Президент рф володимир путін стикається з дедалі більшим тиском не лише через війну проти України, а й через погіршення економічної ситуації та наростаюче невдоволення частини російських еліт. Водночас у Кремлі побоюються сценарію, за якого Сполучені Штати можуть посилити підтримку України та запровадити нові санкції проти росії.
Таку думку висловив колишній високопосадовець Центрального розвідувального управління США (ЦРУ), професор Інституту світової політики Ґленн Корн в інтерв’ю Кирилу Сухоцькому для Independence Avenue Media.
На його переконання, дедалі більше представників російського істеблішменту усвідомлюють довгострокові наслідки війни для майбутнього країни, а найбільшою загрозою для режиму путіна залишається стан економіки. Водночас експерт вважає, що президент США Дональд Трамп має інструменти впливу, які здатні змусити Москву серйозніше ставитися до мирних переговорів.
«Я завжди кажу людям: росіяни дуже витривалий народ, але й у них є межа. І в людей навколо путіна також є межа», — зазначає Корн.
Інтерв’ю було записане 29 травня 2026 року та відредаговане для стислості й зрозумілості.
Інтерв’ю
Кирило Сухоцький, Independence Avenue Media: Державний секретар Марко Рубіо нещодавно заявив, що ця війна не може завершитися воєнною перемогою жодної зі сторін — ані росії, ані України. Чи поділяєте ви цю оцінку, що ми опинилися в ситуації, коли ніхто не може досягти перемоги на полі бою?
Ґленн Корн, Колишній високопосадовець Центрального розвідувального управління США (ЦРУ): Гадаю, українці вже давно усвідомлюють, що не хочуть продовжувати цю війну. Вони її не починали. Це росія розпочала війну. Тож я вважаю, що Марко Рубіо має рацію. Але головне переконати путіна, що він не зможе виграти цю війну військовим шляхом і що для її завершення йому доведеться піти на компроміс.
Москва не готова до будь-яких суттєвих компромісів чи поступок заради припинення війни. Водночас я неодноразово бачив, як українська сторона заявляла про готовність до певних поступок, щоб зупинити кровопролиття. Тому, коли президент США говорить, що хоче завершення війни, думаю, багато людей тут, в Україні, прагнуть цього більше, ніж будь-хто інший, адже саме вони зазнали найбільших втрат.
Водночас українці чітко дають зрозуміти, що не збираються капітулювати й віддати путіну все, чого він вимагає. Вони не готові приймати умови, які диктує Москва, бо не бачать для цього жодних підстав.
Україна перемагає на тактичному рівні. Вона завдає росіянам значних втрат і успішно тримає оборону. Якщо ви пам’ятаєте, ще в грудні минулого року багато хто у Вашингтоні говорив, що український фронт ось-ось обвалиться і що Україні потрібно піти на поступки, поки ще є така можливість.
Але українці знову довели, що здатні продовжувати боротьбу. Насправді вони перебувають у значно кращому становищі, ніж багато хто вважав у Вашингтоні та Європі. І хоча вони цілком розумно заявляють, що хочуть припинення бойових дій і готові до певних компромісів, вони не збираються погоджуватися на всі вимоги путіна. І ми повинні підтримати їх у тому, щоб їм не довелося цього робити.
IAM: Ми бачимо повідомлення в західній пресі з посиланням на анонімні джерела в Кремлі, яких останнім часом, видається, стає все більше. Вони стверджують, що путін щиро вірить у свою здатність виграти цю війну і навіть розпочати новий наступ пізніше цього року. Ви працювали в Москві й, мабуть, краще за багатьох розумієте, як функціонує оточення путіна в Кремлі. Чи може хтось переконати його, що він не здатен виграти цю війну? Адже складається враження, що він налаштований продовжувати її за будь-яку ціну.
Ґленн Корн: Думаю, путін уже тривалий час перебуває в інформаційному вакуумі й ізольований від правди. Саме тому, на мою думку, у лютому 2022 року він припустився стратегічної помилки, розширивши вторгнення в Україну. Це дорого коштувало і йому особисто, і російському народу — життями росіян, станом російської економіки, яка нині перебуває у дуже поганому становищі, а також репутацією країни.
путін міг би залишити після себе спадщину людини, яка допомогла росії піднятися після хаосу 1990-х років. Якби він припинив свою агресію або взагалі не розпочинав її, то, можливо, колись залишив би Кремль як лідер, який зробив щось добре для росії.
