Міністерство війни США(це віднедавна його нова назва) не випускало такого відео, а «колишній радник» на ім’я Джозеф Стікні узагалі вигаданий. Єдина публічна особа з таким ім’ям — американський вугільний брокер і власник готелів, який помер ще в 1903 році.
У мережі поширюється ролик із логотипом Міністерства війни США, у якому наводять думку нібито колишнього радника цієї установи Джозефа Стікні. Він вважає, що удари по російських нафтопереробних заводах і складах зброї лише шкодять Україні. На його думку, обстріли таких цілей лише сприяють консолідації російського суспільства та провокують російське військо на симетричну відповідь. У провальній, на його думку, стратегії Стікні звинувачує Михайла Федорова. Радник також стверджує, що російській армії вдалося здобути безперечну перевагу у війні та називає цей етап конфлікту «початком кінця України».
Однак і сам сюжет, і інформація у ньому — черговий фейк російських пропагандистів. По-перше, Міністерство оборони США не випускало такого ролика. Він не з’являвся в жодному з їхніх офіційних каналів комунікації і за стилем радше нагадує типові для пропагандистів фейкові ролики, ніж справжній урядовий контент: відео не містить жодних фактів чи даних, а лише повторює загальні тези російської пропаганди під відеоряд зі стокових кадрів. Ба більше, малоймовірно, щоб Міністерство війни публікувало та поширювало особисту думку особи, яка наразі там навіть не працює. А по-друге, колишнього радника міністра оборони на ім’я Джозеф Стікні узагалі не існує. Єдина публічна особа з таким ім’ям — американський вугільний брокер і власник готелів, який помер ще в 1903 році.
Показово, що фейкова новина з’явилася невдовзі після відставки міністра оборони Михайла Федорова, яка викликала масові протести в низці міст України. Пропагандисти намагаються скористатися суспільною напругою, аби дискредитувати діяльність Міністерства оборони України та переконати аудиторію в нібито марності ударів по російських цілях. Насправді ж, на думку незалежних експертів, ситуація прямо протилежна. Так, Аншу Кумар з Інституту російських та центральноазійських студій вважає, що українські удари завдали Росії відчутного стратегічного й економічного болю. Удари дронів охопили великі російські міста — від Москви і Санкт-Петербурга до прикордонних регіонів Бєлгород, Брянськ та Курськ, а атаки на нафтопереробні заводи — у тому числі в Західному Сибіру — спровокували серйозну паливну кризу в Росії. Ситуація дійшла до того, що Індія — один із найбільших покупців російської нафти — почала постачати Росії бензин. Старший аналітик американської дослідницької організації CEPA (Center for European Policy Analysis) Сергій Макогон також переконаний, що українські удари по російській нафтопереробній інфраструктурі стали одним із найефективніших інструментів тиску на Кремль за весь час повномасштабної війни, адже Росія вперше позбулася «безпечного тилу» — відстань більше не є перепоною, що гарантує захист, і ціна продовження війни для Кремля починає реально зростати. Крім того, уражені заводи не можуть переробляти нафту у звичайних обсягах, тому Росія змушена продавати більше сирої нафти замість готових нафтопродуктів — а це означає нижчі доходи до бюджету.
Російська пропаганда регулярно використовує експертну думку як інструмент маніпуляцій. Часом справжнім фахівцям приписують вигадані цитати, як-от у нашому спростуванні наративу про те, що Україна навмисно підриває цивільні об’єкти, аби звинуватити Росію в ракетних обстрілах: тоді мішенню став генеральний директор «Репортерів без кордонів» Тібо Бруттен. А інколи за експертів видають маргінальних європейських політиків, які отримують фінансування від Кремля. Серед них — німець Ральф Німаєр та фін Армандо Мема, чиї проросійські висловлювання ми вже неодноразово спростовували.
