Парапроктит – це гостре або хронічне запалення параректальної клітковини, яке супроводжується утворенням гнійника навколо прямої кишки. Це захворювання належить до найпоширеніших проктологічних патологій і вимагає негайного звернення до спеціаліста. За статистикою, парапроктит займає четверте місце серед усіх захворювань прямої кишки та анального каналу, поступаючись лише геморою, анальним тріщинам та колітам.
Захворювання може виникнути в будь-якому віці, але найчастіше діагностується у чоловіків працездатного віку від 30 до 50 років. Співвідношення захворюваності між чоловіками та жінками становить приблизно 2:1. Небезпека парапроктиту полягає в ризику розвитку серйозних ускладнень, включаючи сепсис та формування хронічних нориць.
При перших симптомах захворювання важливо якомога швидше звернутися до кваліфікованого спеціаліста. Отримати професійну консультацію та пройти обстеження можна за адресою https://zokb.org.ua/proktolog-chniy-kab-net-priyom-proktologa/?lang=uk, де досвідчені проктологи допоможуть встановити точний діагноз та призначити ефективне лікування.
Причини розвитку парапроктиту
Основною причиною виникнення парапроктиту є проникнення інфекції в параректальну клітковину через анальні крипти та залози. Цьому сприяють мікротравми слизової оболонки прямої кишки, запори, проносні стани, а також зниження імунітету. Інфекційний процес найчастіше викликають стафілококи, стрептококи, кишкова паличка або змішана мікрофлора.
Факторами ризику розвитку захворювання є хронічні запальні процеси в кишечнику, цукровий діабет, ослаблений імунітет, сидячий спосіб життя, недотримання правил особистої гігієни, а також травми аноректальної зони. У деяких випадках парапроктит може виникати як ускладнення після хірургічних втручань на прямій кишці.
Симптоми та клінічна картина
Гострий парапроктит проявляється раптово і супроводжується яскравою клінічною картиною: інтенсивним болем у промежині або ділянці прямої кишки, високою температурою тіла до 38-39°C, загальною слабкістю, ознобом та порушенням загального стану. Біль посилюється при сидінні, ходьбі, кашлі та дефекації.
При огляді можна помітити припухлість, почервоніння та гарячу на дотик шкіру в ділянці промежини. З прогресуванням захворювання формується абсцес, який може самостійно прорватися назовні або в просвіт прямої кишки. Після прориву гнійника стан хворого тимчасово покращується, однак без належного лікування захворювання переходить у хронічну форму з утворенням норицевих ходів.
Діагностика та лікування
Діагностика парапроктиту базується на скаргах пацієнта, даних огляду та пальцевого дослідження прямої кишки. Для уточнення діагнозу та визначення локалізації гнійника можуть призначатися додаткові методи обстеження: ультразвукове дослідження, фістулографія, комп’ютерна томографія. Лабораторні аналізи виявляють ознаки запального процесу – підвищення лейкоцитів та ШОЕ у крові.
Лікування гострого парапроктиту виключно хірургічне. Операція проводиться в найкоротші терміни після встановлення діагнозу і полягає у розтині абсцесу, санації гнійної порожнини та дренуванні. В післяопераційному періоді призначається антибактеріальна терапія, знеболювальні препарати та регулярні перев’язки. При хронічному парапроктиті виконується висічення норицевого ходу з пластикою дефекту.
Прогноз при своєчасному лікуванні сприятливий. Профілактика парапроктиту включає дотримання правил гігієни, лікування запорів та проносів, своєчасне звернення до лікаря при перших симптомах проктологічних захворювань, зміцнення імунітету та підтримання здорового способу життя.
! Матеріал носить інформаційний характер, не є медичною консультацією та не може використовуватися для самодіагностики чи самолікування. Для отримання медичної допомоги зверніться до кваліфікованого лікаря.