Але зараз, на мою думку, очевидно, що він втягнув росію у своєрідну спіраль занепаду. Тому його спадщину, швидше за все, оцінюватимуть як спадщину лідера, який повністю провалився, ухвалюючи рішення, керуючись власним его та прагненням до влади.
І люди навколо нього, на жаль, не готові говорити йому правду. Саме це я спостерігав. Водночас я вважаю, що є люди, які все ще можуть на нього впливати.
І найважливішою такою людиною сьогодні є президент Сполучених Штатів. Якщо путін побачить, що президент Трамп, який дав йому всі можливості для укладення угоди та демонстрував прагнення діяти неупереджено як посередник у мирному процесі, врешті-решт дає зрозуміти, що з нього досить, що він втомився від обману та від того, що його водять за ніс, це стане дуже потужним сигналом для путіна і його оточення.
Люди навколо путіна серйозно занепокоюються тим, що Сполучені Штати можуть повністю стати на бік України та суттєво посилити санкції. Тому я вважаю, що голос, здатний вплинути на Путіна, все ж існує.
IAM: Тут одразу два запитання. По-перше, чи вважаєте ви, що Трамп справді це зробить? Він має таку можливість, але чи піде він на цей крок? І по-друге, наскільки, на вашу думку, Кремль і путін поважають американське президентство та самого президента Трампа? Вони розглядають Сполучені Штати як свого головного ворога. Тож чи будуть вони прислухатися?
Ґленн Корн: Думаю, будуть, тому що росіяни розуміють мову дій. Згадайте жовтень минулого року, коли президент Трамп втратив терпіння і скасував свою поїздку до Будапешта через Сергія Лаврова та його агресивну поведінку, а також через деякі заяви, які пролунали з російського боку. Планувався саміт у Будапешті, але президент його скасував. Він сказав: «Я не збираюся марнувати свій час». Після цього були запроваджені додаткові санкції проти низки російських енергетичних компаній.
На мою думку, росіяни тоді запанікували. путін швидко відправив до Вашингтона свого представника Кирила Дмитрієва, щоб спробувати владнати ситуацію. Це свідчить про те, що росія боїться: якщо Сполучені Штати посилять санкції та запровадять додаткових заходів на підтримку України, це стане дуже серйозною проблемою для путіна.
Це ще більше погіршить економічну ситуацію в росії, посилить тиск на його оточення, і, ймовірно, йому доведеться дослухатися.
Чи поважають вони американське президентство? Думаю, зрештою так. Вони розуміють, що Сполучені Штати все ще залишаються найпотужнішою країною у світі. І коли ми діємо, це може мати серйозні наслідки.
Вони бачили дії президента щодо Венесуели. Вони бачили його рішучі кроки щодо Ірану. Я не кажу, що ми збираємося відправляти гелікоптер до Кремля, щоб когось звідти викрасти. Але якщо вони побачать, що Сполучені Штати демонструють рішучість, яка призведе до ще більшого економічного тиску та міжнародної ізоляції росії, це стане дуже потужним сигналом, до якого, на мою думку, їм доведеться прислухатися.
IAM: Давайте на мить звернемося до внутрішніх процесів у Кремлі. Ви сказали, що путін фактично знищив власну спадщину і веде росію до спіралі занепаду. Ймовірно, він сам цього не усвідомлює. А чи усвідомлюють це люди, яких ми називаємо російськими елітами в Кремлі? І як, на вашу думку, вони можуть спробувати розв’язати цю проблему?
Ґленн Корн: Я впевнений, що серед людей навколо путіна є ті, хто це розуміє. Але вони бояться. Треба розуміти, що російська система побудована так, що всі бояться всіх. Ніхто нікому не довіряє. Якщо хтось почне висловлювати сумніви чи незгоду, така людина може дуже швидко зазнати покарання.
Потрібно досягти певної точки, коли люди будуть настільки розчаровані, що це викличе масштабну реакцію або, скажімо, колективні дії з боку групи людей, які вирішать, що досить. І я впевнений, що путін цього дуже боїться. Ми знаємо з російської історії, що такі моменти вже траплялися. Бувало, що люди навколо царя або керівника Комуністичної партії усвідомлювали, що країна рухається в неправильному напрямку, хотіли змін і зрештою ці зміни здійснювали. путін добре знає цю історію і, безумовно, усвідомлює таку загрозу.
