У Києві водії останніми днями активно обговорюють нову практику поліції. Автомобіль зупиняють, перевіряють VIN-код, знаходять нібито ознаки втручання — а далі можуть приїхати слідчі та евакуатор, після чого машина опиняється на спеціальному майданчику.
Спочатку найбільше таких історій було пов’язано з BMW, через що в соцмережах заговорили мало не про «полювання на BMW». Насправді у відкритих повідомленнях фігурують також Volkswagen, Mitsubishi та Toyota. Про окрему офіційно оголошену операцію з масової перевірки VIN поліція Києва при цьому не повідомляла. Про різні марки автомобілів і нинішні перевірки писали київські медіа.
Сама практика, однак, цілком реальна. Ще 17 травня Патрульна поліція офіційно повідомляла про Range Rover та BMW, які після виявлення ознак правопорушення за статтею 290 Кримінального кодексу евакуювали на арештмайданчик, а відомості внесли до ЄРДР. Цей випадок описаний на сайті Патрульної поліції.
Тому питання вже не в тому, чи може поліція забрати автомобіль через підозру щодо VIN. За певних обставин — може. Але постає інше питання: чи дотримується поліція процедури, хто встановлює факт втручання у VIN, на якій підставі автомобіль вивозять приватним евакуатором і чому власник має платити за машину, яку держава сама вилучила як речовий доказ?
Від підозри поліціянта до арешту автомобіля — велика юридична дистанція
Стаття 290 Кримінального кодексу передбачає відповідальність за знищення, підроблення або заміну ідентифікаційного номера, номерів двигуна, шасі чи кузова транспортного засобу. Поліціянт, який бачить ознаки механічного втручання, справді має право відреагувати.
Але «ознаки втручання» і встановлений факт підроблення VIN — не одне й те саме.
Фахове дослідження таких номерів проводять спеціалісти: перевіряється структура металу, спосіб нанесення символів, можливе переварювання номерного майданчика, механічне втручання та відповідність заводській технології.
Тому подряпина, корозія, сліди кузовного ремонту або зовнішній вигляд номера самі по собі ще не доводять, що VIN перебитий.
Є й ще одна проблема — сам факт зупинки. Стаття 35 Закону «Про Національну поліцію» містить конкретний перелік підстав, коли поліціянт може зупинити автомобіль: порушення ПДР, очевидна технічна несправність, інформація про причетність водія чи автомобіля до правопорушення та інші передбачені законом випадки. Окремої універсальної підстави «зупинка для перевірки VIN» у цій статті немає. Поліціянт також повинен повідомити водієві конкретну причину зупинки.
Воєнний стан дає право на додаткові перевірки у передбачених законом ситуаціях, насамперед на блокпостах і під час здійснення відповідних безпекових заходів, але це не означає автоматичного скасування правил статті 35.
Показова й судова практика з цього питання. Так, у червні 2026 року на Житомирщині патрульний зупинив BMW X5 і виявив, як він вважав, механічні пошкодження VIN та відсутність дублюючих табличок. Було відкрите провадження за статтею 290 КК, автомобіль вилучили, а дізнавач попросив суд накласти арешт. У суді з’ясувалося, що спеціаліста під час огляду не було. VIN відповідав документам і даним баз, автомобіль у розшуку не перебував. Виникли питання і щодо законності самого процесуального огляду.
Суд відмовив у накладенні арешту, а апеляція залишила це рішення без змін.
Цей випадок показує, що припущення патрульного про підроблений VIN саме по собі ще не створює безумовної підстави надовго позбавити людину автомобіля.
Так само евакуатор не означає, що автомобіль уже «арештований».
Кримінальний процесуальний кодекс розрізняє тимчасове вилучення майна та його арешт. Тимчасове вилучення — це фактичне позбавлення людини можливості користуватися майном до розв’язання питання про його арешт або повернення. Арешт майна накладає слідчий суддя або суд.
І цей процес має встановлені законом строки:
- За загальним правилом, клопотання про арешт тимчасово вилученого майна має бути подане не пізніше наступного робочого дня після вилучення. Якщо цього не зробили — майно має бути негайно повернуте особі, у якої його вилучили.
- Для майна, тимчасово вилученого під час обшуку або огляду, проведеного на підставі ухвали слідчого судді, діє окремий строк — 48 годин після вилучення. Якщо клопотання про арешт у цей строк не подано, майно також має бути повернуте.
- Якщо суд відмовляє в арешті, тимчасово вилучене майно підлягає поверненню. Те саме стосується випадків, коли накладений арешт згодом скасований.
Тобто закон не передбачає конструкції «ми машину забрали, поставили на майданчик, а далі колись розберемося».
