Ще трохи – і настане час, коли діти писатимуть листи святому Миколаю, батьки ховатимуть подарунки по шафах, а бабусі й дідусі потайки купуватимуть онукам солодощі. І навіть ті з нас, хто вже давно не вірить у казки, із задоволенням долучаться до цієї маленької сімейної змови.
У 2026 році День святого Миколая припадає на неділю, 6 грудня. Тож у батьків ще є час підготуватися до свята.
А чи знали ви, що колись на Слобожанщині до Миколая варили пиво, на заході України закохані передавали одне одному подарунки, а під дверима бідної родини замість цукерок міг з’явитися цілий мішок борошна?
Згадаймо трохи призабуті українські традиції. Серед них є й такі, які було б добре повернути в наше повсякденне життя.
Коли святкуємо День святого Миколая у 2026 році
Ще кілька років тому ми готували гостинці дітям на 19 грудня. Однак з 1 вересня 2023 року Православна церква України перейшла на новоюліанський календар, а Українська греко-католицька церква – на новий календарний стиль для нерухомих свят.
Відтоді Миколая відзначаємо 6 грудня, Різдво – 25 грудня, а Водохреще – 6 січня.
Отже, цього року подарунки під дитячі подушки варто покласти в ніч із суботи, 5 грудня, на неділю, 6 грудня. Ті ж родини, які дотримуються старого церковного календаря, святкуватимуть 19 грудня.
До речі, 6 грудня в Україні відзначають і День Збройних сил України. Тож, готуючи подарунки для своїх дітей та онуків, згадаймо й тих, завдяки кому ми маємо можливість це робити.
Ким був святий Миколай і чому він дарує подарунки
Миколай, на відміну від Діда Мороза, справді існував. Він жив на межі III–IV століть і був єпископом міста Мири в Лікії, на території сучасної Туреччини. Про його життя відомо небагато, однак до наших днів дійшло чимало християнських переказів про його добрі справи.
За однією з найвідоміших історій, Миколай довідався про чоловіка, який так збіднів, що не міг забезпечити посагом трьох доньок. У ті часи це могло приректи дівчат на злидні. Миколай таємно допоміг родині грошима, не бажаючи розголосу. Звідси й повір’я про святого, який приходить уночі та залишає подарунки так, щоб його ніхто не побачив.
Українці здавна шанували Миколая як заступника бідних, сиріт, мандрівників, моряків і тих, хто потрапив у біду. Навіть запорізькі козаки, перш ніж вирушити в далекий морський похід, молилися Богородиці та святому Миколаю.
А в народному календарі є аж два Миколаї – зимовий і весняний. Другого за новим церковним календарем вшановують 9 травня, у день пам’яті перенесення мощей святого до італійського міста Барі.
Пиво, пряники та гостинці: як українці колись святкували Миколая
Якби ми опинилися років двісті тому в одному зі слобожанських сіл, то, ймовірно, неабияк здивувалися б місцевим звичаям. На Миколая тут варили пиво, ходили в гості та влаштовували спільні гостини. Причому пивоваріння було давньою святковою традицією не лише на Слобожанщині.
Як розповіла етнографиня Оксана Гордієць в ефірі Громадського радіо, такі гостини мали ще й доброчинний характер.
Не забували цього дня й про домашню худобу. Господарі вдосвіта йшли до неї з хлібом, сіллю та свяченою водою. Просили Миколая вберегти тварин від хвороб. Воно й зрозуміло – без корови чи коня сільській родині було б сутужно.
За погодою намагалися вгадати, яким буде наступний рік. На Слобожанщині, як зазначає етнологиня Олена Боряк, побутувала прикмета: «Як на Миколи іній – буде овес». А от для закоханих Миколай був ще й помічником у сердечних справах: на заході України існував звичай, коли парубки через святого Миколая передавали подарунки своїм коханим, а дівчата – своїм обранцям. Такий собі український День закоханих, тільки в грудні.
Дітлахів частували бубликами, горіхами, фруктами та солодощами. Пекли й особливе обрядове печиво – миколайчики. Слобожанщина має й інші цікаві традиції святкової випічки – різдвяні пряники у вигляді панянок, вершників, коників та пташок. На Полтавщині, наприклад, панянки фарбують буряковим соком і розписують білими візерунками.
Ця традиція, до речі, дожила до наших днів. У липні 2025 року звичай випікання та дарування обрядових різдвяних пряників на Слобожанщині внесли до Національного переліку нематеріальної культурної спадщини України.
