Кожен долар, вкладений в авіаційну галузь, може дати ще п’ять доларів для економіки – авіаексперт Долінце

Як і низка інших країн, продовжує експлуатувати радянську техніку через обмежені ресурси, але вже розпочала поступовий перехід до сучасних рішень. Водночас важливо визначити які ресурси ми ще можемо використовувати та підтримувати, а які потребують імпортозаміщення вже зараз. Крім того, важливо зосереджувати науковий потенціал щодо розробок і всередині країни, адже інвестиції в авіаційну галузь здатні дати потужний ефект не лише для обороноздатності, а й для розвитку національної економіки. Про це розповів економіст та авіаційний експерт, менеджер авіаційного сектору Богдан Долінце в ексклюзивному коментарі для УНН.

Деталі

Експерт зазначає, що експлуатація радянської техніки, зокрема в оборонній та авіаційній галузях, залишається вимушеним кроком для багатьох країн, попри її моральну та технічну застарілість. Частину цих зразків неможливо відтворити або виготовити аналоги навіть у середньостроковій перспективі – йдеться, зокрема, про стратегічну авіацію, літаки дальнього радіолокаційного виявлення тощо. Хоча за характеристиками радянська техніка може поступатися сучасним аналогам, у низці держав вона досі відіграє ключову роль в обороноздатності.

Деякі країни змушені продовжувати експлуатацію цієї техніки, навіть попри те, що вона морально застаріла і загалом не відповідає сучасним умовам ведення бойових дій. Це стосується не лише стратегічної авіації, а й винищувальної – зокрема, літаків МіГ-29, Су-25, які досі використовують Україна, росія, а також Польща. У низці держав частину таких літаків уже знято з експлуатації. Водночас для країн на кшталт Казахстану чи Білорусі ці літаки досі становлять основу повітряних сил і є критично важливими для забезпечення захисту повітряного простору

Україна, як і багато інших країн, сьогодні вимушено експлуатує радянську техніку паралельно з сучасними зразками озброєння, які надходять у межах міжнародної допомоги. Обидва типи техніки – як нова, так і стара – успішно виконують бойові завдання, забезпечуючи підтримку обороноздатності країни на різних напрямках фронту. Водночас експерти визнають: повністю оновити технічний парк одномоментно неможливо – цей процес тривалий, але вже розпочався. При цьому важливо зазначити, що для сильної оборони потрібна не лише сама техніка, а й можливість її обслуговувати, швидко ремонтувати та мати доступ до всіх необхідних компонентів і запчастин.

На думку експерта, в умовах імпортозаміщення Україні насамперед важливо визначити, які категорії товарів потребують негайної заміни, а які ще мають ресурс для подальшої експлуатації та технічної підтримки. Крім того, інвестиції в повні або часткові процеси імпортозаміщення можуть принести значну користь державі як у сфері оборони, так й економіки.

Коли потрібні деталі виготовляють українські компанії, податки залишаються в країні. Особливо це стосується авіації та оборони, бо це галузі, які приносять велику вигоду. Наприклад, кожен долар, вкладений в авіаційну галузь, може дати ще п’ять доларів для економіки

Для успішного створення ефективного середовища імпортозаміщення, на думку авіаексперта, важливо створити дієві інструменти підтримки – зокрема, державні програми, які допоможуть розвивати сучасні технології, охоплювати податкові пільги, спрощення ввезення обладнання та реєстрації нових розробок.

Мають бути передбачені відповідні механізми захисту: зокрема, державні програми підтримки, що сприятимуть підвищенню технологічної спроможності. Це може бути звільнення від деяких платежів, наприклад, пов’язаних із ввезенням обладнання, або спрощення процедури реєстрації нових розробок

Підсумовуючи, експерт зазначив, що багато країн сьогодні свідомо повертають виробництво на свою територію, створюючи для цього сприятливі умови і навпаки додаючи перешкоди для винесення розробки технологій за межі країни. Це стосується навіть найрозвиненіших економік, наприклад США, Німеччини та інших європейських країн, які прагнуть зберегти стабільність, підтримати внутрішній ринок і втримати висококваліфіковані кадри.

Ми бачимо, що багато країн створюють додаткові механізми, щоб повернути виробництво на свою територію. Наприклад, США запроваджують податкові бар’єри, які роблять вигідним створення робочих місць і виготовлення продукції всередині країни. Вони також активно стимулюють розвиток наукоємних технологій саме у себе. Це забезпечує додаткові надходження до бюджету, сприяє економічній стабільності держави та відкриває більше можливостей для громадян

Водночас у тих країнах, де відсутні подібні виробничі проєкти, економіка починає втрачати темпи зростання, а кваліфіковані кадри змушені шукати роботу за кордоном. У результаті такі країни втрачають конкурентоспроможність. Усі ці виклики особливо актуальні для України, адже подібні процеси відбуваються у нас в абсолютно різних сферах.

Сьогодні ключове питання полягає в тому, як далі розвиватиметься ситуація: чи зможе держава ефективно використовувати й обслуговувати наявну радянську техніку, отримуючи з неї максимум ресурсу, поки поступово відбуватиметься її заміна на сучасні зразки; і чи буде водночас створено умови для того, щоб розвивати власне виробництво, інженерні рішення та технологічні можливості, які здатні забезпечити довгострокову стійкість та незалежність оборонного сектору.

Нагадаємо

Експерти зазначають, що більшість українського авіапарку, особливо військового, у процесі обслуговування та ремонту потребує специфічних комплектуючих, доступ до яких часто є обмеженим або повністю втрачений. Попри те, що такі деталі й без того складно знайти, підприємства стикаються з додатковими юридичними бар’єрами та формальним блокуванням постачань з боку регуляторних органів. Ідеться, зокрема, про запчастини радянського або російського виробництва 90-х років, які десятиліттями зберігались на складах у країнах ЄС. Водночас військові потреби залишаються нагальними і вимагають оперативних рішень для забезпечення обороноздатності держави. Представники авіаційної галузі наголошують: без чітких кроків з боку держави та законодавчого дозволу на імпорт старих комплектуючих із третіх країн Україна ризикує втратити не лише авіаційну інфраструктуру, а й фахівців, які забезпечують функціонування як цивільної, так і військової авіації.