У давньогрецькому театрі була проста хитрість. Коли сюжет заходив у глухий кут і герої вже не могли самі розв’язати проблему, на сцену спускали бога. Він за кілька хвилин наводив лад і завершував історію.
Так з’явився вислів deus ex machina — «бог із машини».
У війні росії проти України такого «бога» чекали вже не раз. Спочатку ним мали стати Javelin. Потім HIMARS, ATACMS, F-16, далекобійні дрони, санкції, економічна криза в росії чи зміна політики США. Усе це вплинуло на війну. Дещо — дуже сильно. Але чарівної кнопки, після натискання якої росія припинить воювати, поки не з’явилося.
Великі війни рідко розвиваються рівною лінією. Іноді роками майже нічого принципово не змінюється, а потім одна подія раптом перебудовує всю систему.
Смерть путіна. Новий військовий заколот. Різкий обвал російської економіки. Велика техногенна катастрофа. Війна навколо Тайваню. Новий виток конфлікту на Близькому Сході. Або, навпаки, жодного дива — лише поступове виснаження росії й технологічне посилення України.
Тому спробуємо уявити кілька українських deus ex machina – від цілком реалістичних до майже голлівудських й розібрати, які з них справді можуть змінити війну, а які красиво звучать лише на папері.
Сценарій перший. путін помирає
Почнемо з найочевиднішого – путін раптово помирає. Неважливо від чого, просто одного ранку росія прокидається без головної скрепи, навколо якої останні десятиліття будувалася вся політична конструкція держави.
Чи закінчиться війна? Зовсім не обов’язково.
У Кремлі достатньо людей, для яких війна давно стала не особистою примхою путіна, а частиною державної системи, політичної кар’єри та величезних фінансових потоків. Може з’явитися новий керівник, який продовжить усе майже без змін. А може навіть спробує довести, що він більший «яструб», ніж попередник.
Але є інший варіант. путін — це ще й арбітр між силовиками, армією, спецслужбами, державними корпораціями, регіональними елітами та великим бізнесом. Його раптове зникнення неминуче запускає боротьбу за владу. І в цей момент Україна може на якийсь час перестати бути головною проблемою росії. Коли еліти вирішуватимуть, кому належатиме Кремль, питання ще одного посадженого лісосмугою російського прапора може трохи втратити актуальність.
Наскільки сильним буде цей ефект — передбачити неможливо. Тому смерть путіна — це не автоматична перемога України, але потенційно це одна з небагатьох подій, здатних майже миттєво змінити політичну логіку війни. Ну й, мабуть, одна з найочікуваніших та омріяних.
Сценарій другий. «Пригожин-2»
Ми вже бачили коротку демоверсію 23–24 червня 2023 року, коли військовий злочинець Євген Пригожин підняв заколот, його найманці зайняли Ростов-на-Дону і рушили в напрямку Москви. За оцінкою вже покійного Пригожина, його колона тоді пройшла близько 780 кілометрів за добу, але до столиці вони не дійшли. Проте, виявилося дещо дуже цікаве: російська держава, яка демонструвала готовність воювати з НАТО, кілька годин не могла нормально зупинити колону власних озброєних найманців.
Наступний бунт може бути зовсім іншим. Уявімо серйозну поразку на фронті, конфлікт між військовими та Кремлем, затримки виплат, хвилю непопулярної мобілізації або боротьбу між силовими структурами. Може для краху держави цього й недостатньо, але Україні крах росії не обов’язково і потрібен. Навіть кілька тижнів внутрішнього хаосу можуть порушити командування, логістику, перекидання резервів і роботу військового апарату.
Особливо якщо криза виникне не серед найманців, як у 2023 році, а всередині регулярної армії чи силових структур. Наскільки це ймовірно зараз? У нас поки немає достовірних даних, які дозволяли б говорити про підготовку такого заколоту, але після Пригожина стверджувати, що подібне в росії принципово неможливе, теж було б дивно.
