Свято Белтейн (від гельського Beltaine — «яскраве полум’я Бела») — одне з найдавніших язичницьких свят, яке вшановує розквіт життя, початок літа, родючість і союз протилежностей. Його відзначають у ніч із 30 квітня на 1 травня, коли Земля, згідно з природним календарем, остаточно прокидається від зимового сну. У кельтській традиції це свято поділяє рік на темну й світлу половини. Якщо Самайн (1 листопада) відкриває темну, то Белтейн — ворота у світло.
Вальпургієва ніч — християнська тінь язичницького вогню
Вальпургієва ніч — християнізована й часто демонізована версія Белтейну. Названа на честь Святої Вальпургії, абатиси VIII століття, день канонізації якої припав на 1 травня. У Середньовіччі цю ніч стали вважати часом шабашів відьом, а отже — проявом зла, яке треба було спалити.
Фактично, Вальпургієва ніч — це народна пам’ять про Белтейн, замаскована під релігійний страх. Цікаво, що в багатьох країнах досі горять «очисні» вогнища цієї ночі — їхнє первісне значення було зовсім іншим.
Це найсильніший і найпотужніший день у році для проведення шабашів та Кругів Сили. Часто цієї ночі (опівночі) проводять ритуали посвяти на Місцях Сили, наприклад, у Києві такі заходи практики проводять на Лисій Горі (Лисогірський форт, Видубичі).
Для практик, шабашів та посвячень у маги, відьми та чаклуни зазвичай обирають Місця Сили такі як капища, цвинтарі, руїни стародавніх храмів, лісові перехрестя тощо.
Символіка вогню та союзу
Характерною особливістю цієї ночі є розведення спеціального ритуального багаття, залишення і приношення дарів Силам, обмін енергетикою серед практиків.
Вогонь — серце Белтейну. У давнину кельти запалювали два великих багаття, через які проганяли худобу — для захисту від хвороб. Люди також перестрибували через полум’я — для очищення, родючості, оновлення. Це ритуал переходу: від холоду до тепла, від застою до руху.
Також це ніч союзу чоловічого й жіночого начал. У багатьох громадах саме в цю ніч укладалися «шлюбні угоди на рік і день», іноді символічні, іноді цілком тілесні. Белтейн — це магічний момент єднання протилежностей, коли Бог і Богиня у природі об’єднуються, і з їхньої любові народжується життя.
Українські паралелі
Попри відсутність прямого святкування Белтейну в українській традиції, маємо подібні обряди: весняні хороводи, гаївки, «зелені свята», купальські ночі. Усі вони мають спільний мотив — пробудження природи, оновлення життя, ритуальні вогні, вода, танець, родючість.
Цікаво, що навіть у християнських святцях ніч із 30 квітня на 1 травня часто вважалася «небезпечною» — і заборонялися весілля, мандрівки, залишення дому. Вочевидь, це наслідок давнього уявлення про сакральну силу переходу.
Езотеричний сенс
З погляду езотерики, Белтейн — це час, коли тонкі завіси між світами знову розкриваються (як і на Самайн), але не для контакту з потойбіччям, а для злиття із силами життя, стихіями, власною тінню. Це ніч, коли можна:
- зарядити наміри через ритуал;
- очиститися (через вогонь, воду, символічний рух);
- практикувати медитації на родючість, любов, творчість;
- вивести з підсвідомості старі блоки й страхи.
До речі, більшовики в СРСР не дарма влаштовували паради та масові демонстрації саме на 1 травня, користуючись енергетикою цього дня для програмування свідомості мас.
Цікаво й те, що саме цієї ночі Маргарита Миколаївна за писанням Михайла Булгакова брала участь у «Балі 100 королів» у Воланда, попередньо пройшовши посвяту на Лисій Горі біля річки.
Сучасне відродження
У неоязичницьких течіях — таких як Вікка, друїдизм, реконструкції кельтських традицій — Белтейн відзначається щороку. Проводяться публічні й приватні ритуали, танці навколо Майського дерева, костюмовані дійства, обряди на кохання й життєву силу.
У містах сучасного світу Белтейн набуває нових форм: фестивалів, перформансів, камерних ритуалів — але суть залишається: святкувати життя, світло, любов і силу творення.
Белтейн — це не лише ніч шабашів чи святкування весни. Це глибинний архетип оновлення, союз стихій, повернення до природного ритму. У світі, що переживає війну, екологічні кризи, цифрову втому — саме такий ритуал пам’яті й очищення нам потрібен. Пам’ять про вогонь, який не спалює, а народжує.