Хто платить за евакуатор — і чому саме тут виникають найбільші питання
Юридично існує щонайменше дві принципово різні ситуації.
Перша — звичайне адміністративне затримання транспортного засобу. Для нього існує окремий Порядок, затверджений постановою Кабміну №1102, і встановлені тарифи на транспортування та зберігання. Постанова чинна в редакції від 18 грудня 2025 року.
З 17 червня 2025 року діє спільний наказ МВС та Мінекономіки №364/2562, який встановлює розміри плати за транспортування і зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів.
У Києві до того ж працюють приватні евакуатори. У квітні 2026 року міська влада повідомляла, що з 15 квітня мінімальна вартість транспортування тимчасово затриманого автомобіля приватними перевізниками становитиме 1680 гривень. Але йшлося саме про систему евакуації тимчасово затриманих машин, а не автоматично про речові докази в кримінальних провадженнях.
Тепер про другу процедуру.
Якщо автомобіль забирають через можливий перебитий VIN, відкривають кримінальне провадження, а машину вилучають для дослідження і визнають речовим доказом, діє вже кримінальний процес.
Стаття 100 КПК говорить: вилучені слідчим або прокурором речові докази повинні бути оглянуті, сфотографовані, докладно описані та зберігатися в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів. Сторона кримінального провадження, якій переданий речовий доказ, зобов’язана забезпечити його збереження.
А далі виникає принципове питання про гроші.
Стаття 123 КПК відносить витрати, пов’язані зі зберіганням і пересиланням речей та документів, до процесуальних витрат, які здійснюються коштом Державного бюджету.
Цей підхід підтверджує і Верховний Суд. У постанові Касаційного господарського суду від 27 червня 2023 року колегія прямо нагадала: витрати, пов’язані зі зберіганням і пересиланням речей та документів, є процесуальними та здійснюються коштом державного бюджету.
А тепер найважливіше.
29 квітня 2026 року Голосіївський районний суд Києва розглянув справу власника Cadillac Escalade, автомобіль якого був переданий слідчим на зберігання. Суд зазначив: оскільки автомобіль передали на зберігання слідчим, підстав оплачувати його стоянку у власника не було.
Власник тоді заплатив 20 740 гривень за транспортування та перебування автомобіля на майданчику. Суд постановив ці гроші повернути, зазначивши, що стягнення плати за зберігання транспортного засобу, який був речовим доказом у кримінальному провадженні, порушувало права власника.
І це не одиничний випадок. Ще у київській справі 2020–2021 років автомобіль був визнаний речовим доказом і переданий на майданчик, який обслуговувало ТОВ «Укрспецпарк». Суд зобов’язав безоплатно повернути автомобіль власнику. Проте, як встановив суд у подальшому спорі, майданчик відмовився видати машину без оплати та виставив рахунок на 6498 гривень: 1890 гривень за евакуацію і решту — за зберігання. Власник був змушений заплатити, щоб забрати автомобіль.
В іншій київській справі власниця KIA Optima заплатила ТОВ «Укрспецпарк» 6062 гривні за евакуатор і зберігання вилученого автомобіля. Шевченківський райсуд дійшов висновку, що автомобіль (речовий доказ) узагалі зберігався неналежно: його розмістили на майданчику приватної компанії, хоча відповідальність за належне зберігання лежала на органі досудового розслідування.
Ці рішення не доводять існування «схеми» з VIN, але вони доводять дещо не менш важливе: проблема, коли з власника вимагають гроші за евакуацію та зберігання автомобіля, вилученого поліцією у кримінальному провадженні, у Києві вже існувала і доходила до судів.
Судові документи підтверджують, що ГУНП у Києві раніше мало договірні відносини з приватними структурами щодо доставлення і зберігання машин. Зокрема, у судовому рішенні наведений договір від 10 травня 2019 року №271ВПЗ між ГУНП у Києві та ТОВ «Укрспецпарк».
ТОВ «Укрспецпарк» фігурує і в судовому спорі, який у липні 2026 року дійшов до Верховного Суду, причому ГУНП у Києві виступало в цій справі третьою особою.
У відкритих джерелах нам також не вдалося знайти оприлюдненої інформації від ГУНП Києва, яка б розкривала кількість автомобілів, вилучених під час нинішніх перевірок VIN, перелік компаній, що їх перевозять, та порядок оплати таких перевезень.
Як захиститися водієві: що фіксувати і які документи вимагати
Якщо поліціянт починає перевіряти VIN, головне — не конфліктувати фізично і не намагатися перешкоджати законним діям. Набагато корисніше максимально точно зафіксувати всю процедуру.
