Річниця Іловайської трагедії: символ підступності росії

Сьогодні, 29 серпня, 11-та річниця Іловайської трагедії, яка стала “чорним днем” для України за часів Незалежності. Бої за Іловайськ Донецької області тривали з 6 серпня і фактично завершилися 29 серпня, коли українські бійці опинилися в “котлі”, та почали вихід з міста. Колона український військ мала домовленості з бойовиками та російським керівництвом, що Збройним силам України дадуть “зелений коридор”, однак вже після кількох годин виходу з міста, російські військові та бойовики підступно відкрили вогонь по армійцях України, пише УНН.  

Початок АТО 

14 квітня 2014 року стало новим етапом в історії незалежної України. Саме цього дня виконувач обов’язків президента Олександр Турчинов підписав Указ про початок Антитерористичної операції (АТО) – відповідь держави на спробу зовнішнього вторгнення та внутрішньої дестабілізації.

Операція мала на меті звільнення захоплених проросійськими бойовиками територій Донеччини й Луганщини. 

Влітку 2014-го українські сили почали звільняти захоплені території. У липні АТОшники повернули контроль над Слов’янськом, Сєвєродонецьком, Лисичанськом. Почалася операція із деблокади Луганського аеропорту. Одним із “чорних днів” в українській історії стали бої за Іловайськ на Донеччині.  

Бої за Іловайськ 

4 серпня 2014 року штабом АТО було прийняте рішення про проведення операції із часткового оточення Донецька з метою взяття під контроль основних шляхів комунікацій. Перший штурм Іловайська розпочався 6 серпня. До 20 серпня українським підрозділам вдалося частково взяти місто під контроль.

Вирішальну роль у подальших подіях зіграло те, що росія неприховано почала направляти на допомогу сепаратистам своїй військові з’єднання.

В результаті запеклих нерівних боїв, станом на 28 серпня українські війська опинилися в оточенні.

До 28 серпня з російською стороною було обговорено маршрут виходу українських військ по “зеленому коридору” двома колонами. Проте в ніч з 28 на 29 серпня російська сторона передала тодішньому начальнику Генштабу – головнокомандувачу ЗСУ Віктору Муженку умову виходити без техніки.

“Було погоджено з російською стороною вихід наших колон завчасно узгодженими маршрутами, які були визначені як гуманітарний коридор. У перших умовах був вихід наших підрозділів на техніці зі зброєю з самого Іловайська. У селищах Агрономічне і Многопілля формувалися дві колони і по двох маршрутах – один північний, другий південний – виходили в район Старобешеве. Ці маршрути були оговорені з росіянами, як маршрути виходу наших підрозділів під їхні гарантії. 28 серпня, близько 23 години, на мене вийшов перший заступник начальника Генштабу зс рф генерал богдановський, і сказав, що умови змінюються, вихід можливий тільки за умови, що техніка й озброєння залишаються. Це було для нас неприйнятним, і було сплановано йти на прорив, який мав розпочатися о 3-й годині ночі 29-го серпня. Він не розпочався. Тому що на більш низькому рівні було вирішено виходити під гарантії російської сторони”, – казав Муженко у серпні 2025 року. 

О 1 годині ночі 29 серпня на сайті кремля з’явилося звернення російського диктатора володимира путіна до терористів із закликом “відкрити гуманітарний коридор” для українських військових, що опинилися в оточенні.

Вихід з Іловайську 

29 серпня зранку почали формуватися дві колони для виходу з Іловайська: північна колона з кодовою назвою “Булава” і південна – “Вітер”. Наші військові двома організованими колонами почали вихід з Іловайська за попередньо оговореними маршрутами. Спершу українські колони безперешкодно рухалися повз російські укріплені позиції.

“Булава” під командуванням Руслана Хомчака складалася з підрозділів 17 ОТБр, окремих підрозділів 93 ОМБр, “Дніпра-1”, “Світязя”, “Миротворця”, “Херсону”, “Івано-Франківська”, 3 БТГр 51 ОМБр і “Кривбасу” – усього 850 військовослужбовців ЗСУ та 222 бійці добровольчих батальйонів МВС. У колоні було 3 танки Т-64БВ 17-ї ОТБр, 1 танк Т-64БВ 51 ОМБр та декілька БМП цих бригад.

