У час, коли війна руйнує міста, долі та цілі інституції, є приклади, які демонструють інше — здатність вистояти, адаптуватися й продовжувати працювати попри втрати. Саме такою історією сьогодні є Луганський державний медичний університет — заклад, який за 70 років існування став не лише кузнею медичних кадрів, а й символом стійкості української освіти.
6 травня 2026 року університет відзначив свій 70-річний ювілей уже у Рівному — місті, що стало для нього другим прихистком після двох вимушених релокацій через російську агресію. Спочатку у 2014 році — з окупованого Луганська до Рубіжного, а після повномасштабного вторгнення у 2022 році — до Рівного.
Для української системи вищої освіти це майже безпрецедентна історія: університет двічі фактично відновлював себе заново, не втративши головного — людей, традицій та професійної репутації.
Від Луганська до Рівного: шлях через війну
Луганський державний медичний університет був заснований у 1956 році у Луганську. За десятиліття він сформував потужну наукову та освітню школу, підготувавши понад 50 тисяч лікарів, які сьогодні працюють у 72 країнах світу.
Втім, у 2014 році після початку російської окупації частини Луганщини університет був змушений залишити рідне місто та переїхати до Рубіжного. Там заклад фактично заново відновлював навчальний процес, лабораторії, клінічні бази та студентське середовище.
У 2022 році історія повторилася вдруге. Через бойові дії на Луганщині університет був змушений евакуюватися до Рівного. Для колективу це означало не лише зміну адреси, а й черговий етап боротьби за виживання освітньої установи в умовах війни.
Попри це, ЛДМУ продовжив навчальний процес, зберіг викладацький склад і навіть зміг розширити окремі напрями діяльності.
Ювілей як свідчення стійкості
Участь в урочистостях з нагоди 70-річчя взяли представники Луганської та Рівненської обласних адміністрацій, народні депутати, місцева влада, медична спільнота, викладачі, студенти та випускники університету.
Ректор ЛДМУ Сергій Смірнов у своєму виступі наголосив, що історія університету — це насамперед історія людей, які змогли зберегти заклад у найскладніших умовах.
«Ми двічі були змушені фактично відновлювати університет з нуля — у 2014 та 2022 роках. Але нам вдалося зберегти найцінніше — наш колектив і якість підготовки фахівців. Сьогодні університет не лише продовжує освітній процес, а й активно розвивається, впроваджує сучасні технології навчання, розширює міжнародну співпрацю», — зазначив він.
У словах керівника університету — не лише підсумок пережитого, а й певна характеристика всієї української освіти під час війни: здатність працювати навіть тоді, коли руйнуються звичні основи існування.
Не просто переїзд, а інтеграція у новий регіон
Ювілейні заходи не обмежилися офіційними привітаннями. У межах відзначення 70-річчя відбувся круглий стіл, присвячений ролі переміщених університетів у післявоєнному відновленні України.
Учасники обговорили інтеграцію ЛДМУ в освітній та медичний простір Рівненщини, підтримку внутрішньо переміщених осіб, залучення молоді з тимчасово окупованих територій до української освіти, а також кадрові виклики у сфері медицини.
Окрему увагу приділили перспективі створення університетської клініки — проєкту, який може стати важливим елементом розвитку медичної інфраструктури регіону та практичної підготовки майбутніх лікарів.
Фактично ЛДМУ сьогодні виконує одразу кілька функцій: освітню, наукову, соціальну та навіть державотворчу — адже зберігає український освітній простір для студентів із тимчасово окупованих територій.
Медична освіта в умовах війни
Сьогодні Луганський державний медичний університет є одним із ключових медичних закладів вищої освіти у Рівному. В університеті навчаються понад 1500 студентів і слухачів, серед яких понад 100 іноземців.
Заклад готує фахівців за напрямами:
- медицина;
- стоматологія;
- педіатрія;
- медична психологія;
- фармація;
- публічне управління та адміністрування та іншими спеціальностями.
В університеті працюють понад 130 викладачів, серед яких:
- 24 доктори наук;
- 56 кандидатів наук.
Щороку науковці ЛДМУ публікують понад 200 наукових робіт, а сам університет випускає понад 200 лікарів.
Окремий акцент заклад робить на сучасних підходах до навчання. Університет має симуляційний центр та сучасні лабораторії, а практична підготовка студентів відбувається у співпраці з лікарнями Рівненщини.
Це особливо важливо в умовах війни, коли українська система охорони здоров’я відчуває гостру потребу у кваліфікованих кадрах.
Університет, який став символом незламності
Історія ЛДМУ сьогодні виходить далеко за межі однієї освітньої установи. Вона стала прикладом того, як українські університети, навіть втрачаючи будівлі та звичне середовище, можуть зберігати свою сутність.
Показовим є навіть людський вимір цієї історії. Найстарший студент університету — Морей Джеймс з Ірландії — розпочав навчання у 78 років. Цей факт в університеті наводять як приклад того, що освіта не має вікових чи географічних меж.
Сьогодні ЛДМУ — це не лише про дипломи та аудиторії. Це про безперервність української освіти під час війни, про підготовку медиків для майбутнього відновлення країни та про здатність інституції виживати навіть після двох вимушених евакуацій.
За 70 років університет пройшов шлях від регіонального медичного вишу до одного із символів стійкості української освітньої системи.
І, схоже, його головний урок полягає у простій речі: навіть двічі переміщений війною університет може не лише вижити, а й продовжувати розвиватися.
