Війна, що триває, кардинально вплинула на життя мільйонів Українців. Різка зміна звичних умов, розлука або смерть близьких, втрата друзів, насилля, бомбування, тривоги, евакуація – все це має негативний вплив на психологічний стан як дорослих, так і дітей.
Діти, які бачили жахіття війни, часто потребують допомоги в адаптації до нових умов життя, ще складніше дітям переселенцям, яким до всього ще й необхідно вливатись у нові колективи та соціалізуватись у громадах, що приймають ВПО.
За словами психологів, досвід війни й переміщення значно впливає на психологічний стан, особливо на підлітків. До прикладу, діти які виїздили за кордон, діти переселенці зі Сходу та Криму й діти які вимушені були пережити окупацію регіону та стати свідками війни мають зовсім різний досвід і різні психологічні реакції, які зазвичай не є приємними чи позитивними. Все це ускладнює їх комунікацію між однолітками та погіршує психологічний стан під час процесу адаптації до нових умов життя. Вважається, що підліткам (приблизно вчені рахують підлітковим вік з 9-11 до 14-15 років) тяжче проходити адаптацію до нових умов життя, проте батькам варто приділяти увагу психологічному здоров’ю дитини у будь-якому віці.
«Складність адаптації в підлітковому віці полягає в тому, що особистість і так переживає момент інтеграції, по суті підліток перебуває ніби під подвійним тиском і веде боротьбу всередині й назовні», – зазначає дитяча психологиня Марина Акритова.
Складнощі у соціалізації можуть відчувати й ті діти, які перебувають на дистанційному навчанні. За словами представників місцевої влади Ірпінської громади, певна кількість дітей переселенців з різних областей, що проживають у громаді, продовжують навчатися дистанційно у школах тих громад з яких вони перемістились. В таких дітей відсутня можливість живого спілкування з однолітками у стінах навчальних закладів й з огляду на те, що вони опинились у новій громаді й відірвані від своїх друзів та однокласників, їм тяжче адаптуватися до нових умов життя. Проте й діти місцевої громади теж потребують психологічної реінтеграції, навіть якщо вони переміщались в інші регіони або за кордон на певний час, а тепер повернулись у свої домівки.
Про необхідність психологічної допомоги для Українських дітей свідчать й результати опитування, яке було проведено дослідницькою компанією Gradus Research ще у квітні 2022 року (Результати опитування).
За даними цього дослідження, 75% від усіх батьків, які взяли участь в опитуванні, стверджують, що їхні діти демонструють ті чи інші ознаки психотравматизації. Зокрема, безпричинне коливання настрою від гарного до поганого спостерігається у 45% дітей, підвищений рівень тривожності – у 41% дітей. 16% дітей страждають на порушення пам’яті, уваги та здатності навчатися, 13% проявляють спалахи агресії, 6% переживають панічні атаки. У 3% дітей проявляється саморуйнівна поведінка, в них з’явилися шкідливі звички, вони цілеспрямовано завдають собі ушкоджень.
Який внесок зробила держава у психологічну підтримку українських дітей?
За статистикою Міністерства охорони здоров’я, протягом 2023 року за допомогою у психологічних проблемах до лікарів звернулося близько 135 тис. пацієнтів. За даними ЕСОЗ, у 2023 році пацієнти в Україні найчастіше зверталися з такими проблемами ментального здоров’я: відчуття тривоги, нервування, напруженості — 66 537 звернень; порушення сну — 42 830 звернень; психологічні симптоми або інші скарги — 27 358 звернень; пригнічений настрій — 10 932 звернення; дитяча поведінка, симптоми чи скарги — 7 717 звернень; порушення пам’яті — 6 625 звернень; гостра реакція на стрес — 5 382 звернення; інші психологічні розлади — 4 923 звернення; роздратованість, злість — 4 674 звернення; старість, відчуття чи поведінка старої людини — 2 676 звернень.
Від 2014 року в Україні розвиваються різноманітні програми психологічної підтримки для вимушених переселенців, які покликані допомогти адаптуватися до нових умов життя.
