На Луганщині знайшли ще 150 мільйонів гривень на житло для переселенців. 21 жовтня начальник обласної військової адміністрації Олексій Харченко підписав розпорядження №516, збільшивши фінансування цьогорічної житлової програми з 350 до 500 млн гривень.
Кількість запланованих кредитів зросла зі 116 до 166. Найбільше додали переселенцям віком від 60 років — замість 20 кредитів тепер передбачено 50.
Для людей, чиї квартири залишилися в окупації, це хороша новина. Особливо коли оренда за роки переселення вже з’їла стільки грошей, що вистачило б на власне житло. А платити доведеться й далі — щомісяця, без жодної перспективи отримати за це бодай квадратний метр у власність. Тому ще 50 кредитів — зовсім не дрібниця, тим паче що для окремих категорій переселенців область погашає 99,99% основної суми позики.
Максимальний кредит становить 3 млн грн під 3% річних. Майже повне погашення передбачено для звільнених із російського полону, багатодітних батьків, визначених категорій ветеранів війни та ВПО віком від 60 років. Для решти учасників — 50% основної суми кредиту. Звісно, залишаються відсотки, витрати на оформлення, страхування та інші платежі. Та й програма доступна не всім мешканцям Луганщини: вона орієнтована переважно на переселенців із громад Луганського, Алчевського, Довжанського та Ровеньківського районів. Про ці обмеження та реальну вартість пільгового кредиту ми вже писали.
Тепер грошей побільшало. І було б добре, якби разом із ними побільшало шансів для людей.
Квартири, які вже придбали
До роботи луганських чиновників у переселенців накопичилося стільки претензій, що вистачило б на окрему бібліотеку. Проте житлові програми — той випадок, коли є за що й похвалити.
Саме за керівництва Харченка обласне пільгове кредитування почало давати реальні результати. За даними Мінрозвитку, у 2025 році власне житло придбали 176 родин із Луганщини. Після багатьох років житлових стратегій, концепцій та перспективних планів це вже результат, який можна помацати руками. І Харченко має всі підстави записати його до своїх здобутків.
Та обласною програмою справа не обмежується. Місцеві адміністрації теж узялися за житлове питання. Причому кожна — зі своїм бюджетом, правилами та уявленнями про те, скільки коштує допомогти землякам.
У Кремінській громаді, за звітом військової адміністрації, станом на 18 вересня житло придбали 26 родин. На кредити спрямували 61,25 млн грн, половину основної суми погашає бюджет громади. Попит не вщухає, тож із 20 жовтня відкрили нове приймання заяв.
Сіверськодонецька адміністрація запровадила програму для переселенців віком від 60 років із погашенням 99,99% основної суми кредиту. Наприкінці липня вона звітувала про десять уже придбаних квартир з сімнадцяти оголошених переможців. Відтоді відбувся й новий розіграш, а 10 вересня визначили ще 25 переможців.
У Лисичанську пільгове кредитування запустили цьогоріч. До реєстрів кандидатів включили 840 переселенців, із них 581 — віком від 60 років. Перший відбір призначено на 27 жовтня. Тож квартир за цією програмою поки не рахуємо, зате кількість охочих промовляє сама за себе.
Інші громади переважно допомагають із першим внеском за іпотекою. Такі програми запровадили Сватівська, Рубіжанська, Старобільська, Біловодська та низка інших адміністрацій. Загалом, за даними ЛОВА, на липень їх мали вже 18 громад. Це також допомога, хоча різниця між програмами величезна. В одному випадку громада погашає майже всю вартість квартири, в іншому — повертає лише частину першого внеску. А решту людина повинна виплачувати банку самостійно. Для багатьох переселенців, особливо пенсіонерів, іпотека з такими зобов’язаннями залишається недосяжною.
Але головне зрушення вже відбулося: гроші Луганщини почали перетворюватися на власне житло для її мешканців. І тут варто віддати належне як Харченку, так і керівникам громад, які запустили власні програми.
Шкода лише, що можливість придбати квартиру тепер так сильно залежить від колишньої адреси. Люди втратили домівки через одну й ту саму війну, але одним громада готова погасити майже три мільйони гривень, іншим пропонує значно скромнішу допомогу.
І навіть якщо пощастило з програмою та фінансуванням, залишається ще одна перешкода — чиновницька процедура. Як з’ясувалося під час останнього приймання заяв, іноді достатньо кількох відсутніх слів на копії документа, щоб залишитися за бортом.
Не написав «Згідно з оригіналом» — до побачення
Поки Луганська ОВА збільшувала фінансування, у Facebook переселенці скаржилися на відмови через неправильно оформлені документи. Один із випадків описала «Реальна газета» з посиланням на допис Юрія Черних.
