У Верховній Раді пропонують суттєво розширити систему державної охорони вищих посадовців та військового керівництва. Частину з них після звільнення можуть охороняти ще п’ять або десять років, членів сім’ї президента за певних умов — довічно, а чисельність Управління державної охорони пропонують збільшити з 2993 до 5500 осіб.
Відповідні зміни містить законопроєкт №16009, зареєстрований у Верховній Раді 2 вересня 2026 року групою з 14 народних депутатів. Серед його авторів — Роман Костенко, Олександр Завітневич, Олександр Федієнко, Сергій Іонушас, Андрій Кожем’якін, Володимир В’ятрович, Єгор Чернєв, Федір Веніславський та Соломія Бобровська.
Станом на 6 вересня документ не ухвалений навіть у першому читанні. За даними Верховної Ради, його направили на розгляд Комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки, де законопроєкт зараз опрацьовується.
Навколо цієї ініціативи вже з’явилися гучні формулювання про «довічну охорону колишніх президентів» та охорону ексдепутатів. Але тут важливо розібратися, що справді є новим, а що українське законодавство передбачає вже зараз.
Експрезидент і зараз має довічну охорону
Одне з головних уточнень стосується президента. За чинним Законом України «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб» президент після припинення повноважень і без законопроєкту №16009 забезпечується державною охороною довічно. Виняток — усунення з поста в порядку імпічменту. Тому говорити, що депутати зараз пропонують запровадити довічну охорону для експрезидентів, неправильно.
Нова норма стосується насамперед президентської родини. Зараз закон гарантує охорону членам сім’ї президента, які проживають разом із ним або супроводжують його, протягом строку його повноважень. Законопроєкт №16009 пропонує зберігати державну охорону довічно для членів сім’ї президента, який виконує або виконував свої повноваження у період війни чи воєнного стану.
Таким чином, для самого колишнього президента довічна охорона не є новою пільгою. Новою є пропозиція поширити довічну гарантію і на його сім’ю за визначених законопроєктом умов.
Після посади — ще п’ять або десять років
Зараз державна охорона передбачена для низки найвищих посадових осіб. Серед них — голова Верховної Ради, прем’єр-міністр, голови Конституційного та Верховного судів, перший заступник голови парламенту, перший віцепрем’єр, міністр закордонних справ, генеральний прокурор та інші визначені законом особи. Після припинення повноважень вони за чинними правилами можуть перебувати під державною охороною протягом одного року, якщо щодо них не набрав законної сили обвинувальний вирок.
Законопроєкт №16009 пропонує для посадовців, які виконували свої повноваження під час війни або воєнного стану, значно збільшити цей строк. Для частини колишніх посадовців охорона може тривати п’ять років після припинення повноважень. Для тих, хто входив до складу Ставки Верховного Головнокомандувача та/або Ради національної безпеки і оборони, — десять років.
Окремі гарантії передбачені також для голови Верховної Ради та прем’єр-міністра, які працювали у визначений законопроєктом період.
Водночас автори хочуть розширити і сам перелік посад, представники яких підлягають державній охороні. До нього пропонують прямо включити Головнокомандувача ЗСУ, начальника Генерального штабу, голову СБУ, керівника Служби зовнішньої розвідки, керівника розвідувального органу Міністерства оборони та міністра внутрішніх справ.
Аргумент авторів законопроєкту — загроза таким людям не обов’язково зникає разом зі звільненням. Колишні керівники армії, розвідки та спецслужб можуть залишатися цілями російських спецслужб і після завершення роботи на посаді.
Охорону пропонують продовжувати і для членів сімей окремих посадовців: під час виконання ними повноважень та протягом року після їх припинення. Якщо посадовець загинув насильницькою смертю, пов’язаною з його діяльністю, проєкт передбачає окремі триваліші гарантії для родини.
Чи отримають таку охорону народні депутати
Народні депутати в законопроєкті справді згадуються, але автоматичної охорони кожному парламентарю на п’ять або десять років після завершення депутатських повноважень документ не встановлює.
Причому певний механізм охорони депутатів існує вже зараз. За чинним законом державна охорона може здійснюватися щодо посадових осіб, зокрема народних депутатів, якщо існує загроза їхньому життю або здоров’ю. Рішення про таку охорону приймає президент за відповідним поданням. Тому формулювання на кшталт «депутати хочуть забезпечити собі багаторічну охорону після каденції» не передає зміст законопроєкту точно.
Проєкт значно розширює гарантії для вищого державного та військового керівництва, але прирівнювати всіх народних депутатів до посадовців, яким пропонують п’ять або десять років охорони після звільнення, підстав немає.
УДО хочуть збільшити майже вдвічі
Зміни стосуються не лише того, кого і скільки охоронятимуть. Чинний Закон «Про загальну структуру і чисельність Управління державної охорони України» встановлює загальну чисельність УДО на рівні 2993 осіб.
Законопроєкт №16009 пропонує збільшити її до 5500, або приблизно на 84% від нинішньої чисельності. Тобто йдеться фактично про майже дворазове розширення Управління державної охорони.
Крім того, проєкт передбачає участь СБУ та Національної поліції у забезпеченні безпеки осіб, яких охороняє держава. Окремо пропонується встановити, що чисельність підрозділів СБУ, які здійснюють оперативно-бойову діяльність і спеціальні заходи, під час воєнного стану має становити не менше 10 тисяч осіб.
Автори законопроєкту визнають, що його реалізація потребуватиме додаткових видатків із державного бюджету. Водночас конкретної суми, у яку обійдеться реалізація запропонованих змін, у матеріалах до законопроєкту не визначено.
Тому порахувати, скільки саме коштуватиме бюджету майже дворазове збільшення чисельності УДО та розширення строків державної охорони, на цьому етапі неможливо.
Що насправді змінює законопроєкт
У підсумку, законопроєкт №16009 складається з кількох принципових змін:
- Довічну охорону пропонують поширити на членів сім’ї президента, який працював у період війни або воєнного стану;
- Для частини високопосадовців строк державної охорони після звільнення хочуть збільшити з нинішнього одного року до п’яти років, а для тих, хто входив до Ставки Верховного Головнокомандувача або РНБО, — до десяти;
- До системи державної охорони пропонують прямо додати низку керівників військового та силового блоку. Одночасно граничну чисельність УДО хочуть збільшити з 2993 до 5500 осіб.
Наскільки широкими залишаться ці гарантії, чи зміняться строки охорони та якими будуть бюджетні витрати, залежатиме від проходження документа у Верховній Раді.
Поки що це лише законодавча пропозиція. Станом на 6 вересня 2026 року законопроєкт №16009 перебуває на опрацюванні в комітеті й жодна із запропонованих ним нових норм не набула чинності.
