Днями виповнилося чотири роки від початку систематичних масованих російських атак на енергетичну інфраструктуру України. За цей час країна пережила кілька хвиль руйнування електростанцій, підстанцій і теплових мереж, масштабні відключення електроенергії та дефіцит генерувальних потужностей. Наслідки ударів вийшли далеко за межі енергетичної галузі: вони вплинули на промисловість, собівартість товарів, інвестиції та державні фінанси.
Водночас Україна навчилася відновлювати пошкоджені об’єкти, імпортувати електроенергію з Європи та розвивати власну розподілену генерацію. Однак четверта річниця початку енергетичного терору припадає на період нового загострення.
УНН проаналізував, як змінилася українська енергетика за чотири роки та які економічні виклики залишаються перед країною.
Коли почалася масштабна кампанія росії проти української енергетики
Перший масований удар по енергетичній інфраструктурі України росія завдала 10 жовтня 2022 року. Того дня російські військові застосували 84 крилаті ракети та 24 безпілотники й під ударами опинилися Київ, Львів, Дніпро, Харків, Запоріжжя та інші міста. За даними Міністерства внутрішніх справ, уже станом на 11:00 агресори пошкодили 11 важливих енергетичних об’єктів у восьми регіонах та столиці. У низці населених пунктів зникло електропостачання, виникли перебої з водою та зв’язком.
Хоча російські війська атакували енергетичні об’єкти й раніше, саме 10 жовтня розпочався етап скоординованих масованих ударів по енергосистемі на загальнонаціональному рівні. Протягом наступних місяців росія продовжувала обстрілювати електростанції, високовольтні підстанції та лінії електропередачі. Восени й узимку 2022–2023 років українці вперше зіткнулися з тривалими плановими та аварійними відключеннями світла.
Метою атак – фізичне знищення обладнання й надія на те, що удари по ключових вузлах енергосистеми порушать передачу електроенергії між регіонами, ускладнять роботу підприємств і створять додатковий тиск на економіку.
Від ударів по підстанціях до знищення генерації: як росія руйнує енергосистему України
За чотири роки тактика російських атак змінювалася. Так, наприкінці 2022 року значну увагу росія приділяла об’єктам передачі електроенергії. А навесні 2024 року перейшла до масштабної кампанії проти електростанцій. Тоді під ударами опинилися ТЕС та ГЕС. Наслідком стало різке скорочення потужностей, здатних виробляти електроенергію для українських споживачів.
За оцінками Міжнародного енергетичного агентства (МЕА), до повномасштабного вторгнення Україна мала близько 38 ГВт доступної керованої генерації. Упродовж першого року війни через окупацію, пошкодження та руйнування країна втратила 19 ГВт. Після нової хвилі атак навесні 2024 року доступна потужність скоротилася приблизно до 12 ГВт. Окремою проблемою досі залишається окупація Запорізької атомної електростанції, яка до війни мала встановлену потужність 6 ГВт. Втрата доступу до найбільшої АЕС Європи істотно послабила можливості української енергосистеми.
У 2025–2026 роках росія продовжила удари по електроенергетиці, газовій інфраструктурі та об’єктах теплопостачання, що підвищило ризики одночасних перебоїв із електрикою та опаленням.
Скільки коштують Україні чотири роки руйнувань
Масштаби економічних наслідків демонструє п’ята спільна оцінка потреб України у відновленні RDNA5, яку в лютому 2026 року представили уряд України, Світовий банк, Європейська комісія та ООН. За її результатами, потреби енергетичного сектору у відбудові та відновленні на наступне десятиліття оцінюються майже у 91 млрд доларів. Це один із найбільших показників серед усіх секторів української економіки. Загальні потреби України у відбудові становлять майже 588 млрд доларів. Таким чином, енергетика формує приблизно шосту частину необхідного фінансування.
При цьому кількість пошкоджених або зруйнованих енергетичних об’єктів, врахованих в оцінці, збільшилася приблизно на 21% порівняно з попереднім дослідженням.
Зауважимо, що тут принципово розрізняти прямі збитки та потреби у відновленні. Останні включають не лише заміну знищеного обладнання, а й модернізацію інфраструктури, підвищення її захищеності та створення стійкішої енергосистеми. Тому навіть припинення обстрілів не означатиме завершення фінансових витрат. Відбудова енергетики залишатиметься одним із найбільших інвестиційних завдань для держави на багато років.
Як “енергетична війна” з рф вплинула на український бізнес
Для підприємств відключення електроенергії стали значно більшою проблемою, ніж просто тимчасові технічні незручності. Адже зупинка обладнання, порушення виробничих процесів, витрати на генератори та пальне безпосередньо збільшують собівартість продукції. Особливо вразливими залишаються металургія, машинобудування, харчова промисловість та інші галузі, які потребують стабільного електропостачання. Для малого бізнесу додаткові витрати на енергетичну автономність можуть становити суттєву частину бюджету.