А ще колись в Україні існував дуже гарний звичай. Напередодні Миколая бідним родинам приносили так звану «тайну». Як розповідають у Малій академії наук України, це міг бути мішок борошна, який увечері непомітно залишали під дверима. Без фотографій, урочистих промов і звітів про вручення допомоги — просто хтось хотів, щоб і в сусідській хаті було свято.
Як Миколай повертався на український схід
Якщо ви народилися на Луганщині за радянських часів, то, можливо, й не пригадаєте подарунків під подушкою на Миколая. Натомість добре пам’ятаєте новорічні набори цукерок, які батькам видавали на підприємствах, та дитячі ранки з Дідом Морозом і Снігуронькою. Та цьому є історичне пояснення.
Докторка історичних наук Олена Боряк під час етнографічних експедицій на Донбас зібрала близько двох сотень свідчень про календарні обряди. І лише чотири з них стосувалися святого Миколая. Місцеві мешканці знали про святого, пам’ятали народні прикмети, однак звичай залишати дітям подарунки під подушкою був мало поширеним. Дослідниця пов’язувала це, зокрема, зі швидкою радянізацією промислового регіону.
Водночас у слобожанських селах, зокрема й на Луганщині, українські народні звичаї подекуди збереглися краще, ніж у центральних регіонах країни. Про це в інтерв’ю Радіо Донбас.Реалії у 2018 році розповідала етнологиня Любов Боса. Вона ж пригадала історію, свідком якої стала під час експедиції на Луганщину в грудні 2014 року.
У Новопскові (нині – селище Айдар) тоді організували велике дитяче свято. Частина області вже перебувала під російською окупацією, неподалік тривали бойові дії. Та найбільше дослідницю вразило те, про що місцеві діти просили Миколая. Вони хотіли, щоб їхнє селище залишилося в Україні.
Що не можна робити на День святого Миколая
Зі святом пов’язано чимало народних повір’їв. Наші предки намагалися до Миколая повернути борги, залагодити сварки та не відмовляти в допомозі нужденним. Цього дня відкладали тяжку роботу й ходили в гості. Втім, не варто плутати народні повір’я із церковними приписами. Немає підстав боятися, що ви накличете на родину біду, якщо виперете одяг, приберете у квартирі чи вийдете на роботу.
Свято припадає на Різдвяний піст, якого дотримуються віряни. А от посваритися з кимось через те, що він не постує або святкує Миколая за іншим календарем, – навряд чи найкраща ідея.
Щодо знаменитої різочки замість подарунка для неслухняних дітей, то, мабуть, цю традицію можна й не відроджувати. Нашим дітям сьогодні й без того вистачає приводів для страху.
Миколай не забуває дітей Луганщини
Попри вимушену евакуацію, луганські громади продовжують готувати зимові свята для маленьких земляків. Зокрема, до 20 листопада 2026 року триває реєстрація на новорічно-різдвяні подарунки для дітей Кремінської громади віком до 17 років включно. Як повідомила Кремінська міська військова адміністрація, батькам або законним представникам дітей потрібно уточнити дані про них та заповнити електронну форму.
Нагадаємо також, що родини із Сіверськодонецької громади до 30 листопада ще можуть подати заяви на отримання одноразової грошової допомоги на школярів.
Миколай знайде і за новою адресою
У багатьох із нас удома, на Луганщині, залишилися старі ялинкові прикраси, родинні фотоальбоми, бабусині форми для печива. Дрібниці, які колись здавалися буденними, а тепер часом сняться.
Хтось зустрічатиме Миколая в орендованій квартирі, хтось – у гуртожитку, а хтось уже вкотре за кордоном. Можливо, й подарунки цьогоріч будуть скромнішими. Бо коли більша частина сімейного бюджету йде на оренду житла, комуналку та ліки, особливо не розгуляєшся.
Та спробуйте згадати, що саме дарували вам у дитинстві двадцять, тридцять чи п’ятдесят років тому. Не все вже й пригадаєте. А от як пахло на бабусиній кухні, як тато приносив додому ялинку, як мама ділила між усіма мандарини – пам’ятаєте й досі. І саме такі спогади ми можемо подарувати своїм дітям та онукам, хоч би де зараз жили.
А ще можна згадати той давній український звичай із «тайною». Занести гостинець самотній сусідці, потішити дитину з багатодітної родини чи передати щось смачненьке нашим захисникам. Побути трохи Миколаєм. Адже для цього зовсім не обов’язково мати білу бороду.
І нехай настане час, коли українські діти знову проситимуть у Миколая лише іграшки, велосипеди, собаку чи навіть той клятий дорогий смартфон.
Бо всі інші їхні бажання вже здійсняться.