Втім, загалом мені здається, що путін і частина його найближчого оточення вважають, що можуть просто перечекати Захід у війні проти України. На мою думку, сьогодні українці перемагають на полі бою. Але ми маємо пам’ятати, що якщо війна затягнеться, росіяни розраховують, що зможуть пережити Україну і, особливо, пережити Європу та Сполучені Штати.
І, на мою думку, ми не повинні дозволити, щоб це сталося.
IAM: Коли ми говоримо про міцність режиму путіна, ми нещодавно спілкувалися з Джоном Гербстом, колишнім послом США в Україні. Він сказав, що режим путіна безумовно ослаблений і його не здивувало б, якби цей режим впав завтра або протягом наступних 18 місяців. А вас би здивувало падіння режиму путіна?
Ґленн Корн: Ні. Я вважаю, що можливе все. Згадайте 1991 рік. Тоді багато людей не бачили, що радянська система наближається до свого кінця. А потім вона розвалилася дуже швидко, принаймні для багатьох спостерігачів на Заході.
Так само у 1917 році, коли цар був змушений зректися престолу під час Лютневої революції. Коли люди масово вийшли на вулиці, мало хто очікував такого розвитку подій, включно з самим царем. Але все сталося дуже швидко.
Я завжди кажу людям: росіяни дуже витривалий народ, але й у них є межа. І в людей навколо путіна також є межа. Чим більше вони страждають і чим більше бачать, що майбутнє їхніх дітей марнується, тим ближче вони підходять до цієї межі.
Вони такі ж люди, як і всі інші. Вони не надлюди. Їхня витривалість не безмежна. А путін, на мою думку, продовжує нехтувати довгостроковими інтересами російського народу. І мені здається, що дедалі більше людей у росії починають це усвідомлювати.
IAM: Як далеко, на вашу думку, ми перебуваємо від цієї критичної точки?
Ґленн Корн: Це дуже важко передбачити. Я не хочу перебільшувати значення таких прогнозів, тому що люди вже прогнозували крах росії у 2022 році, а потім і у 2023 році, коли українці проводили дуже успішний контрнаступ. Передбачити такі речі надзвичайно складно. Тому я б не радив на це розраховувати.
Натомість ми повинні розраховувати на стійкість Заходу, послідовність у наших посилах і демонстрацію сили перед обличчям російської агресії. Якщо ситуація зміниться, ми повинні бути готовими скористатися цим моментом і дуже швидко та ефективно налагодити взаємодію з новим керівництвом росії, яким би воно не було, щоб побудувати кращі відносини після відходу путіна.
Особисто я не вважаю мудрим стверджувати, що це станеться завтра чи наступного тижня. Це дуже складна ситуація. Це може статися завтра, але може статися і через десять років.
Згадаймо досвід Фіделя Кастро на Кубі. Багато хто роками прогнозував його відхід, говорив, що він помирає. Але він пережив чимало американських президентів.
Тому ми самі повинні бути стійкими й робити ставку саме на стійкість.
IAM: Яке, на вашу думку, сьогодні найболючіше місце для путіна та його режиму, зокрема всередині його власних еліт? Звідки може прийти тиск усередині цієї «скороварки» і на які сигнали варто звертати увагу?
Ґленн Корн: Думаю, це економіка і те, яку ціну за війну платять еліти. До цього часу російський оборонно-промисловий комплекс отримував вигоду від війни, але цивільна економіка зазнала серйозних втрат.
Ми бачимо зростання невдоволення серед людей через стан освіти, медицини, соціального забезпечення та інфраструктури. Дедалі більше росіян усвідомлюють справжню ціну цієї війни для росії та починають краще розуміти її довгострокові наслідки для країни.
Тому я вважаю, що ключовим фактором є економіка. Йдеться про економічний тиск на Кремль, який зрештою змусить його або припинити війну, або рухатися до повного колапсу. І, на мою думку, саме цього путін повинен боятися.
IAM: Як Сполученим Штатам варто готуватися до можливого розвитку подій у росії, яким би він не був?
Ґленн Корн: Це чудове запитання. Думаю, одна з речей, яку нам потрібно зробити, це діяти краще, ніж ми діяли на початку 1990-х, і бути готовими до взаємодії з людьми в росії. Ми маємо вивчати всіх, хто потенційно може прийти до влади.
На мою думку, ми повинні бути готовими говорити з людьми, які зараз можуть бути не дуже популярними у Вашингтоні серед частини американців. Але якщо саме вони переберуть контроль над країною і якщо ми зможемо мати з ними кращі відносини, я не кажу, що це будуть чудові відносини, тому що американсько-російські відносини завжди були напруженими, але якщо ми зможемо завершити цю війну і вийти на кращий рівень відносин із Москвою, нам потрібно розуміти, хто ці люди й на які посили та дії з боку США вони реагуватимуть.