Колона рухалася маршрутом Многопілля – Агрономічне – Новодвірське – Михайлівка — Андріївка – Горбатенко – Чумаки – Новокатеринівка. Вона розтягнулася на дуже велику відстань: голова колони була в Світлому, тоді як хвіст ще не вийшов з Агрономічного.

Не доїжджаючи до хутора Горбатенко, в урочищі Червона Поляна, російськими військами було знищено 6 українських БМП, кілька вантажівок та автобусів з колони міліційних підрозділів “Дніпра-1”, “Світязя”, “Миротворця”, “Херсона” та “Івано-Франківська”. 

В районі Новокатеринівки голова колони, що мала 4 танки та кілька БМП, помітила 3-4 вкопаних російських танки та 4 БМП. Бронетехніка обох сторін вела взаємний обстріл, але 3 українських БМП майже одразу були підбиті противником. Командир танкової роти скомандував покинути техніку, яка щойно після евакуації екіпажу здетонувала. 42 бійці 17 ОТБр та 93 ОМБр, що евакуювалися, змогли 30 серпня пішки вийти з оточення.

Південна колона “Вітер” під командуванням Олексія Грачова складалася з БТГр 93 ОМБр (293 особи), групи 3-го полку спецпризначення (30 осіб), підрозділів 39 БТрО і “Кривбасу” (всього 50-60 осіб), “Донбас” та 50-60 бійців з інших підрозділів МВС та ЗСУ – всього 650 осіб. У колоні було два танки: трофейний російський Т-72Б3 та Т-64БВ зі складу 93 ОМБр.

Колона рухалася маршрутом Многопілля – Червоносільське – Осиково – Побєда – Новокатеринівка.

Голова колони з трофейним танком Т-72Б3 і більшістю бронетехніки встигла минути Червоносільське, коли російські війська відкрили вогонь по колоні. 

Першим було підбито Т-64БВ 93 ОМБр, таким чином практично увесь автомобільний транспорт з другої половини колони виявився відрізаним і не минув Червоносільське.

Відрізаний хвіст колони з автомобілями замість того щоб намагатися прорватися через Червоносільське далі, здійснив несподіваний поворот в сторону позицій російських підрозділів. Росіяни встигли знищити вогнем кілька вантажівок і 2 українські БМП-2, але бійці “Донбасу” змогли придушити спротив і закріпитися в населеному пункті. В результаті атаки було захоплено щонайменше 2 танки Т-72Б3 6-ї танкової бригади – один був спалений майже одразу, інший був сильно пошкоджений. 

Окрім техніки, було взято в полон 4-х військовослужбовців рф. У Червоносільському зосередились: батальйон “Донбас”, групи бійців 3-го полку спецпризначення, 39-го батальйону територіальної оборони та солдати з інших частин – загалом близько 300 осіб, 70 з яких були поранені. Понад добу вирішувалась їх доля.

30 серпня, згідно з домовленістю з російськими офіцерами, червоносільська група залишила зброю у селі та 31 серпня була передана представникам Червоного Хреста в обмін на полонених російських військовослужбовців. Проте бійців батальйону “Донбас”, яких було 108 осіб, не відпустили, а передали бойовикам так званої “днр”, які перевезли донбасівців в Донецьк і тримали у полоні. 

Втрати та вшанування 

За даними Генерального штабу, у серпні 2014 у боях за Іловайськ у серпні 2014 року українська армія втратила 220 військових, 40 зникли безвісти. 

У 2019 році Президент України Володимир Зеленський “на підтримку ініціатив громадськості та з метою гідного вшанування пам’яті військовослужбовців і учасників добровольчих формувань, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України, увічнення їх героїзму, зміцнення патріотичного духу”, установив в Україні День пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України, який відзначати щорічно 29 серпня.