Після початку повномасштабного вторгнення рф в Україну за ініціативи першої леді Олени Зеленської у травні 2022 року була впроваджена всеукраїнська програма ментального здоров’я «Ти як?». В рамках цієї програми розбудована система надання послуг у сфері психосоціальної підтримки та розвиток культури піклування про ментальне здоров’я. Також існує купа волонтерських та громадських організацій, які займаються безплатною психологічною підтримкою дітей та дорослих. Деякі з громад, території яких окупована, також включають роботу психологів до переліку безоплатної допомоги для переселенців, наприклад мережа гуманітарних хабів «Луганщина Моя» та мережа центрів підтримки «ЯМаріуполь».
Живопис, як спосіб звільнитись від негативних емоцій
Останнім часом терапія за допомогою мистецтва, або арттерапія стає все більш популярним механізмом відновлення та збереження ментального здоров’я Українців. На думку психологів — це один з найлагідніших методів роботи з власними емоціями, особливо в контексті проживання досвіду війни.
«Арттерапія — лагідна методика роботи в психотерапії, де людина сама в собі шукає ресурси та вихід з ситуації, працює з власними емоціями та почуттями. На сьогодні не для всіх підходить гештальттерапія, адже до цього потрібно підходити в стані, коли людина вже стабілізувала власний емоційний стан. До того ж арттерапія більше підходить для роботи з дітьми», – зазначає психологиня та арттерапевтка Діана Дятченко.
До того ж щоб працювати з власними емоціями за допомогою мистецтва не обов’язково постійно відвідувати професійного психолога й займатися мистецтвом під його наглядом. Власне, сам процес малювання вже є певною частиною арттерапії.
Наші журналісти відвідали місто Ірпінь та поспілкувались з художницею-переселенкою, яка об’єднавши професійну, творчу та волонтерську діяльність створила власний унікальний метод роботи, який допомагає дітям адаптуватися до нових умов життя у деокупованій громаді.
Тетяна Іванова – волонтерка, переселенка першої хвилі з Керчі, яка до 2014 року навчала малювати картини дітей у студії «Володарі фарб». Власний досвід вимушеного переселення навчили жінку справлятися з труднощами й переносити емоції на картини, створюючи унікальні витвори мистецтва. Саме цей досвід став основою розробленої педагогічної методики викладання дітям переселенцям й дітям, які бачили жахіття війни.
«У своїй педагогічній роботі я, звісно, використовую відомі всім практики та суміш своїх власних напрацювань. Під час навчання в інституті я опанувала безліч відомих методик, але з досвіду бачу наскільки різні практики потрібно застосовувати до дітей, бо вони всі різні. Тобто, одна й та сама методика ніколи не підійде двом дітям, що сидять поруч. В процесі навчання дітей я використовую індивідуальний підхід з огляду на психологічний стан та перенесений досвід життя під час війни», – розповідає Тетяна Іванова.
Коло друзів замість вишколу
За словами учнів пані Тетяни, під час навчального процесу у їх маленькому колі панує дружня атмосфера довіри. Вчителька для них також стала своєрідним другом, з яким можна поспілкуватися у процесі роботи над картинами.
Педагогиня-волонтерка підкреслює, що головною частиною її роботи є любов до своєї справи, любов до мистецтва, процесу малювання та до своїх учнів.
«Разом з дітьми ми вирішуємо творчі завдання — чогось навчаю я їх, а чогось вони мене навчають. Наші заняття це двосторонній процес. Коли ми працюємо, то кожного разу я радію творчості, так само як і діти. До того ж процес малювання допомагає дітям звільнитися від власних емоцій, що за моїми спостереженнями позитивно впливає на їх психологічний стан», – додає пані Тетяна.
Волонтерська діяльність як педагогічна методика й спосіб допомогти громаді
В наш час кожен Українець робить свій внесок у розбудову країни донатами та волонтерством. Не виняток і наша героїня:
«Я можу собі дозволити взяти декілька дітей на благодійне навчання самостійно, інколи такі заняття спонсорують інші благодійники, бо волонтер теж людина, яка має жити за якісь кошти».