Думаю, нам потрібно й надалі демонструвати єдність із нашими партнерами по НАТО. Той, хто опиниться в Кремлі після путіна, має побачити, що ідея розділити США та Європу не спрацює.
Також ми зіткнемося з великим тиском з боку деяких наших союзників, які намагатимуться підштовхнути до розчленування росії. І ми вже зараз маємо вирішити: чи хочемо ми, щоб росія розпалася і розвалилася? Якщо згадати початок 1990-х, тоді навколо цього точилися великі дебати й було багато занепокоєння. І, на мою думку, це занепокоєння залишалося сталим: якщо російський режим впаде, що буде далі?
Люди говоритимуть про іракський сценарій або інші сценарії. І ми не повинні забувати, що після 1917 року, коли почалася громадянська війна в росії, це була жахлива, кривава громадянська війна, про яку більшість американців майже нічого не знає. Ми знаємо про Першу світову війну, знаємо про Другу світову війну, але громадянська війна в росії була жахливою за кількістю загиблих, голодом і всім, що тоді відбувалося. І я не думаю, що хтось із нас повинен хотіти повторення такого сценарію.
Але деякі наші союзники казатимуть, що росію потрібно розчленувати, бо вона постійно повертається до ролі держави-агресора щодо них. І нам доведеться зрозуміти, як ми будемо управляти цими відносинами.
IAM: Коли люди говорять про настрої в Москві та Кремлі сьогодні, постійно повторюється одне слово — «страх». Ми бачимо певні прояви цього страху з боку путіна та його найближчого оточення: придушення інакомислення, обмеження інтернету, надзвичайні заходи безпеки під час його пересування. Звідки походить цей страх? Наскільки він раціональний? І чи може Захід використати цей страх, щоб впливати на росію?
Ґленн Корн: Історично російські лідери завжди були схильні до страху, тому що їхня влада значною мірою не має справжньої демократичної легітимності. Їхнє правління базується на повному контролі. Михайло Горбачов спробував послабити цю систему контролю і врешті-решт втратив владу, а сама система розвалилася. Хоча це сталося не лише через його реформи, а й через роки економічних прорахунків та невдалої політики.
Але загалом російські лідери традиційно живуть у страху. Саме тому вони створюють потужні спецслужби та своєрідну преторіанську гвардію для власного захисту. Вони дуже ксенофобні. На жаль, значна частина росіян також схильна до ксенофобії, тому що вважає свою історію історією постійних зовнішніх загроз і вторгнень.
Кремль дуже ефективно використовує це у своїй пропаганді, переконуючи людей, що НАТО нібито готується напасти на росію, або що Україну використовували як плацдарм для вторгнення в росію. Це була повна брехня і фальсифікація, але такі наративи знаходять відгук у багатьох росіян, які справді бояться зовнішньої загрози.
Вони постійно згадують Велику Вітчизняну війну, тобто Другу світову війну. Вони згадують наполеонівське вторгнення. Говорять про так зване монгольське ярмо. Усе це постійно викладається, повторюється і закріплюється в суспільній свідомості. Для багатьох росіян страх перед зовнішнім ворогом став частиною підсвідомості.
Чи є цей страх реалістичним? Я так не вважаю. Я неодноразово говорив своїм російським співрозмовникам: ніхто у Сполучених Штатах не має планів вторгатися до росії чи завойовувати її. За всю свою кар’єру я жодного разу не чув подібного на жодній зустрічі. Але люди справді нервують через це, а Кремль активно використовує ці страхи у своїй пропаганді.
Кремль також використовує страх перед хаосом. Одна з головних внутрішніх дезінформаційних кампаній побудована на твердженні: якщо ви не приймете нашу автократію, країна повернеться до хаосу 1990-х років. А багато хто пам’ятає, що для росіян це був дуже болісний і нестабільний період.
Тому страхів у російському суспільстві багато. І путін, на мою думку, теж має власні страхи. Гадаю, в глибині душі він розуміє, що не є настільки популярним, як хотів би показати світові. І що він не такий всесильний, як здається.
Це дуже жорстока система. І будь-якої миті в ній щось може зламатися. Для нього особисто це могло б мати дуже болісні наслідки та поставити крапку в його політичній спадщині у вкрай негативний спосіб.
