У Нью-Йорку український різдвяний вертеп цього року набув несподіваного, але болісно актуального змісту. У центрі дійства — образ Ірода, який викрадає не абстрактних немовлят, а українських дітей і цілі регіони: Луганщину, Донеччину та Крим. Українці в еміграції говорять про війну, втрати та відповідальність світу — і водночас збирають кошти для українських захисників.
Український вертеп рухається вулицями так званого Українського села на Мангеттені. Перша зупинка — культова для діаспори м’ясарня Бачинського. Колядники вітають зі святами працівників і відвідувачів крамниці, а між колядками звучить головне — історія України, яка воює.
Цієї засніженої суботи у графіку — кілька зупинок. Але цей вертеп — не просто святкове дійство.
Вертеп як форма спротиву
Коли на Батьківщині триває повномасштабна війна, українці, які волею долі опинилися за океаном, шукають способи не розчинитися в еміграції. Навпаки — вони прагнуть зробити українську культуру видимою, а війну — зрозумілою для світу.
Цьогорічний нью-йоркський вертеп — осучаснений і символічний. У ньому поєдналися біблійний сюжет, українська традиція і конкретні історії полеглих захисників.
Один з учасників вертепу, іванофранківець Василь Боднар, зображає образ, присвячений своєму другові —, який загинув у боях за Україну.
«Ми не просто колядуємо. Ми також прославляємо наших героїв, які загинули. Я уособлюю Андрія Чепіля. Ми колядували разом у нього вдома, і я відчув, що хочу зіграти цю роль. Мені здається, він десь там, на небі, бачить нас і посміхається», — говорить Василь Боднар.
Ідея, народжена з особистої втрати
Ідея такого вертепу належить Ользі Гурняк — засновниці благодійної організації Victory for U. Для неї ця історія — глибоко особиста.
Її брат, Віктор Гурняк, Герой України, загинув ще у 2014 році на Луганщині. Відтоді війна для Ольги — не абстрактна.
«Ми говоримо про викрадених дітей, яких Росія забирає в України. У моєму вертепі це три вівці, яких вкрали з отари. Це Донеччина, Луганщина і Крим. А троє пастухів — це прототипи українських військових, які їх захищають», — пояснює Ольга Гурняк.
Ще одним важливим образом стала Ірина Цибух — доброволиця батальйону «Госпітальєри», яка загинула у травні 2024 року на Харківщині.
«Через вертеп ці герої продовжують жити», — каже Ольга Гурняк.
Вертеп поза межами діаспори
Наступна зупинка — ресторан «Веселка», який давно став не лише українським, а й загально нью-йоркським культурним простором. Саме тут вертеп виходить за межі громади й починає говорити з американцями.
Волонтери не лише співають колядки, а й показують одяг, який символізує викрадені Росією українські регіони.
«У нас є вівці, яких вкрав Ірод. Він вкрав Луганськ, Крим і Донецьк. Нам важливо показати, що Луганськ споконвіків був Україною — це видно навіть у традиційному одязі», — розповідає учасниця вертепу Христина Мандро.
Усі учасники готують і показують вертеп у вільний від основної роботи час. Вони виступають не лише в Нью-Йорку, а й у сусідніх штатах.
«Ми не зламаний народ. Де б ми не були, ми все одно переможемо. Поки цей дух живе — буде і наша перемога», — переконана Софія Грошко.
Культура, що рятує життя
Для багатьох учасників вертеп — це не лише про культуру, а й про конкретну допомогу фронту.
«Це важлива місія для всіх нас. Не лише для тих, хто виступає, а й для тих, хто слухає. Бо ми збираємо гроші для військових», — говорить Ірина Пласконь.
Минулого року завдяки вертепу фонд Victory for U зібрав 48 тисяч доларів. Об’єднавшись з іншими благодійними організаціями, волонтери придбали броньований евакуаційний автомобіль для 67-ї бригади ЗСУ.
Цього року лише за перші два дні виступів вдалося зібрати кошти на 100 тактичних аптечок, які одразу закупили. Колядки триватимуть кілька тижнів, а фінальні підсумки підбиватимуть 1 лютого під час великої Розколяди.
«Мені хочеться, щоб люди розуміли: перемога України — це перемога добра над злом. І не має значення, чи маєш ти українське коріння», — підсумовує Ольга Гурняк.