Тетяну разом з учнями часто запрошують до участі у різноманітних патріотичних проєктах, щодо собору коштів для допомоги українським захисникам:
«Одного разу ми розписували гільзу й продали її на аукціоні де ця робота зайняла одне з перших місць. Два роки тому продали тубус за понад 20 тисячі гривень й ці кошти пішли на ЗСУ. Ми самостійно нічого не продаємо, однак ми беремо участь у проєктах інших людей та волонтерських організацій».
Пані Тетяна безплатно займається малюванням з тяжко хворими дітьми — цей процес допомагає їм відволіктись від своєї хвороби, потрапити в коло дружньої атмосфери та реалізувати свій творчий потенціал. Наше видання вже писало, як ця жінка допомогла своєму учню — хлопчику Іванку, якому батьки разом з волонтерами чотири роки поспіль збирали кошти на інсулінову помпу, передати малюнки які він намалював у Охматдиті українським захисникам. Відбулось це 28 вересня минулого року під час благодійного концерту відомої української оперної співачки Олени Гребенюк, який відбувся у КПЦ «ЦІННОСТІ».
«Цей хлопчик багато хворів, зрідка відвідував школу та комунікував з дітьми. Тут він розкрився, його люблять та чекають інші діти. В Іванка у школі можуть бути не найкращі оцінки, адже він часто лежить у лікарні, а тут він себе почуває потрібним й талановитим, він один з моїх найкращих учнів й це йому також приємно», – зазначає художниця.
Переселенка-художниця з Керчі, волонтерка та педагогиня Тетяна Іванова продовжує співпрацю з Головою Міжнародного жіночого руху «За сімейні цінності» Наталією Федорчук, яка долучилась до допомоги дітям.
«Пані Наталія робить благодійні внески для того, аби троє дітей мали можливість займатися безплатно. До того ж щомісяця ми з дітьми віддаємо по одному малюнку на благодійний аукціон», – говорить жінка.
Згуртованість та залученість ВПО до культурного життя громади, як спосіб реінтеграції й розбудови
Як повідомляє Київська школа економіки, за час окупації Ірпеня пошкоджено 10,5 тисяч будівель, з яких 2501 зазнали повного або сильного руйнування. Внаслідок війни зруйновано 53% усіх соціальних об’єктів міста. В цілому пошкоджено або зруйновано 54 освітні установи, 26 закладів охорони здоров’я, 16 культурних та релігійних об’єктів.
Журналісти «Ірта-fax» завітали й до Ірпінської міської публічної бібліотеки ім. Максима Рильського, яка сьогодні є єдиним центром культурного життя громади. Тут проходять більшість художніх виставок, зустрічей з діячами культури та безліч інших культурно-просвітницьких заходів.
Дирекція закладу підкреслює, що бібліотека є також центром де збираються всі переселенці, які проживають у громаді. В стінах закладу відбувається процес їх знайомства між собою, спілкування й долучення до культурного життя громади.
«Бібліотека — це центр культурного життя міста. Коли люди після деокупації почали повертатись додому, в них виник запит на курси вивчення української мови. Ми організували навчання, запросили викладачів. До нас долучається багато переселенців з Харкова, Луганська, Краматорська, Донецька та інших міст, які хоча й російськомовні, але вивчають українську. Зараз у нас працює розмовний клуб «Спілкуємось українською». Сюди приходять також багато переселенців поетів, музикантів, художників та інших творчих людей, ми з ними знайомимось та співпрацюємо й допомагаємо проводити публічні заходи», – розповіла директорка бібліотеки Олена Циганенко.
Керівниця закладу додає, що Тетяна Іванова співпрацює з дитячою бібліотекою, а також долучає своїх учнів до різноманітних культурних заходів, які відбуваються у бібліотеці.
Сьогодні в педагогині-художниці займається 20 учнів, 7 з яких абсолютно безплатно. Зокрема за фінансової підтримки Голови Міжнародного жіночого руху «За сімейні цінності» Наталії Федорчук 3 дітей продовжили займатися в Тетяни безплатно. Навчання інших дітей також відбувається за підтримки спонсорів. Свою унікальну педагогічну методику пані Тетяна застосувала вже до 40 дітей у громаді (одні діти приходять, інші по закінченню терміну безплатного навчання йдуть). За час своєї роботи в Ірпені після 2022 року художниця зі своїми учнями взяла участь у 3 благодійних заходах для збору коштів на ЗСУ, та віддала на благодійні аукціони безліч малюнків дітей. Також періодично вона передає малюнки дітей на фронт для українських захисників.
