Луганщина незламна – ми часто чуємо щось гучне та красиве від керівників давно окупованих містечок та селищ регіону, грандіозні мрії та розмови про повоєнне відновлення, проєкти з підтримки та «неймовірну турботу» про важку долю луганців. Але чи є в цих заявах хоч щось, що дійсно позитивно впливає на життя вимушених переселенців вже сьогодні? Як живуть тисячі внутрішньо переміщених українців (ВПО) з Луганщини? На що очікувати, та як жити, вірніше виживати?
Переселенці в Україні постійно стикаються з численними викликами:
обмеженнями соціальних виплат, скороченням гуманітарної допомоги, необхідністю перекваліфікації та різким зростанням цін на житло і харчові продукти та багато інших. Труднощі ускладнюють повсякденне життя та посилюють суспільну напругу.
З плином часу переселенці все частіше відчувають себе ізольованими. Вони намагаються адаптуватися до нових реалій, але водночас стикаються й з упередженнями та нерозумінням у громадах, що прийняли ВПО. Нікого вже не дивує, що іноді ВПО приховують своє «походження», щоб уникнути необґрунтованих звинувачень і критики. Частою є й практика об’єднання та пошук підтримки серед «своїх» – тих, хто також пережив вимушене переселення, що скоріше капсулює проблему, а не допомагає інтеграції у громадах.
Третій рік повномасштабної війни, важка економічна ситуація, емоційні «гойдалки» від провладних ЗМІ та безліч фейків викликають страх та зневіру, а обіцянки про швидке закінчення війни розбиваються об корупційні скандали та невпинну інфляцію. На цьому тлі рівень недовіри у суспільстві зростає, і злість часто виливається на тих, хто опинився у найвразливішому становищі – на ВПО.
Станом на 22 жовтня 2024 року в Україні зафіксовано 4 646 735 внутрішньо переміщених осіб.
За даними Інформаційно-обчислювального центру Мінсоцполітики, серед переселенців 59,9% — жінки (2 782 325), а 40,1% — чоловіки (1 864 410 осіб). Також близько 906 тисяч з них становлять діти. Офіційно зареєстрованих переселенців з Луганської області — 270 839 осіб.
Згідно із дослідженням International Organization for Migration (IOM), яке було опубліковане 30 серпня цього року, до найпоширеніших потреб, названих ВПО, належать житло й можливості для заробітку. Також, у дослідженні вказується, що більшість ВПО походять із Донецької області (24%), в той час найменший відсоток з Луганської (8%).
Нагадаємо, що у червні 2023 ексвіцепрем’єр-міністерка — міністерка з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій Ірина Верещук повідомляла в інтерв’ю Укрінформу:
«Ми маємо приблизно 4,8 мільйона зареєстрованих внутрішньо переміщених осіб. Незареєстрованих – приблизно ще 2 мільйони».
На думку нашої редакції, ці цифри не говорять про якесь зменшення чисельності ВПО, зокрема з Луганщини, внаслідок реального покращення ситуації для цих людей, скоріше навпаки – через невдалу соціальну політику держави та примусову мобілізацію, переселенці просто скасовують свій статус, а деякі повертаються до власних домівок на окуповані території, або виїжджають за кордон у пошуках кращого життя.
Попри все, переселенці залишаються людьми, для більшості з яких прагнення повернутися додому і відновити своє життя залишається незмінним орієнтиром.
Гуртожиток для Луганців, який стає домом
У серпні 2023 року журналісти «Ірта-fax» відвідали гуртожиток «Європейського університету» в Києві, де тимчасово проживали 370 внутрішньо переміщених осіб (ВПО). Про це ми вже писали в матеріалі «Соціальний гуртожиток – дієве рішення для проживання ВПО». Тоді це був один із найуспішніших прикладів оперативної реакції Лисичанської громади на виклики війни: громада змогла організувати доступне житло та створити хаб, де мешканці отримували гуманітарну допомогу безпосередньо на місці.
Минув рік, і наша команда знову завітала до цього гуртожитку. Цього разу ми побували на фестивалі «Формула сонця», що відбувся у серпні 2024 року, та поспілкувалися з організаторами й мешканцями. У цьому матеріалі ми розповімо про зміни, які відбулися у житті ВПО за рік їхнього перебування у гуртожитку. Зокрема, з’ясуємо, як тимчасове житло поступово перетворюється на постійне та як мешканці гуртожитку адаптуються до нових умов проживання.
Формула сонця
Візит нашої команди збігся зі святкуванням 33-ї річниці Незалежності України. Адміністрація гуртожитку разом із партнерами організували святковий захід для мешканців і ВПО, що проживають у Києві, зокрема переселенців із Луганщини. Святкування відбулося 25 серпня цього року у приміщенні МКП.
Як зазначила заступниця керівника Лисичанської міської військової адміністрації (МВА) Оксана Волошина, головною метою фестивалю «Формула сонця» було об’єднати людей із громади, яка нині майже повністю окупована, але продовжує жити й підтримувати зв’язок навіть на відстані.
«Ми дуже хотіли відзначити День Незалежності України. Після знайомства з БФ «Культурні сили України» ми вирішили провести цей фестиваль та назвали його «Формула сонця», тому що ми зі Сходу. Нам хотілося заявити суспільству, що Схід є, він вистоїть, він переможе, він повернеться до складу України, зокрема Луганщина. Нам також хотілось об’єднати луганців цим святом й показати, що наша сила у єдності», – зазначає Оксана Волошина.
За словами пані Оксани, фестиваль мав ще одну важливу мету — зробити громаду Луганщини помітною для суспільства та підкреслити, що навіть у вигнанні громада існує й підтримує Україну.