Сценарій третій. російська економіка раптом ламається
Цей прогноз звучить уже багато років: росія от-от збанкрутує, рубль обвалиться, гроші закінчаться — і війна припиниться. Поки що не сталося. Економіка країни агресорки виявилася значно стійкішою, ніж багато хто очікував у 2022 році.
Але, як бачимо, у 2026-му проблем стає більше, зокрема завдяки діям ЗСУ. У першому кварталі російський ВВП вже скоротився на 0,3%, може й більше, більшість даних про реальний стан закрито. Федеральний дефіцит у першому півріччі досяг 5,73 трлн рублів, або близько 2,5% ВВП, і вже перевищив початкові бюджетні розрахунки. Є й ще одна проблема — люди. російська влада оцінювала поточну нестачу працівників щонайменше у 2,3 млн осіб і вже залучає робочу силу з Індії.
Але все це ще не банкрутство. Ба більше, високі ціни на нафту після близькосхідної війни частково грають на користь Москви. російський бюджет у 2026 році розраховує отримати 8,92 трлн рублів нафтогазових доходів, а в липні вони різко зросли в річному вимірі.
Тому сценарій «завтра закінчаться гроші» виглядає слабко.
Цікавіший інший варіант — накопичувальна аварія. Дефіцит бюджету, інфляція, дорога війна, кадровий голод, проблеми регіональних бюджетів, санкції, технологічні обмеження, удари по нафтовій інфраструктурі. Окремо жоден фактор росію не валить, але економічні системи іноді ламаються саме тоді, коли багато невеликих проблем раптом починають підсилювати одна одну.
СРСР теж не закінчився в той день, коли в нього «закінчилися всі гроші», спочатку система просто дедалі гірше справлялася зі своїми проблемами. А потім виявилося, що вона вже не працює.
Повторення 1991 року в сучасній росії не можна прогнозувати як базовий сценарій. Але й повністю виключити економічну кризу, яка різко обмежить можливості Кремля вести війну, не можна.
Сценарій четвертий. Велика техногенна катастрофа
Уявімо масштабну аварію на атомній станції, великому хімічному підприємстві, дамбі, енергетичній системі або іншому критичному об’єкті росії. У великій індустріальній країні з величезною кількістю складної інфраструктури нульової ймовірності такого сценарію не існує. Аварія масштабу Чорнобиля могла б вимагати евакуації, десятків тисяч людей, величезних фінансових витрат, перекидання військових і рятувальних ресурсів та місяців роботи державного апарату.
Війна при цьому не обов’язково припиниться. Навпаки, авторитарна держава може спробувати використати катастрофу для ще більшої мобілізації суспільства. Але масштабна внутрішня надзвичайна ситуація створила б для Кремля другу війну — тільки вже не з Україною, а з наслідками аварії. Наскільки цей сценарій імовірний? Передбачити техногенну катастрофу неможливо.
Саме тому це може бути чистий deus ex machina: подія, якої ніхто не планував, але після якої всі старі плани доводиться викидати.
Сценарій п’ятий. Китай і Тайвань
А тепер зовнішній фактор – Китай починає операцію проти Тайваню. Поки це не відбулося, але напруга нікуди не зникла. Китай посилює військовий тиск, а Тайвань у серпні проводить масштабні навчання Han Kuang, відпрацьовуючи, зокрема, відбиття китайського десанту.
Здавалося б: Китаю стало не до росії — чудова новина для України, але не все так просто. Велика війна навколо Тайваню майже гарантовано перемикнути увагу США на Тихий океан. А разом з увагою туди підуть кораблі, авіація, ракети, ППО, супутникові ресурси й боєприпаси. Україна може опинитися в ситуації, коли головний військовий донор просто фізично має важливішу для себе війну.
