Командир 12-ї бригади спецпризначення Азов НГУ Денис “Редіс” Прокопенко закликав США зняти заборону на передачу західної зброї Азову, яку запровадили кілька років тому, передає УНН.
Нонсенс. Це перше слово, яке спадає на думку, в контексті існуючої заборони на передачу західної зброї 12-ій бригаді спеціального призначення “Азов” НГУ. Про це мало хто знає в Україні, і практично ніхто не говорить публічно. Час звернути увагу на цю кафкіанську ситуацію і надати їй розголосу. Від 2017 року і дотепер у ряді Законів про консолідовані асигнування США (Appropriations bill) міститься наступна поправка: “Жодні кошти, надані цим Законом, не можуть бути використані для надання зброї, навчання або іншої допомоги батальйону “Азов”
Деталі
За його словами, у 2015 році конгресмен Джон Коньєрс-молодший, демократ від штату Мічиган, запропонував дану поправку до Закону про асигнування Міністерства оборони на фінансовий рік, що закінчувався 30 вересня 2016 року. Конгресмен вніс цю пропозицію, зазначивши, що журнал Foreign Affairs, а також “інші провідні ЗМІ” охарактеризували батальйон “Азов” як “відверто неонацистський” і “фашистський”.
За даними ЗМІ, згодом Департамент оборони закликав прибрати запропоновану поправку, аргументуючи це тим, що допомога “Азову” вже має бути заборонена законом “Ліхі”, який встановлює, що “ніяка допомога не повинна надаватися … будь-якому підрозділу сил безпеки іноземної держави, якщо держсекретар має достовірну інформацію про те, що такий підрозділ вчинив грубе порушення прав людини”. Тоді заборона на передачу озброєння “Азову” не була включена до остаточного закону.
Проте у 2017 році дана поправка вже містилась у тексті Appropriations bill. Наявна вона і в цьогорічному законопроекті про оборонні асигнування.
За словами Прокопенка, показово, що закон “Ліхі”, який вимагає розгляд інцидентів порушення прав людини на основі конкретних фактів, не застосовувався щодо “Азову”, а рішення про прийняття поправки першочергово ґрунтувалось на характеристиці “Азову” західними ЗМІ, які, вочевидь, сформували своє ставлення до підрозділу під впливом московської пропаганди. Усі основні звинувачення, які закидають “Азову”, неодноразово спростовувалися на основі фактів у мережі та ЗМІ. Зокрема, на https://www.azovcontrafake.com/
Чи має сенс зайвий раз звертати увагу на те, що саме формулювання “батальйон Азов”, котре використовується у законі, фактично апелює до неіснуючого підрозділу? Наприкінці 2014 року “Азов” перестав бути батальйоном, і став окремим загоном спеціального призначення. З лютого 2023 року наш підрозділ — 12-та бригада спецпризначення “Азов” Національної гвардії України. Не батальйон, не полк. Бригада. Саме ця поправка, яка рік у рік кочує з одного Appropriations bill у інший, є причиною того, що у 2022 році під час оборони Маріуполя “Азов” не мав новітнього західного озброєння. Тоді ми стримували переважаючі сили противника в оточеному Маріуполі, використовуючи вкрай обмежені ресурси, які мали, і показали надзвичайно високу ефективність. Скільки життів особового складу вдалося б зберегти, і якими б були результати оборони міста, якби, крім високої мотивації, злагодженості та професіоналізму, азовці мали у своєму розпорядженні сучасну бронетехніку, артилерійські системи?
Він додав, що навіть після 2022 року, коли здавалося, що світ врешті дізнався правду про “Азов”, бригада досі не має можливості відправляти своїх бійців на більшість провідних західних військових навчань та не отримує необхідне озброєння, котре союзники передають Україні. Частково ця проблема вирішується завдяки волонтерам та свідомим українцям, які роблять усе можливе, аби допомогти підрозділу: наприклад, волонтерський проект “Тиловики” зібрав 77 мільйонів гривень на 17 бронетранспортерів FV432 Bulldog для бригади “Азов”. Але війна вимагає більшого.
Я наголошую на тому, що сам факт існування подібних поправок та заборон, не лише не дозволяє “Азову” ще ефективніше виконувати поставлені бойові завдання, а є ударом по обороноздатності нашої держави, ганьбить імідж України на міжнародній арені та є принизливим для всього українського війська. Не існує жодних доказів та підтверджень тим звинуваченням, які російська пропаганда ллє на “Азов” 10 років. Якби вони існували, делегації бійців “Азову” не приймали б у Сполучених Штатах Америки, у країнах Європи, в Ізраїлі. Азовці б не проводили зустрічі із представниками американського Конгресу, правозахисними організаціями. Не виступали б в ООН, в Раді Європи, у кращих західних університетах. Не давали б інтерв’ю провідним світовим ЗМІ, і не брали б участь у панельних дискусіях на великих військових конференціях. У тому і полягає абсурдність ситуації: “Азов” приймають на найвищому рівні в усьому західному світі, але досі не дають зброю.
За його словами, “Азов” звик долати труднощі власними силами – став першим в Україні підрозділом, який перейшов на стандарти НАТО, і зробив це за власною ініціативою. Без західного озброєння за 10 років став одним із найбоєздатніших підрозділів в країні.
Наші бійці повертаються у стрій після російського полону, б’ють ворога та виконують усі поставлені командуванням завдання. На нашому шляху нас не зупинять жодні перепони. Втім, справедливість вимагає відповідей. Скільки ще спростувань тез кремлівської брехні ми маємо надати, аби у політиків на Заході нарешті відкрились очі на правду? Як довго структурний підрозділ Сил безпеки й оборони України, підпорядкований військовому керівництву держави, буде затаврований подібними принизливими поправками? І найголовніше: скільки ще українських військових, бійців нашої бригади, котрі захищають не тільки свободу та незалежність України, але й весь вільний західний світ від справжніх, невигаданих нацистів сьогодення, мають загинути та отримати поранення, через відсутність необхідного сучасного західного озброєння, аби “Азов” нарешті прибрали з Appropriations bill та усіх “чорних списків”?
Джерело: Інформаційне агентство «Українські Національні Новини»