Фестиваль «Формула сонця»
«Люди з Луганщини, попри те, що тимчасово втратили домівки, продовжують працювати на перемогу й чекають на повернення додому», — додала вона.
Фестиваль «Формула сонця»
Враження
Луганці з-поміж ВПО, які побували на заході, підкреслюють, що подібні події мають велике значення для людей, що покинули окуповані населені пункти: вони дають можливість спілкуватися з тими, хто опинився в подібній ситуації, знайти моральну підтримку та психологічне розвантаження.
«На мою думку такі заходи дуже корисні для нашої громади, адже це чудова можливість поспілкуватися з земляками, поділитись своїм досвідом та підтримати один одного», – розповіла викладачка Кремінської художньої школи Олена Драголюбова.
Своєю чергою, Оксана Волошина зауважила, що такі заходи показують, що влада не полишає переселенців напризволяще, що допомагає зміцнити довіру й підготувати людей до майбутньої інтеграції після деокупації територій.
«Це також важливо з огляду на патріотичне виховання, адже ворог намагається розхитати українське суспільство зсередини, використовуючи фейки й маніпуляції», — підкреслила вона.
Рік наполегливої роботи
З часу попереднього візиту журналістів «Ірта-fax» до гуртожитку відбулися зміни. За словами Оксани Волошиної, станом на серпень 2024 року в МКП проживає майже 400 осіб, і є черга на заселення.
«Тішить, що люди задоволені умовами, майже немає випадків виселення. За рік у нас народилося четверо немовлят, і це для нас особлива радість», — зазначила заступниця керівника Лисичанської МВА.
У гуртожитку посилили медичне обслуговування: тут працює сімейний лікар, дві медсестри, а також кілька спеціалістів, зокрема педіатр, невролог, кардіолог і гінеколог, які приймають пацієнтів щотижня. За словами лікарки-терапевтки Раїси Гунько, допомогу надають не лише мешканцям гуртожитку, а й іншим ВПО, які приїжджають за гуманітарною допомогою.
«У середньому до нас звертається близько 15 осіб на день, інколи більше. Багато хто з них — пенсіонери чи люди з інвалідністю, які мають хронічні захворювання. Ми надаємо консультації, виписуємо електронні рецепти й направлення до лікарів», — розповіла пані Раїса.
Заступниця керівника Лисичанської МВА також зазначила, що гуртожиток забезпечений гуманітарною допомогою: харчові набори та мийні засоби надходять регулярно, а місцевий молокозавод щотижня постачає молочні продукти. Хоча підтримка міжнародних партнерів зберігається, її обсяги поступово зменшуються.
«90% мешканців гуртожитку працевлаштовані. Наша адміністрація зараз справляється власними силами, а допомога від міжнародних партнерів потрібніша людям на прифронтових територіях», — підкреслила Оксана Волошина.
Відеоінтерв’ю:
Мешканці гуртожитку, з якими поспілкувалися журналісти, зізнаються, що сумують за мирним життям і рідними домівками. Проте вони задоволені умовами проживання в МКП і вдячні адміністрації за підтримку й допомогу.
«Умовами проживання у гуртожитку я задоволена: жити тут дешевше, ніж винаймати квартиру. А сьогоднішнє свято — це можливість поспілкуватися з земляками, згадати мирне життя і відчути, що ми не одні. Нас, переселенців, багато, і в нас є мета — повернутися додому після Перемоги!» – розповіла нашим журналістам мешканка гуртожитку пані Лілія.
З моменту нашого першого візиту до МКП Лисичанська військова адміністрація відкрила ще один гуртожиток для ВПО в іншому районі Києва. У квітні цього року, завдяки підписанню меморандуму між Лисичанською ОВА та Українським державним університетом імені Михайла Драгоманова, ще 400 внутрішньо переміщених українців отримали можливість знайти тимчасовий прихисток у новому МКП. Це стало важливим кроком для громади, адже питання забезпечення житлом для переселенців, що були змушені залишити свої домівки через окупацію, залишається нагальним і потребує постійної уваги.
Що далі?
Станом на кінець жовтня 2024 року, за офіційними даними Луганської обласної військової адміністрації, для переселенців із Луганської області облаштовано 51 об’єкт компактного проживання, де зараз перебувають 1267 осіб.
Керівництво області також повідомляє про плани відкрити ще 14 об’єктів, розрахованих на 1900 людей.
«Нові об’єкти будуть оснащені альтернативними джерелами енергії — у співпраці з міжнародними партнерами впроваджуються енергоефективні рішення, зокрема сонячні панелі. Також планується встановлення станцій для очищення води, що значно поліпшить умови проживання, забезпечуючи переселенців чистою питною водою», — зазначив керівник Луганської ОВА Артем Лисогор під час наради у жовтні цього року.
На цей час керівництво області не уточнює конкретних термінів та локацій нових об’єктів.
Резюме
Отже, у складних умовах війни та численних викликів, серед яких особливо гостро стоїть питання житла для ВПО, такі місця компактного проживання, на нашу думку, стають надійним прихистком для найуразливіших переселенців, які потребують підтримки. Вони не лише забезпечують базові умови для життя, а й створюють простір для єднання й розвитку. Проведення заходів на кшталт фестивалю «Формула сонця», про який ми докладніше розповімо вже у наступному матеріалі, відіграє важливу роль у підтримці культурної ідентичності та психологічної стійкості. Такі ініціативи зміцнюють відчуття спільноти та допомагають протидіяти впливу ворожої пропаганди, що особливо важливо в умовах затяжного конфлікту.
