Шлях керованих авіаційних бомб розтягнувся від поодиноких німецьких експериментів у Другій світовій війні до високоточної зброї масового застосування. Завдяки розкладним крилам та супутниковій навігації ці бомби дозволяють авіації завдавати нищівних ударів із відстані у десятки кілометрів, не входячи в зону дії ППО. УНН розповідає принцип дії КАБ, як вони змінили тактику бойових дій та як Україна протистоїть цій загрозі.
Що таке керована авіаційна бомба
Керована авіаційна бомба – це авіаційний боєприпас, оснащений системою наведення, яка суттєво підвищує точність ураження цілі порівняно зі звичайними вільнопадаючими (некерованими) бомбами.
Принципова відмінність КАБу від некерованої бомби – у наявності систем наведення й аеродинамічного управління: хвостових рулів або розкладних крил, що коригують траєкторію після скидання. Завдяки цьому КАБ влучає у ціль із точністю до кількох метрів – замість десятків і сотень метрів відхилення, характерних для вільнопадаючих боєприпасів.
Ідея виникнення КАБ
Перші ефективні зразки з’явилися у роки Другої світової війни: німецька радіокерована бомба Fritz X застосовувалася проти бойових кораблів, американська Azon – проти мостів та залізничних вузлів.
Радіокерована бомба Fritz X
Стрибок у застосуванні КАБів стався у в’єтнамській війні, коли США застосували бомби з лазерним наведенням серії Paveway. Вони дозволяли точково знищувати захищені об’єкти, для ураження яких раніше потрібні були десятки вильотів із некерованими боєприпасами.
Авіабомби Paveway IV
Наступний переломний момент заклала Війна в Перській затоці (1991 рік). Тоді з’явилася американська технологія JDAM (Joint Direct Attack Munition) – навісні комплекти, що перетворюють звичайні бомби на високоточні за допомогою інерційної навігаційної системи та GPS. Координати закладаються перед скиданням – далі бомба летить автономно за будь-якої погоди. Вперше масово JDAM застосували у 1999 році під час операції НАТО в Югославії.
Які існують різновиди КАБів
Сучасні КАБи класифікують за двома основними параметрами: способом наведення на ціль і конструкцією аеродинамічних поверхонь. Саме їхнє поєднання визначає точність, дальність і умови бойового застосування конкретного боєприпасу.
Супутникове та інерційне (GPS/INS, ГЛОНАСС) – найпоширеніший тип. Не залежить від погодних умов, координати цілі закладають перед скиданням. Недолік: не підходить для ураження рухомих цілей. Приклади: американський JDAM, російські бомби з модулем УМПК.
Лазерне напівактивне наведення – ціль підсвічує лазерний цілевказівник із літака, безпілотника або від наземного навідника. Забезпечує точність 1–3 метри. Приклади: серія Paveway II/III.
Електронно-оптичне, телевізійне або тепловізійне (ТВ/ІЧ) – зображення передається в кабіну пілота або обробляється алгоритмами розпізнавання в реальному часі. Приклади: американська GBU-15, російська КАБ-500Кр.
За аеродинамічною конструкцією
Аеродинамічна конструкція боєприпасу безпосередньо визначає його тактико-технічні характеристики (ТТХ) – насамперед дальність скидання і, відповідно, радіус ураження цілей без входу носія в зону ППО:
- без крил – керування лише хвостовими рулями. Класичний JDAM;
- плануючі бомби (glide bombs) – розкладні крила дозволяють планувати на великі відстані після скидання.
Приклади: американський JDAM-ER, французький AASM Hammer, російський УМПК.
Дальність польоту
КАБи суттєво різняться за розміром і можливостями залежно від призначення:
калібр (маса бойової частини):
- від близько 130 кг (американська мала бомба GBU-39 SDB) до 1 500–3 000 кг (російські ФАБ-1500 і ФАБ-3000).
Дальність скидання:
- керовані бомби без крил – 10–28 км;
- плануючі бомби – 50–95 км залежно від висоти та швидкості носія;
- спеціалізовані малогабаритні (GBU-39) – до 110 км;
- плануючі бомби з реактивним прискорювачем – до 150 км і більше;
КАБи у війні росії проти України
З 2023–2024 років плануючі керовані бомби стали одним із ключових тактичних факторів у поточній фазі бойових дій.
росія застосувала масове й відносно дешеве рішення: встановлення Універсальних модулів планування та корекції (УМПК) на старі радянські вільнопадаючі бомби серії ФАБ (250, 500, 1 500, 3 000 кг). Тактична авіація противника – переважно Су-34 і Су-35 скидає ці бомби, залишаючись поза зоною досяжності українських зенітних засобів.
При цьому сама система постійно вдосконалюється. Базовий УМПК забезпечував верифіковану дальність 60–65 км (граничні показники – до 80 км). З початку 2025 року зафіксовано нову модифікацію – УМПК-ПД. Завдяки більшій площі крила та посиленій системі кріплення – дальність такого боєприпасу вже може складати до 95 км.
Паралельно росія інтегрує реактивні прискорювачі на стандартний корпус УМПК, що дозволяє досягати дальності до 150 км однак за умови відповідної висоти скидання.
Для протидії засобам радіоелектронної боротьби (РЕБ) нові версії УМПК оснащують вісьма і більше супутниковими антенами, що ускладнює їхнє заглушення.
Точність УМПК поступається зразкам країн-союзників України. Кругове відхилення становить 10–15 метрів у штатному режимі й може зростати при активній РЕБ. Однак руйнівна сила важких фугасних бойових частин дозволяє противнику знищувати фортифікаційні споруди й прифронтові населені пункти навіть за такого відхилення. ФАБ-1500 залишає вирву глибиною до 6 метрів і діаметром 20–25 метрів; зона контузійного ураження сягає 300–350 метрів від точки влучання.
Для відновлення балансу Україна інтегрувала кілька систем союзників у свої Повітряні сили:
JDAM-ER (США) – плануючі бомби з GPS-наведенням, адаптовані для літаків МіГ-29 і Су-27 радянського зразка.
AASM Hammer (Франція, виробник Safran) – гібрид бомби і ракети з твердопаливним реактивним прискорювачем. Дозволяє скидання з малих висот у режимі кабрування за збереження точності й виживання носія.
GBU-39 SDB (США) – мала бомба зі стійкістю до засобів радіоелектронної боротьби (РЕБ) противника.
Український Су-25 з AASM Hammer
Керовані авіаційні бомби залишаються одним із ключових викликів для Сил оборони України. У відповідь Україна системно працює одразу в кількох напрямках: розвиток засобів протиповітряної оборони, здатних перехоплювати ці боєприпаси, придушення носіїв засобами РЕБ та ударними системами, а також розробка власних високоточних авіаційних боєприпасів. Асиметрична відповідь на цю загрозу формується не лише через отримання зброї від союзників, а й через розвиток вітчизняного оборонно-промислового комплексу.
Джерело: Інформаційне агентство «Українські Національні Новини»
