом і частиною культурної спадщини християнства.
Юліанський та григоріанський календарі: у чому різниця?
Юлій Цезар у 46 році до н.е. запровадив юліанський календар, який став одним із найважливіших досягнень античного світу. Він базувався на сонячному році, що тривав 365,25 днів, і передбачав додавання одного додаткового дня (29 лютого) кожні чотири роки — так званий високосний рік. На той час це була досить точна система обчислення часу, яка дозволила узгодити календар із природними циклами.
Однак згодом виявилося, що справжній сонячний рік триває приблизно 365 днів, 5 годин, 48 хвилин і 46 секунд, що на 11 хвилин коротше, ніж передбачено юліанським календарем. Через цю різницю кожні 128 років календар відставав на один день. Протягом століть це накопичення викликало серйозні розбіжності: наприклад, до XVI століття весняне рівнодення, яке мало припадати на 21 березня, змістилося на 11 днів назад.
У 1582 році папа Римський Григорій XIII запровадив реформу, яка мала розв’язувати цю проблему. Було вилучено 10 «зайвих» днів: після 4 жовтня одразу настало 15 жовтня. Крім того, новий григоріанський календар передбачав більш точну систему обчислення високосних років: роки, кратні 100, але не кратні 400 (наприклад, 1700, 1800, 1900), більше не вважалися високосними. Це дозволило зменшити похибку до однієї доби за 3300 років.
Реформа календаря була прийнята не одразу і не всюди. Католицькі країни швидко перейшли на новий календар, а ось у православних країнах, зокрема на українських землях, що входили до складу Речі Посполитої та Російської імперії, продовжували користуватися юліанським. Причини цього були не лише релігійними, але й політичними: православна церква прагнула зберегти свою ідентичність і дистанціюватися від католицького світу.
Різниця між юліанським і григоріанським календарями з часом збільшувалася. Сьогодні вона становить 13 днів. Саме тому 25 грудня за юліанським календарем відповідає 7 січня за григоріанським. Якщо ж юліанський календар і далі залишатиметься незмінним, у 2101 році ця різниця збільшиться до 14 днів, і Різдво за «старим стилем» припадатиме вже на 8 січня.
У світі існує три основні календарі, за якими святкують Різдво:
- Григоріанський календар — використовується більшістю країн і церков на Заході.
- Юліанський календар — залишається в ужитку у Російській, Грузинській, Сербській православних церквах, а також у Православній церкві України (ПЦУ) та Українській греко-католицькій церкві (УГКЦ).
- Новоюліанський календар — удосконалений юліанський, яким користуються 11 православних церков, зокрема Румунська, Болгарська та Грецька.
Різдво в Україні: минуле і теперішнє
Після здобуття незалежності у 1991 році питання дати святкування Різдва стало важливою частиною відновлення культурної ідентичності. Українська Народна Республіка (УНР) ще у 1918 році перейшла на григоріанський календар, який використовувався у цивільному житті. Проте церква, що перебувала під сильним впливом Російської імперії, продовжувала дотримуватися юліанського календаря. Однією з причин такого вибору було прагнення зберегти відмінність між православною та католицькою традиціями, адже новий календар асоціювався із католицизмом та західною культурою.
У радянські часи релігійні свята, зокрема Різдво, зазнавали утисків. Однак після здобуття незалежності України відновлення духовних і культурних традицій стало пріоритетом. У 2017 році в Україні було офіційно визнано 25 грудня державним вихідним днем поряд із 7 січня. Це рішення стало відображенням змін у суспільстві та прагнення врахувати інтереси тих, хто дотримується григоріанського календаря.
Сьогодні в Україні точаться дискусії щодо переходу на новоюліанський календар, який збігається з григоріанським. У жовтні 2022 року Православна церква України (ПЦУ) за результатами засідання Синоду дозволила своїм вірянам святкувати Різдво 25 грудня, якщо вони цього бажають.
Таке рішення стало відповіддю на зростаючий суспільний запит. Згідно з опитуванням, проведеного соціологічною групою «Рейтинг» ще в листопаді 2022 року, кількість українців, які підтримують ідею святкування Різдва 25 грудня, значно зросла за останні роки. Це свідчить про поступовий перехід суспільства до нових традицій, які одночасно враховують як сучасні тенденції, так і глибокі історичні корені.
Різдво єднає людей незалежно від конфесії чи календаря. Це час, коли ми переосмислюємо головні цінності: любов, мир, взаємопідтримку та віру в краще. Незалежно від того, чи святкуєте ви 25 грудня, чи 7 січня, головне — це дух свята, що приносить тепло і світло у наші домівки та серця.
Зрештою, Різдво нагадує, що справжня сутність цього дня полягає не у числах, а в здатності людей об’єднуватися у світлій радості, творити добро та зміцнювати родинні й суспільні зв’язки. Тому кожен вибір — це насамперед відображення вашого внутрішнього світу та спільних традицій.
