Житло на Луганщині росія починала відбирати майже одразу після окупації тієї чи іншої території. Так, у Сіверськодонецьку все почалося майже одразу після захоплення міста. Ще восени 2022-го окупанти шукали вцілілі квартири людей, які виїхали, проводили «інвентаризацію», збирали через сусідів інформацію про порожні помешкання. Потім у них заселяли колаборантів та представників окупаційної адміністрації. Пізніше були списки квартир, зламані двері, «маневрений фонд», «безхазяйне майно», російські реєстри. У січні 2023-го окупанти вже попереджали мешканців Сіверськодонецька, що квартири відкриватимуть без господарів. А в нашому матеріалі «Вкрадене життя. Луганщина в окупації» ми розповідали, як житло переселенців забирали у так званий «маневрений фонд».
Для нас це не історія, за якою треба спостерігати здалеку. Редакція Ірта-fax сама пройшла через окупацію і переїзд. Спочатку з Луганська, потім із Сіверськодонецька. У наших співробітників, як і в тисяч наших земляків, там залишилися квартири й будинки. Тому ми добре знаємо це відчуття, коли знаходиш своє житло у черговому «списку» і ловиш себе на страшній думці: краще б воно згоріло, ніж хтось буде грабувати залишки твого життя.
Але тепер ця історія зайшла на нове коло. Те, що роками відбувалося з житлом у містах, окупанти остаточно обклали «законами», реєстрами та процедурами. І тепер під них масово потрапляють квартири на території, окупованій ще у 2014-му. За житлом можуть доглядати родичі, комуналка може бути сплачена — але якщо квартири немає в російському реєстрі, цього вже достатньо, щоб вона потрапила під процедуру «безхазяйного» майна. Паралельно власників підганяють іншим дедлайном: до 1 січня спливає строк подання старих документів для реєстрації прав у російському ЄДРН.
Звідси й паніка. Люди шукають перевізників, їдуть через треті країни, проходять фільтрацію в Шереметьєво. Не тому, що їм раптом знадобився російський ЄДРН. Там залишився їхній дім, спогади й часто — єдине нерухоме майно, на яке працювали все життя.
На цьому тлі в соцмережах і з’явилася «постанова уряду лнр» №218/26 від 22 вересня. Якщо їй повірити, окупаційна влада нібито відмовилася від кінцевих строків «інтеграції» Луганщини до російського законодавства.
Звучить обнадійливо: строки скасували — може, і з квартирою можна не поспішати? Виявилося, що ні. Ми перевірили документ, російське законодавство, акти окупаційної влади та правила щодо «безхазяйного» житла. І з’ясували: «постанова» — фальшивка, а загроза втратити квартиру — справжня.
«Постанова», якої не існує
На фотографії зазначена постанова окупаційного «уряду лнр» №218/26 від 22 вересня 2026 року «О пересмотре критериев и сроков завершения интеграционных мероприятий». Тільки з номером не склалося.
22 вересня окупаційний «уряд» справді ухвалював постанови. В офіційному переліку його документів нумерація цього дня доходить до №217/26.
Справжня №218/26 з’явилася 29 вересня. І вона зовсім не про «інтеграцію». Документ затверджує форми дозволів на організацію роздрібних ринків. Далі йдуть №219/26, №220/26 та наступні постанови. 30 вересня нумерація доходить уже до №227/26. Другу №218/26 від 22 вересня сюди просто нікуди вставити.
Отже, документ із соцмереж не є справжньою постановою окупаційного «уряду лнр».
Хто зробив підробку і звідки вона пішла гуляти мережею, встановити нам не вдалося. Вигадувати не будемо. А от час для її появи обрали вдалий: до справжнього дедлайну з нерухомістю залишилося менш як три місяці.
До речі, житлом окупаційний «уряд» 22 вересня справді займався. Тільки зовсім не скасуванням строків. Постановою №208/26 він затвердив порядок виплати компенсації громадянам рф, які втратили житло через його перехід у власність так званих муніципальних утворень «лнр».
Що буде 1 січня
Почнемо з головного: 1 січня 2027 року квартири без російської реєстрації автоматично не відберуть.
Такої норми немає. 4 серпня росія змінила федеральний конституційний закон, яким оформлювала анексію Луганщини. За його чинною редакцією документи на нерухомість, видані до анексії, можна подати для реєстрації відповідних прав у російському Єдиному державному реєстрі нерухомості — ЄДРН — до 1 січня 2027 року.
Строк, до речі, вже переносили — спочатку він спливав 1 липня. Потім його продовжили ще на пів року. Окупаційний росреєстр окремо повідомляв про нову дату — 1 січня 2027 року. Станом на 5 жовтня 2026 року рішення про ще одне продовження ми не знайшли.
Але й історія «не встиг до Нового року — 1 січня квартира стала муніципальною» теж неправда.
Все гірше і водночас простіше: відбирати житло можна вже зараз.
Почалося це не у 2026-му
Нові «закони» не навчили окупантів відбирати квартири, з цим вони чудово справлялися й без них. 22 жовтня 2022 року Ірта-fax уже повідомляв, що у порожні квартири Сіверськодонецька збираються заселяти колаборантів. За кілька днів стало відомо про «інвентаризацію» вцілілого житла. У січні 2023-го на під’їздах з’явилися оголошення: дайте ключі, інакше квартири відкриють самі. І відкривали.
