росія використовує Крим не лише як захоплену територію, а й як стійку тилову базу для війни на півдні України. Залізничні та автомобільні маршрути забезпечують пальне, боєприпаси й техніку, без яких військова інфраструктура півострова втрачає ефективність – тому українські удари спрямовані на саму систему комунікацій, а не лише на окремі об’єкти. Карабаський досвід дає ширший контекст: територія перестає бути інструментом москви, коли та втрачає змогу зберігати створений нею порядок. Про це пише Телеграф.
Деталі
москва збирала такі точки опори на пострадянському просторі з початку 90-х:
- Придністров’я – з 1992 року;
- Абхазія та Південна Осетія – після війни 2008-го;
- Крим та частина Донбасу – з 2014-го;
- Карабах – з 1991-го, де після Другої карабаської війни
російську присутність закріпили “миротворці”.
Схема скрізь одна: затяжний конфлікт, який росія розпалює та використовує, лояльні до кремля функціонери на місцях, власний військовий контингент як страховка. За тридцять із лишком років ця система дала збій лише раз – у вересні 2023 року, коли Азербайджан за добу повернув собі Карабах, позбавивши москву її плацдарму.
У Карабаху росія відвела собі роль незамінного арбітра, і досі вона здавалася незламною. Тристороння угода листопада 2020 року надавала Кремлю право тримати в регіоні до двох тисяч військових, а ключові пости у невизнаній “НКР” обіймали люди, які безпосередньо пов’язані з москвою. У 2022-му її “держміністром” став “гаманець путіна” Рубен Варданян – мільярдер, який раніше очолював “Трійку Діалог”, через яку, за розслідуванням OCCRP, роками йшли непублічні платежі близьким до кремля фігурам. Призначення читалося однозначно: москва не йде, а укорінюється.
Розв’язка настала швидко. 19–20 вересня 2023 року азербайджанська армія за добу зламала сепаратистську оборону, “НКР” оголосила про саморозпуск, а її керівництво разом із Варданяном опинилося у бакинському СІЗО. російські миротворці не втрутилися і в червні 2024 року достроково пішли. росія настільки ослабла і втратила важелі впливу, що навіть Єреван, давній союзник москви, почав зближення з ЄС.
Порушення постачання не означає автоматичного звільнення Криму, але послаблює одну з основ окупації. Що складніше росії забезпечувати півострів, то менше можливостей використовувати його для операцій на півдні. Україна прагне змінити саму роль Криму – з російської опори на джерело постійних витрат і ризиків. У цьому стратегічний сенс ударів по транспортній інфраструктурі.
Джерело: Інформаційне агентство «Українські Національні Новини»