З іншого боку, війна Китаю із США та їхніми союзниками може обвалити світову торгівлю, порушити постачання китайської електроніки та компонентів і сильно вдарити по російській військовій промисловості, яка також залежить від китайських товарів.
Тобто китайсько-тайванська війна — це не подарунок Україні, а величезний геополітичний кубик. І ніхто не знає, якою стороною він впаде.
Сценарій шостий. Велика війна на Близькому Сході
А ось тут фантазувати вже майже не треба. Війна США та Ізраїлю проти Ірану остаточно не завершена. Іран фактично перекрив Ормузьку протоку, через яку до війни проходило близько п’ятої частини світових поставок нафти та скрапленого газу.
Для України це вже дуже наочний урок. На перший погляд, удар Заходу по союзнику Москви мав би бути вигідним, але на практиці ситуація набагато складніша. Reuters повідомляв, що під час війни з Іраном США використали майже весь доступний запас окремих далекобійних високоточних ракет, а Україні саме зараз гостро потрібні американські боєприпаси та ракети ППО. Одночасно проблеми в Ормузькій протоці підняли світові ціни на нафту. А дорога нафта — це додаткові доходи росії.
Виходить майже геополітична чорна комедія: Америка воює з одним із головних партнерів росії, але частина побічних ефектів цієї війни може бути вигідною самій росії. Якщо конфлікт піде на спад і іранський експорт повернеться на ринок, наслідок може бути протилежним: більше нафти, нижчі ціни й менші доходи Москви.
Сценарій сьомий. Ніякого дива не відбудеться
І ось ми приходимо до найбільш нудного — і, можливо, найбільш реалістичного варіанта. путін завтра не помирає, генерали не йдуть на Москву, росія не банкрутує, атомні станції працюють, Китай не висаджується на Тайвані, світ не перевертається.
Що тоді? Залишається довга війна систем. І саме тут в України є шанс, як би це не виглядало дивним. росія значно більша за населенням, економікою і територією й Україна не може просто виставити більше солдатів, танків і гармат. Тому зробити російську кількісну перевагу менш важливою – це фактично єдиний реалістичний сценарій.
Дрони замість частини артилерії. Наземні роботи замість людей на найнебезпечніших ділянках. Дрони-перехоплювачі замість дорогих ракет там, де це можливо. Автоматизована розвідка. Швидке виробництво. Далекобійні удари по військовій логістиці й підприємствах, що працюють на війну.
Саме тут може ховатися український deus ex machina. Він просто не дуже схожий на диво.
Deus ex machina по-українськи
Мабуть, найкращий для України варіант — коли зовнішній шок накладається на внутрішню силу.
Уявімо не фантастичну, а цілком можливу комбінацію: російська економіка сповільнюється, війна стає дорожчою, а українські далекобійні удари змушують росію витрачати більше ресурсів на захист власного тилу. Українські дрони дедалі сильніше ускладнюють наступ на фронті. Європа фінансує українське військове виробництво. Кремль уже не бачить швидкого способу досягти своїх цілей.
А потім стається щось непередбачене: політична криза, смерть путіна, конфлікт еліт, бунт, падіння цін на нафту та газ, серйозна аварія, або щось інше, що історики назвуть “чорним лебедем”.
І система, яка ще вчора виглядала стабільною, раптом отримує удар у момент, коли вона вже працює на межі. Ось це і є сценарій, якого росії справді варто очікувати. Не одного українського «вундерваффе» чи тисяч “фламінго”, а моменту, коли кілька проблем зійдуться одночасно. Тоді головним питанням для агресора стане вже не «скільки ще потрібно воювати, щоб перемогти?», а чи перемога взагалі можлива? І це може змінити війну сильніше за будь-яку окрему ракету.
Український deus ex machina цілком може з’явитися, але найнадійніший сценарій для України — все ж самій довести росію до такого стану, в якому будь-яка наступна криза для неї може стати тією самою останньою краплею.