А потім власники поверталися й знаходили житло перевернутим догори дриґом. Зникали техніка, інструменти, одяг. Про один із таких випадків ми писали в матеріалі «У Сєвєродонецьку продовжують мародерити житло людей».
У березні 2024 року окупаційна влада ухвалила окремий «закон» №52-I про житло з «ознаками безхазяйного майна»: з’явилися комісії, реєстри й процедура, яка мала надати звичайному відбиранню чужого житла вигляд законності.
Тепер дісталися й квартир, залишених у 2014-му
13 березня 2026 року окупаційна влада ухвалила новий «закон» №249-I про житло з ознаками «безхазяйного майна». Він діє до 1 січня 2030 року.
Ознак «безхазяйності» три:
- протягом року не платили за житло та комунальні послуги;
- у російському ЄДРН немає відомостей про зареєстроване право власності;
- житлом щонайменше три місяці не користуються, а його стан створює загрозу будинку або людям.
Другий пункт тут найцікавіший: навіть якщо родичі доглядають квартиру, а комуналка справно сплачується, це не застрахує від “віджиму”, якщо не мати зареєстрованого права в ЄДРН.
Далі ще краще. За статтею 5 «закону» №249-I окупаційний орган після виявлення такого житла має опублікувати оголошення на своєму сайті, а ще одне розмістити біля входу до квартири або будинку. Власникові дають 30 календарних днів, щоб особисто з’явитися з документом, що посвідчує особу, та паперами на нерухомість.
Не прийшов — квартира пішла далі
Якщо 30 днів минули, а окупаційна адміністрація заявляє, що інформації про власника немає, процедура рухається далі.
І ось тут новий №249-I справді багато що змінив. Раніше для оформлення такого житла в «муніципальну власність» використовували судову процедуру. Тепер усе простіше: після передбачених «законом» перевірок житло можуть включити до реєстру муніципального майна, і на нього виникає право так званої муніципальної власності.
Це випливає з нового порядку щодо «безхазяйного» житла.
Отже, чекати 1 січня не треба: механізм уже працює. І працюватиме, якщо його не змінять, до 2030 року.
А якщо у власника український паспорт
Тут ще один сюрприз: росія відносить Україну до так званих «недружніх держав» і встановила для громадян таких країн додаткові обмеження щодо нерухомості на окупованих територіях.
При цьому сам №249-I не говорить, що людина зобов’язана мати саме російський паспорт. У ньому йдеться про паспорт громадянина рф або інший документ, що посвідчує особу.
Але інша справа — практика. Human Rights Watch опитувала українських власників нерухомості, які стикалися з вимогами російських документів, відмовами та необхідністю особисто з’являтися на окупованій території.
І ось тут ми повертаємося до Шереметьєво.
Навіщо люди їдуть через Шереметьєво
Нам не потрібен звіт міжнародної організації, щоб знати, навіщо переселенці з Луганщини їдуть через росію: вони їдуть рятувати квартири. Так, за українськими законами вона нікуди не зникає, але коли у твої двері вставили інший замок і всередині вже живе хтось інший, це слабка втіха.
Тому люди їдуть. А міжнародні організації лише зафіксували те, з чим українці стикаються самі. Human Rights Watch документувала випадки, коли власники намагалися потрапити на окуповану територію саме для захисту нерухомості, але не проходили перевірку в Шереметьєво.
Ще показовіший випадок є у доповіді Управління Верховного комісара ООН з прав людини. Квартиру жінки на окупованій території оголосили «потенційно покинутою». При цьому там жила її сестра, а комунальні платежі сплачувалися. Власниця поїхала захищати своє житло, у Шереметьєво її не пустили до росії та заборонили в’їзд на 20 років. Згодом квартиру зареєстрували як «покинуту», а російський суд передав її в муніципальну власність.
Ось і вся процедура в одному людському житті.
Скільки вже таких квартир
Навіть окупаційна влада називає цифри, після яких слово «поодинокі» можна сміливо викидати. Навесні очільниця окупаційної адміністрації Луганська Яна Пащенко повідомляла про 7,9 тисячі квартир з ознаками «безхазяйного майна» лише в Луганську.
У доповіді ООН про примусове переміщення українців йдеться про понад 38 тисяч квартир і будинків на окупованих територіях України, щодо яких були оприлюднені повідомлення як про «потенційно покинуті». Щонайменше 6156 об’єктів на момент підготовки доповіді вже зареєстрували як «покинуті».
Назва відповідного розділу доповіді ООН теж чудово обходиться без російської бюрократичної мови: «Confiscation of residential property». Конфіскація житлової нерухомості.
Для України власник нікуди не зникає
Тут усе простіше. Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» прямо говорить: право власності на нерухомість на ТОТ зберігається, якщо воно набуте відповідно до українського законодавства.
Російський «реєстр», «безхазяйність» чи «муніципалізація» українського права власності не припиняють. Тобто росія може записати вашу квартиру на папері куди завгодно.
За українським законом вона від цього не перестає бути вашою.
І все було б чудово, якби право власності автоматично відчиняло двері. Але в реальному житті можна залишатися законним власником квартири, в якій уже змінили замок і поселили інших людей.