«Коли у травні 2022 року я та деякі мої учні повернулись до Ірпеню й ми відновили навчальний процес, кожен з нас інстинктивно ховався під стіл від будь-якого різкого звуку, всі діти стискались, просились вийти у коридор, аби заховатися. Сьогодні їх вже не лякає навіть звук повітряної тривоги. Раніше дивлячись на виконані композиційні тестові завдання дітей, було видно наскільки вони тривожні, закриті, наскільки діти втискають фігури людей у кутку на папері, зображають монстрів, дуже агресивні малюнки. Потім ми з дітьми поступово, за допомогою малювання, переходимо до центрування їх фігур у композиції, замальовуємо монстрів, додаємо яскравих фарб, спілкуємося й вони виходять з занять щасливими, задоволеними й повертаються додому у новому стані», – розповідає Тетяна Іванова.
Якщо коротко проаналізувати й підсумувати розроблену методику викладання, можна виділити кілька важливих складових, які отримують діти:
- Вчаться переносити свої емоції на картини під час малювання;
- Спілкуються з однолітками у дружньому колі та заводять друзів;
- Отримують нові знання у художній майстерності та професійні навички, які можуть у майбутньому перетворитися на професію художника;
- Долучаються до культурного життя громади й волонтерства.
В чому інноваційність цього рішення?
Досвід переселення й переживання війни допоміг художниці створити унікальну методику роботи з дітьми й індивідуальний підхід, який об’єднує навчальний процес, дружні стосунки, мистецтво та волонтерство, патріотичне виховання молоді й реінтеграцію дітей до нових умов життя в Ірпінській громаді. Методика її виховання, хоча й не включає психологічну роботу на пряму, адже жінка не є професійним психологом, але містить елементи психологічної роботи з емоціями дітей й по суті є арттерапевтичним процесом. А відтворення дружньої атмосфери під час навчання, яка докорінно відрізняється від умов навчального процесу в школі, надає дітям можливість розслабитись під час занять й відчути себе потрібними та важливими, відчути атмосферу домашнього затишку, любові та розуміння їх почуттів.
Плюси та мінуси такого рішення
Найбільшим плюсом такого рішення є те, що діти переселенці, тяжко хворі діти й діти, які бачили жахіття війни отримали можливість не тільки безплатно навчатися малювання, а й виражати свої емоції за допомогою арттерапії, адаптуватися до нових умов життя, отримали собі друга в обличчі викладачки й можливість спілкуватися з однолітками, долучаються до волонтерства.
Мінусом такого рішення ми вбачаємо недостатність сил та ресурсів, аби охопити усіх дітей переселенців які на сьогодні мешкають в Ірпені, оскільки діяльність ведеться здебільшого на волонтерських засадах.
Як це повторити в інших деокупованих громадах?
Для того, аби повторити цей досвід, до прикладу на Луганщині після деокупації, необхідно буде виконати наступні пункти:
- Вибудувати комунікацію з місцевою владою;
- Знайти приміщення з відповідними меблями: столи, стільці, шафи для зберігання художнього приладдя тощо;
- Знайти фахівця, художника який працюватиме з дітьми й зможе відтворити дружню атмосферу під час занять;
- Знайти спонсорів для закупівлі матеріалів, полотен, фарб й іншого необхідного приладдя (кави, чаю, смаколиків для дітей);
- Профінансувати викладачу волонтеру витрати на дорогу й обід, в разі якщо заняття абсолютно безплатне;
- Встановити чіткий графік роботи волонтера, адже людина не може витрачати увесь свій час й працювати задарма;
- Встановити ліміт безплатних відвідувань для дітей, до прикладу пів року, адже кількість місць обмежена й охочий навчатись безплатно багато, дітям, що навчались безплатно довгий час можна пропонувати альтернативний варіант платних занять.