Його батько подав заявку 30 вересня. Управління з питань реінтеграції та відновлення Луганської ОДА знайшло недоліки: на копіях бракувало напису «Згідно з оригіналом», підпису та інших реквізитів засвідчення. Лист із зауваженнями датували 6 жовтня. А надіслали, за оприлюдненим скриншотом, лише 15-го. Приймання заяв завершилося 9 жовтня, тому виправити документи чоловік уже не міг.
У коментарях на Facebook масово скаржилися й інші переселенці, дехто отримав відповіді ще пізніше. Люди також стверджували, що адміністрація вимагала документи, які вони вже надсилали. Перевірити кожну таку історію без первинного листування неможливо, однак у випадку батька Черних оприлюднені документи дають підстави запитати, чому повідомлення надійшло із запізненням.
Ми перечитали Порядок кредитування. За його пунктом 14, управління має п’ять робочих днів на повідомлення про недоліки. Заявник може подати виправлені документи повторно, але тільки до завершення загального строку приймання.
Тепер уявімо, що людина надіслала заявку 8 жовтня. За день до дедлайну. Чиновники перевірили документи, знайшли помилку й повідомили про неї через три робочі дні. Усе законно. Ніхто нічого не порушив. От тільки виправляти вже пізно.
Виходить, адміністрація може дотриматися всіх строків, заявник теж, а можливості виправити помилку в нього все одно не буде. Причому на формування реєстрів кандидатів управлінню відводиться місяць після завершення приймання заяв. Отже, перевіряти документи після дедлайну можна, а виправляти — зась.
Для людини, яка роками чекає на власне житло, така різниця навряд чи здасться справедливою.
А може, документи все-таки потрібно читати уважніше?
Є й інша сторона: вимогу засвідчувати копії ніхто не приховував. У переліку документів зазначено, що на них має бути напис «Згідно з оригіналом», підпис, ім’я, прізвище та дата. Про ризик залишитися без участі через звичайну неуважність ми попереджали ще в матеріалі «До 3 млн грн на житло для ВПО з Луганщини: кому погасять 99,99% кредиту».
Варто зазначити, що початкові вимоги до документів порівняно нескладні. Тим паче що подання заявки — ще квіточки.
Після перемоги у відборі людина має лише 20 днів від повідомлення Держмолодьжитла, щоб подати наступний пакет документів. За цей час потрібно знайти квартиру, домовитися з продавцем, підготувати підтвердження доходів, попередній договір купівлі-продажу та інші папери. А продавці, як відомо, рідко мріють зв’язатися з державною кредитною програмою та чекати, поки всі установи обміняються документами.
У Сіверськодонецькій програмі переможці вже розповідали про такі труднощі: мало часу на пошук квартири, рієлтори неохоче беруться за угоди, супутні витрати виявляються чималими.
Тому запитання до заявників теж цілком доречне: якщо людина не може впоратися з початковими вимогами, як вона пройде значно складніший шлях до кредитного договору? Але, можливо, це запитання варто адресувати передусім самій адміністрації.
Очевидно, що багатьом учасникам потрібна допомога на всіх етапах, особливо людям віком 60+. І було б логічно зробити процедуру зрозумілішою та людянішою, а не відсіювати тих, хто не впорався з бюрократичним квестом.
Адже потрібно не просто зробити копію паспорта. На ній слід написати «Згідно з оригіналом», поставити підпис, зазначити ім’я, прізвище й дату, потім усе це знову засканувати або сфотографувати так, щоб нічого не обрізати й не втратити якість. А заяву, анкету та згоду на обробку персональних даних ще й підписати КЕП. Для когось це п’ять хвилин роботи. Для 70-річного переселенця, який досі користувався телефоном лише для дзвінків, — ціла пригода. І далеко не завжди приємна.
Є різниця між тим, щоб вимагати дотримання правил, і тим, щоб позбавляти людину шансу на власну квартиру через помилку, яку вона готова виправити.
Зрештою, якщо чиновникам відведено п’ять робочих днів на перевірку документів, чому переселенцю не дати хоча б кілька днів на виправлення?
Навіщо пів мільярда гривень обслуговувати електронною поштою?
Найдивніше в цій історії — спосіб приймання документів. У 2026 році, коли смартфоном можна оформити банківський рахунок, отримати державну послугу й підписати договір, Луганська ОВА збирає заявки на житлову програму вартістю пів мільярда гривень через звичайну електронну пошту, а реєстри кандидатів за Порядком формують в електронних таблицях. Далі починається звична чиновницька археологія: хто що надіслав, де загубився файл, коли підготували відповідь, чому відправили її пізніше і хто тепер винен.
А невже не можна було створити звичайний захищений електронний кабінет? Де заявник заповнює анкету, завантажує документи й одразу бачить, чи всі обов’язкові файли на місці. Після перевірки отримує повідомлення про недоліки та можливість завантажити виправлений документ. У кабінеті зберігаються дати, статуси й історія листування. І ніяких ворожінь на поштовій скриньці.