- Увімкніть відеозапис ще на початку спілкування. Зафіксуйте місце, час, державний номер свого автомобіля, службову машину поліції, дані поліціянтів та жетони. Сам факт відеофіксації дій поліції у публічному місці загалом не заборонений, якщо ви не перешкоджаєте роботі правоохоронців.
- Запитайте конкретну причину зупинки. Не «що сталося?», а: «Яка конкретна передбачена законом підстава моєї зупинки?». Якщо відповідь — «перевіряємо VIN», попросіть назвати правову норму, на підставі якої автомобіль був зупинений саме для цієї перевірки.
- Зафіксуйте VIN до будь-яких маніпуляцій. Зніміть номер крупним планом, метал навколо нього, дублюючі таблички та наклейки, якщо вони є. Якщо поліціянт говорить про сліди втручання, попросіть показати, де саме він їх бачить, і зафіксуйте це на відео.
- Уточніть, що відбувається юридично. Поверхнева перевірка автомобіля, процесуальний огляд у кримінальному провадженні, тимчасове вилучення майна та адміністративне затримання транспортного засобу — різні процедури. Попросіть поліціянта або слідчого прямо сказати, яку саме дію вони проводять.
- Якщо вже є кримінальне провадження — вимагайте його номер. Запитайте номер ЄРДР, статтю КК, дані слідчого або дізнавача та підрозділ, який веде провадження.
- Не підписуйте документи не читаючи. Особливо «добровільну згоду» на огляд. Прочитайте весь документ, сфотографуйте його і, якщо не погоджуєтеся з формулюванням, впишіть свої зауваження перед підписом.
- Якщо машину вилучають — отримайте копію протоколу. У документі повинні бути ідентифікований автомобіль, VIN, опис вилученого майна та сама процесуальна дія. Якщо забирають ключі, документи або речі із салону — вони теж мають бути належно зафіксовані.
- Перед евакуацією зніміть автомобіль по колу. Кузов, скло, диски, салон, пробіг, паливо, речі всередині. Це може стати доказом, якщо машину пошкодять під час транспортування або зберігання.
- Запишіть дані евакуатора. Державний номер, назву підприємства, контакти водія або диспетчера, адресу майданчика та особу, яка приймає автомобіль.
- Поставте головне питання: у якому статусі забирають машину? «Це адміністративно затриманий транспортний засіб чи автомобіль вилучається у кримінальному провадженні як можливий речовий доказ?». Це принципово важливо для питання оплати.
- Якщо вимагають гроші — не платіть готівкою без документів. Вимагайте рахунок, назву юридичної особи, код ЄДРПОУ, реквізити, тариф, нормативну підставу платежу та фіскальний документ. Окремо запитайте, за яким нормативним актом саме власник речового доказу має оплачувати його транспортування або зберігання.
- Контролюйте суд після вилучення. Не варто просто чекати дзвінка від слідчого. З’ясуйте, чи подано клопотання про арешт автомобіля, яке рішення ухвалив суд і чи не спливли строки, після яких тимчасово вилучене майно має бути повернуте.
Якщо майданчик відмовляється повернути автомобіль без оплати, ситуацію краще одразу фіксувати письмово. Вимагайте письмову відмову або хоча б рахунок, на якому видно отримувача та підставу платежу.
Якщо власник змушений заплатити, щоб фізично забрати машину, гроші потрібно проводити тільки офіційно, зберігаючи рахунок і квитанцію. Київська судова практика показує, що такі витрати потім можна вимагати повернути.
І ще один момент, який легко пропустити.
Якщо автомобіль вилучений як речовий доказ, відповідальність за його збереження лежить на стороні кримінального провадження, яка його отримала. Тобто після завантаження машини на евакуатор історія для поліції не закінчується. Навпаки — з цього моменту держава бере на себе відповідальність за чуже майно.
Поліція має повне право шукати викрадені автомобілі та машини з підробленими номерами кузова. Це її робота, але якщо під виглядом такої перевірки автомобілі починають масово вилучати на підставі візуального припущення, передавати приватним перевізникам і майданчикам, а потім змушувати власників оплачувати перебування власного майна там, куди його примусово відправила держава, — це вже не дрібна процесуальна деталь. Наведені судові рішення показують, що в Україні, і конкретно в Києві, з власників уже стягували гроші за автомобілі, які поліція сама вилучила як речові докази. І судам уже доводилося повертати ці гроші назад.
Тепер головне питання — чи повторюється ця практика під час нинішніх перевірок VIN і, якщо з власників знову вимагають гроші за вилучені автомобілі, на якій правовій підставі це відбувається та хто зрештою отримує ці кошти.