Показовими стали результати дослідження Deloitte Ukraine та Американської торговельної палати, оприлюдненого 7 жовтня 2026 року. Згідно з опитуванням, 62% компаній назвали надійність електропостачання одним із головних ризиків для безперервності роботи взимку 2026–2027 років. Водночас 74% респондентів серед пріоритетних заходів підготовки до зими зазначили посилення резервного енергозабезпечення.
Тобто, кошти, які підприємства могли б витратити на розширення виробництва, створення робочих місць або впровадження технологій, спрямовуються на підтримання поточної діяльності. А зростання виробничих витрат неминуче перекладається на споживачів через ціни.
Чому Україна одночасно експортує електроенергію та переживає відключення
Однією з найважливіших змін стала інтеграція України з європейським електроенергетичним ринком. Синхронізація з континентальною європейською енергосистемою, здійснена в березні 2022 року, дала можливість розширювати транскордонну торгівлю.
У 2024 році, коли російські удари спричинили значний дефіцит генерації, Україна імпортувала рекордні 4,4 млн МВт·год електроенергії. Однак у 2026 році ситуація в окремі періоди поліпшувалася. За даними аналітичного центру DiXi Group, у вересні Україна експортувала 473,7 тис. МВт·год, тоді як імпортувала лише 76,1 тис. МВт·год. Продаж електроенергії за кордон перевищив закупівлю у 6,2 раза.
Це свідчить про здатність енергосистеми відновлювати виробництво та використовувати сприятливі ринкові умови. Водночас експортний профіцит одного місяця не гарантує відсутності дефіциту взимку.
Ключова проблема полягає в можливості передати її споживачам. Навіть за достатньої генерації пошкодження важливих підстанцій може призвести до регіональних відключень.
Тарифи, державні фінанси та ціна енергетичної стабільності
Війна вплинула і на вартість електроенергії. Для промислових споживачів вона залежить від ринкових цін, вартості передачі, розподілу та інших складників.
Населення залишається захищеним механізмом спеціальних обов’язків на ринку електроенергії. 8 жовтня 2026 року уряд продовжив його дію до 30 квітня 2027 року, зберігши базовий тариф для побутових споживачів на рівні 4,32 грн за кВт·год. Однак фіксований тариф не рівноцінний повній відсутності витрат. Підтримання доступних цін для населення, ремонт пошкодженої інфраструктури та закупівля обладнання створюють значне фінансове навантаження на енергетичні компанії, державу та міжнародних партнерів.
Важливу роль тут відіграють зовнішні інвестиції. За даними Європейського банку реконструкції та розвитку, лише у 2025 році фінансування енергетичної безпеки України з боку банку перевищило 1,2 млрд євро.
Як змінюється українська енергетика під тиском несприятливих обставин
Одним із головних висновків чотирьох років війни стало усвідомлення необхідності зменшувати залежність від великих генерувальних об’єктів.
Традиційна українська енергосистема значною мірою будувалася навколо потужних електростанцій та магістральних мереж. Така модель ефективна за мирних умов, але великі об’єкти залишаються вразливими до ракетних ударів. Альтернативою стає розвиток розподіленої генерації: газопоршневих і газотурбінних установок, сонячних електростанцій, систем накопичення енергії та локальних енергетичних комплексів. Їхня перевага полягає у можливості забезпечувати електрикою окремі підприємства, лікарні, об’єкти водопостачання та громади навіть за пошкодження частини загальної мережі.
Водночас розподілена генерація не може повністю замінити атомні електростанції та великі енергетичні об’єкти. Для її розвитку потрібні інвестиції, паливо, обладнання, кваліфіковані спеціалісти та модернізація мереж. Тому довгострокова стратегія має поєднувати відновлення великих потужностей із розвитком локальних джерел електроенергії.
Осінь 2026 року: які ризики для енергосистеми України вона підготувала
Четверта річниця початку масованих атак припадає на чергове загострення ситуації в енергетиці. Станом на ранок 9 жовтня 2026 року, за повідомленням “Укренерго”, внаслідок російських ударів виникли нові знеструмлення в Києві та семи областях. У частині регіонів застосовували аварійні та погодинні відключення електроенергії.
Додатковий ризик створює зимове зростання споживання. Зниження температур підвищує навантаження на електромережі, а пошкодження теплової генерації може одночасно позначатися на постачанні електроенергії та опаленні. За таких умов вирішальне значення матимуть темпи ремонтів, фізичний захист енергетичних об’єктів, протиповітряна оборона, доступність імпорту та готовність резервних потужностей.
Джерело: Інформаційне агентство «Українські Національні Новини»