Людина б знала, на якому етапі перебуває її заявка, адміністрація бачила, скільки документів перевірено, скільки потребують уточнення, де затримки й чому виникають відмови. А головне — керівництво мало б повну картину роботи програми, а не дізнавалося про проблеми з обурених дописів у Facebook.
Не зрозуміло, чому Луганська ОВА досі не запровадила такий інструмент. Можливо, питання впирається у фінансування, захист персональних даних чи організацію розробки. Проте публічного пояснення, чому обрали саме нинішню схему, ми не знайшли. При цьому на Луганщині працюють обласна та численні місцеві військові адміністрації з власними підрозділами, фахівцями й бюджетами. І кожна, запускаючи житлову програму, фактично організовує ту саму роботу: приймає заяви, перевіряє документи, формує реєстри. Чому не об’єднати хоча б технічну частину?
Спільна платформа для всіх житлових програм Луганщини могла б зменшити дублювання роботи, полегшити контроль і заощадити людям нерви. Гроші та правила залишилися б у кожної громади свої, а приймання документів працювало б за єдиним стандартом. Літнім людям, які не мають комп’ютера або не користуються електронними сервісами, допомагали б працівники адміністрацій. Власне, заради цього вони й працюють.
Чому додаткові гроші з’явилися саме тепер?
І ще одна цікава обставина: 21 жовтня Харченко збільшує житлову програму на 150 мільйонів, а 23 жовтня попереджає народних депутатів, що наступного року обласний бюджет може скоротитися більш ніж удвічі. У проєкті держбюджету-2027 передбачено вилучення залишків коштів обласних бюджетів Луганщини та Донеччини станом на 1 січня 2027 року до спеціального фонду державного бюджету. Гроші мають спрямувати на житло для переселенців, але якщо цю норму ухвалять, розпоряджатиметься ними вже центральна влада. Харченко проти й пропонує депутатам змінити відповідну норму.
Ситуація знайома. Торік, коли виникла подібна загроза, обласну житлову програму також збільшили з 350 до 500 мільйонів гривень. Тоді Харченко відверто пояснював, що через невизначеність із бюджетом наступного року область поспішає використати кошти. Можливо, нинішнє рішення має ту саму причину — область намагається спрямувати гроші на квартири, поки ще може самостійно ними розпоряджатися.
Паралельно постало питання можливої реорганізації військових адміністрацій окупованих територій. Детально про це читайте у матеріалі «Нема ручок — нема й цукерок»: чи готує уряд ліквідацію військових адміністрацій Луганщини?.
До речі, ще торік Харченко говорив про необхідність змінити функції адміністрацій, об’єднувати підрозділи та скорочувати керівні посади. Можливо, саме зараз слушний час згадати про ці наміри й замість чергового перейменування департаментів створити спільну систему обслуговування переселенців. Адже незалежно від того, скільки адміністрацій залишиться після можливих реформ, квартири людям потрібні вже сьогодні. І бажано, щоб програми їх придбання не припинялися разом зі зміною бюджетних правил.
Ода “губернатору”
Олексія Харченка є за що критикувати, але є за що й похвалити. За його керівництва Луганщина нарешті почала купувати житло для переселенців. Не обіцяти, не малювати перспективи на презентаціях, а купувати.
Особисто я досі пам’ятаю гайдаївське «Ми все відбудуємо». Пам’ятаю й заклики виїжджати з Луганщини з обіцянками допомогти знайти житло: відбудова залишилася обіцянкою, житлова проблема переселенців нікуди не поділася, а сам Гайдай після звільнення з Луганської ОВА встиг очолити Мукачівську РДА й отримати підозру у справі про корупцію під час закупівель дронів та засобів РЕБ.
На цьому тлі Харченко виглядає значно переконливіше: попри скандали, претензії до роботи ЛОВА та цілком заслужену критику, за його керівництва люди справді отримують квартири. Небагато. Мізерно мало порівняно з кількістю тих, хто залишився без дому. Але отримують. І для тисяч інших це хоча б надія, що колись пощастить і їм.
Саме тому так прикро бачити, як хорошу справу псують чиновницькими дурницями. Людині, яка втратила все й роками платить за чуже житло, не потрібні “поблажки” чи особливе ставлення. Їй потрібен хоча б чесний шанс. І можливість виправити помилку, якщо вона забула поставити підпис чи написати три слова на копії паспорта.
Ми на власному досвіді знаємо, що означає залишитися без дому. Коли ключі від квартири ще лежать у шухляді, а самої квартири для тебе більше немає. Коли роками платиш оренду й не знаєш, де житимеш наступного місяця.
Тому додаткові 150 мільйонів на житло — справді хороша новина. Але хочеться, щоб разом зі збільшенням фінансування змінилося й ставлення до людей, для яких ці гроші призначені.
Читайте також: В Україні можуть дозволити приватизувати зруйноване житло