Експертна думка щодо ефективності такого рішення й користі від його впровадження для Ірпінської громади
На думку представників місцевого самоврядування міста Ірпінь, творчий процес, під час якого Тетяна Іванова впроваджує свої методики роботи з дітьми ВПО — є дієвим механізмом реінтеграції переселенців у громаду, способом налагодження комунікації між людьми та методом розв’язання проблеми адаптації дітей, які навчаються дистанційно й відірвані від живого спілкування з однолітками. Все це допомагає дітям соціалізуватися в Ірпінській громаді.
«Хочу сказати, що це дуже корисно для громади, особливо коли в громаді дуже багато людей зі статусом ВПО. Тому що кожна сім’я, яка потрапляє до нас в Ірпінь, приїжджає з чимось своїм. Всі цих людей потрібно між собою перезнайомити, а найкраще це відбувається, коли знайомляться діти, а потім через дітей знайомляться й батьки», – зазначає депутатка Ірпінської міської ради Тамара Буренко.
На думку громадської діячки міста Ірпінь Нелі Лавровської, робота Тетяни Іванової з дітьми є прикладом унікального випадку коли людина розуміє, що таке справжній патріотизм, що це не просто гасла, а це конкретні дієві рішення, які сприяють розбудові деокупованої громади й покращують життя переселенців й місцевих мешканців тут й зараз.
«Найважливіша справа, яку робить Тетяна Іванова — це робота з дітьми. Комусь здається, що вона просто навчає їх живопису, але насправді вона навчає їх добра, бути людиною, вона дає їм свою душу й це обов’язково у дітях проросте. Вона є унікальним прикладом того, як жінка переселенка з окупованої території знаходить в собі сили, мужність застосування своїх умінь у нашому Ірпені й допомагає адаптуватися дітям. Вона робить те, що може на своєму місці з тими ресурсами, які у неї є», – зазначає місцева громадська діячка.
Що дає впровадження таких методик дітям?
У спілкуванні з журналістами нашого видання учні Тетяни Іванової висловили задоволення її методикою викладання та вдячність художниці за її унікальний підхід до роботи з ними під час занять.
«Я комунікую з іншими людьми, з іншими дітьми, а також це мені допомагає розслабитись у непростих умовах війни. Це моє хобі і я дуже полюбляю малювати», – говорить Діана Небрат, переселенка зі Слов’янська.
«Я дуже люблю займатися у Тані, тому що вона дає основу малювання й це допоможе мені у майбутньому стати на шлях художниці. В неї дуже хороша комунікація з дітьми будь-якого віку та дорослими. Вона дуже гарно пояснює, як потрібно малювати, пояснює базу, аби навчитися. Коли я малюю, то розумію, що можу створити щось нове, допомогти комусь. Ми віддаємо багато картин на виставки де їх продають й ці кошти віддаються на ЗСУ. Малювання дає мені розуміння, що одного дня війна закінчиться й все буде нормально. Я люблю малювання тому, що це підтримує ментальне здоров’я», – додає Валерія Склейнова родом з Бучі.
«У Тані я займаюся приблизно два роки, по декілька годин на вихідних. Ці заняття по суті — це відпочинок від школи й від звичайного життя, це хороша компанія, з якою я вчусь малювати й гарна вчителька. Вона цікавиться нашим життям, вона з нами комунікує. Можна сказати, що вона наш друг. У Тані багато енергії, яку вона вкладає у патріотичні справи. Колись ми малювали тубус, величезну гільзу ракети на конкурс, також ми часто здавали малюнки в бібліотеку. Таня любить підтримувати конкурси й нас записує на конкурси, які допомагають країні», – Олесь Гаук мешканець Ірпеня.
Плани на майбутнє
Тетяна Іванова зазначає, що не збирається зупинятись на досягнутому. Говорить, що з 19 квітня роботи її учнів візьмуть участь у виставці, яка проходитиме у стінах Верховної Ради України. Захід організовано за підтримки Голови Міжнародного жіночого руху «За сімейні цінності» Наталії Федорчук, яка керує проєктом з підтримки дітей по всій Україні. За словами художниці, 6 малюнків її учнів, дітей загиблих Героїв, тих, що втратили домівку в наслідок війни, переселенців та хлопчика з інвалідністю з діагнозом діабет також візьмуть участь в благодійному аукціоні, що проходитиме в українському парламенті.
