Лєру Мандзюк відправили до Європарламенту представляти Україну. Офіс президента довірив стендаперці євроінтеграцію та культурну дипломатію. А вона приїхала до Брюсселя і розповіла там про корів та коров’ячі кізяки — приблизно в такому вигляді ця історія кілька днів розлітається соцмережами.
Звучить яскраво, особливо для країни, де колишній актор «Кварталу 95» став президентом, його колега Юрій «Юзік» Корявченков — народним депутатом і головою парламентського підкомітету з автомобільних доріг, а колишня директорка з управління та розвитку цифрових продуктів того ж «Кварталу» Олена Хоменко нині очолює підкомітет Верховної Ради з оборонних закупівель.
Але з Лєрою Мандзюк вийшла проблема.
Її ніхто не призначав представницею України в Європарламенті. Підтверджень, що Офіс президента відправляв її туди в такому статусі, ми не знайшли. А саму поїздку організовувала не українська влада.
Відео Європейської комісії дозволяє точно встановити, що відбувалося у Брюсселі 11 вересня: наприкінці щоденного брифінгу Єврокомісії речниця Паула Пінью привітала гостей: «Ми дуже раді сьогодні вітати у нашій пресзалі групу з десяти гостей. Це автори контенту з України, які перебувають з візитом у Брюсселі». А далі пояснила, звідки вони там узялися: це частина навчального візиту ЄС, організованого Європейською службою зовнішніх дій — EEAS.
Тобто перед нами не українська дипломатична місія, а десять українських контент-мейкерів, яких запросили до Брюсселя в межах навчального візиту ЄС.
Як навчальний візит перетворився на дипломатію
11 вересня група українських контент-мейкерів опинилася на брифінгу Єврокомісії. Причому в доволі символічний день: того ж дня Єврокомісія повідомила про схвалення €6,1 млрд для підтримки української протиповітряної та протиракетної оборони й інших оборонних потреб.
А за кілька днів український інформаційний простір уже обговорював зовсім інше. З’явилися публікації про те, що «Офіс Зеленського» нібито відправив Мандзюк до Брюсселя «представляти Україну», говорити про євроінтеграцію і культурну дипломатію.
І тепер зрозуміло принаймні, звідки ростуть ноги в однієї з таких історій. 13 вересня сайт «Останній Бастіон» опублікував текст блогера Сергія Погребецького із промовистим заголовком: «Від стендаперки до представниці України у Європарламенті». Там і з’являється твердження, що «Офіс Зеленського» відправив Мандзюк представляти Україну — нібито для розмов про євроінтеграцію та культурну дипломатію.
Тільки є нюанс — це не офіційне повідомлення Офісу президента, МЗС, чи Європарламенту. І навіть не новина — матеріал стоїть у розділі «Опінії». А посилання на рішення, офіційне повідомлення чи бодай якийсь документ, з якого випливало б, що Мандзюк отримала право представляти Україну, там немає.
Ще цікавіше, що 11 вересня, коли ніхто ще не встиг зробити зі стендаперки дипломатку, FaceNews писав про цю саму поїздку значно прозаїчніше: українські блогери та журналісти завершили триденний навчальний тур інституціями ЄС у Брюсселі.
А Європейська комісія узагалі назвала речі своїми іменами: десять відвідувачів, українські контент-мейкери, навчальний візит ЄС, організований Європейською службою зовнішніх дій.
Ось і вся дипломатія. Представляти державу і прийти подивитися, як працюють європейські інституції, — все-таки різні речі.
Сама Мандзюк представницею держави себе також не називала — принаймні такого її публічного твердження ми не знайшли. Вона не міністр закордонних справ, не посол, не народна депутатка. Не член української переговорної команди щодо вступу до ЄС.
Вона стендап-комікеса і популярна авторка контенту. І саме як контент-мейкерка вона й опинилася у цій групі. А історія про корів і кізяки, яка так сподобалася критикам, цілком відповідає жанру, в якому Мандзюк працює роками: вона розповідає про власне життя, Закарпаття, сім’ю та дитинство.
Можна вважати такий гумор примітивним, можна сміятися чи ні, але дипломатичний скандал із цього виходить лише за однієї умови — якщо спочатку самостійно призначити Мандзюк дипломатом.
Навіщо Євросоюзу взагалі блогери
Європейські інституції працюють з інфлюенсерами та авторами цифрового контенту з цілком прагматичної причини: величезна аудиторія, особливо молодша, давно отримує новини не лише з газет, телебачення чи офіційних сайтів, а з Instagram, TikTok і YouTube. Тому сама присутність Мандзюк у Брюсселі — не сенсація.
Показати людям із великою аудиторією, як працює ЄС, а потім отримати від них зрозумілу розповідь для підписників — нормальна комунікаційна логіка.
«Квартал» давно вже не тільки по телевізору
Мабуть, найсмішніше в цій історії те, наскільки легко в неї повірили. Ще років десять тому новина «комік представлятиме Україну у великій європейській політиці» потребувала б хоча б якогось пояснення. У 2026-му українцеві достатньо фотографії з Брюсселя. Жарт надто схожий на реальність.
Пояснювати українському читачеві, хто такий Зеленський і звідки він прийшов у політику, вже приблизно так само доречно, як переказувати старий номер «Кварталу». Сама професія давно не визначає, хто здатен керувати державою, писати закони чи займатися дипломатією. Україна за останні роки перевірила цю тезу на собі — і результат навряд чи можна назвати позитивним.
Значно цікавіше вийшло з жанрами: колись «Квартал» жартував про чиновників, кумівство, схеми, прокурорів і корупцію. Потім частина людей із цього середовища опинилася у владі, а жарти про корупцію поступилися місцем цілком не комедійним повідомленням антикорупційних органів. Словом, стендап узагалі складний жанр: іноді життя забирає в авторів найкращі сюжети.
І саме тому історія з Мандзюк так легко пройшла без фактчеку: українського читача вже важко здивувати самим переходом людини з розважальної індустрії у велику політику.
І все-таки до кізяків є питання
Не дипломатичне, а радше комунікаційне. Якщо ЄС привозить десять українських контент-мейкерів до Брюсселя і показує їм роботу своїх інституцій, логічно очікувати, що після цього їхня аудиторія дізнається трохи більше про сам Євросоюз.
А від запрошених інфлюенсерів — як мінімум, розуміння низки питань. Що Україна має зробити для вступу? Як ухвалюються рішення? Хто і за що відповідає у Брюсселі? Чому переговори про членство можуть тривати роками? Що дає Україні європейська підтримка і чого ЄС очікує від Києва натомість?
Після повернення додому ці знання можна використати для пояснення своїй аудиторії складних тем доступною і зрозумілою мовою. Саме заради цього інфлюенсерів і варто вести коридорами європейських інституцій.
Але якщо одним із найпомітніших інформаційних результатів навчального візиту стає вірусне відео про корів та кізяки, то питання вже не тільки до Мандзюк. Можливо, щось не спрацювало у самому форматі.
А можливо, все спрацювало саме так, як працюють соцмережі: багатогодинна розмова про європейську інтеграцію без шансів програє тридцятисекундній історії про коров’ячий гній.
І вийшло навіть символічно.
Можливо, саме це і є найкращою ілюстрацією того, як у 2026 році робляться новини.
