Під Новий Рік “Укрінформ” опублікував доволі велике інтерв’ю із заступницею міністра Міністерства розвитку громад та територій України Наталією Козловською. Головною темою розмови була “оновлена” програма єВідновлення, яка стартувала з 1 грудня 2025 року і яка наразі розрахована виключно на ВПО зі статусом УБД або інвалідності внаслідок війни (крім цивільних осіб).
Якщо коротко. На житловий ваучер номіналом 2 млн грн вже подано 25 тис. заяв, на підставі яких після розгляду комісіями вже сформовано 308 (!) ваучерів. Володарі цих 308 ваучерів зможуть скористатися ними після відкриття відповідного фінансування у 2026 році. Якщо говорити про загальну кількість ВПО із двох визначених категорій, то, за даними реєстрів Міністерства соціальної політики та Міністерства у справах ветеранів, йдеться приблизно про 90 тисяч (!) осіб. Станом на сьогодні Законом України «Про Державний бюджет» передбачено фінансування першого етапу із залишків коштів місцевих бюджетів тимчасово окупованих територій (!), які на сьогодні складають приблизно 14 млрд грн.
Цікавою також була відповідь на таке питання: “Наприклад, 80-річна бабуся, що переїхала з тимчасово окупованої території і знімає житло, у другому етапі цієї програми зможе подати заявку на житловий ваучер?” Відповідь була такою: “Якщо говорити про те, якими будуть наступні категорії отримувачів такої допомоги, то ми можемо повернутися до цього питання всередині наступного року. Це стане можливим після запуску повноцінної реалізації проєкту, початку практичної роботи механізму житлових ваучерів і старту виплат та отримання підтвердженого фінансування з кількох джерел”.
Ну і в якості новорічного побажання Наталія Козловська сказала наступне (цитую): “Я хочу побажати нашим глядачам, які проживають і виїхали з окупованої частини території, щоб вони швидше оговталися, щоб вони розуміли, що країна про них турбується, і такі проекти для них є проявом тієї турботи, яка говорить про те, наскільки нам важливі українці. Тому важливо, щоб вони мали розуміння, що завтрашнє майбутнє у них також буде виглядати за підтримки держави і уряду”.
З урахуванням того, що це було “новорічне інтерв’ю”, воно, мабуть, мало б нести в собі певний позитив, дарувати людям якусь надію. Але…
Простий розрахунок показує, що наразі уряд буде спроможний забезпечити виплатами не більше 7 тис. житлових ваучерів при вже наявних 25 тис. заяв ВПО зі статусом УБД або ОІВВ, кількість яких буде рости, оскільки загальна кількість таких осіб за офіціними даними становить близько 90 тис. І робити це уряд буде за кошти… тих самих громад з окупованих територій, тим самим зменшуючи можливості цих громад на самопідтримку в умовах майже повної відсутності такої підтримки на державному рівні.
А скільки доведеться чекати тим “80-річним бабусям” і іншим трохи старшим і трохи молодшим віковим категоріям “ВПО з ТОТ” – невідомо, жодних перспектив і планів. З огляду на наведені вище кількісні дані, чекати доведеться не рік, не два, і навіть не три… І це у той час, як за програмою єВідновлення надається підтримка ВСІМ постраждалим від російських обстрілів мешканцям НЕОКУПОВАНИХ територій, без будь-якого розділення на категорії, вік і таке інше. І навіть за наявності іншого житла на неокупованій території (нагадаю, що людина, яка вибралась з окупації і, не дай Боже, придбала собі якусь розвалюху для тимчасового проживання в надії на отримання в майбутньому державної компенсації за своє втрачене житло, категорично позбавляється урядом права на участь в “оновленій” версії програми єВідновлення для “ВПО з ТОТ”, навіть якщо вона має статус УБД або ОІВВ). І навіть при наявності всіх доказів знищення свого житла на ТОТ людина не має ніякого права скористатися програмою єВідновлення через штучні урядові обмеження і заборони. І де тут рівність прав?
Не менш дивним виглядає і те, що кажучи про відсутність коштів на виплату компенсації за житло, втрачене на ТОТ, уряд у той же час значно розширює загальну кількість можливих отримувачів житлових ваучерів. Тепер для отримання компенсації не треба бути власником житла, а достатньо було просто проживати, бути зареєстрованим на ТОТ. Причому всім отримувачам має надаватись ваучер на суму 2 млн, незалежно від того, чи була у власності людина 3-кімнатна квартира у центрі Маріуполя, чи маленька хатинка у селі, чи взагалі не було нічого. І це при тому, що середня сума виданих компенсацій за програмою єВідновлення наразі становить приблизно 1,4 млн грн. на одну родину. Ще один прояв “справедливості” від нашого уряду.
Питань багато. Але точно зрозуміло одне – це те, що сказала наприкінці Наталія Козловська про всіх тих “ВПО з ТОТ”, які наразі позбавлені будь-якої державної підтримки: “Завтрашнє майбутнє у них також буде виглядати за підтримки держави і уряду”. Тобто як не було цієї підтримки, так її найближчим часом і не буде. А коли час прийде, можливо, комусь з нас ця підтримка вже і не буде потрібна… Хоча все це неправда і всі переселенці з окупованих територій “повинні розуміти, що країна про них турбується, і такі проекти для них є проявом тієї турботи, яка говорить про те, наскільки нам важливі українці”. Країна стурбована…
«Коли «не ТОТ» — це ветеран війни»
Вчора я зробив черговий допис (ред: йдеться про допис автора у мережі Фейсбук) щодо “успіхів” у роботі уряду з підтримки так званих “ВПО з ТОТ”, які, за словами заступниці міністра Міністерства розвитку громад та територій України Наталії Козловської, “повинні розуміти, що країна про них турбується, і такі проекти для них є проявом тієї турботи, яка говорить про те, наскільки нам важливі українці” і що “завтрашнє майбутнє у них також буде виглядати за підтримки держави і уряду” (це, мабуть, слід розуміти так, що як не було цієї підтримки, так її найближчим часом і не буде). До такої політики уряду щодо звичайних, цивільних “ВПО з ТОТ” ми вже звикли. “Якщо ти з ТОТ, то ти не ТОТ” – це вже стало одним з головних принципів у відношенні держави до цих людей.
Але коли таке відношення до себе з боку державних органів відчувають наші захисники, військові, які пройшли пекло “Азовсталі”, роки російського полону…
Приклад абсурдної ситуації, про яку розповіла Yuliia Sever, яка сама має статус УБД, а її чоловік, військовий, який теж має такий статус, зник безвісти і через неможливість отримання згоди чоловіка Юлія отримала відмову у прийнятті її заяви на отримання житлового ваучера.
Але навіть при прийнятті цієї заяви її розгляд може затягнутись на невизначений строк, хоча цей строк є чітко визначеним пунктом 10 постанови №1176: “Строк розгляду заяви про надання допомоги комісією не може перевищувати 30 календарних днів з дня подання заяви”.
Отже, ще один “кейс”, як це зараз модно називати, турботливого відношення органів державної влади до “ВПО з ТОТ”. Але в цьому випадку до цього “почесного” статусу додається дійсно почесний статус УБД.
Ось що написав у себе на сторінці Volodymyr Tchertoushkyn, маріупольський журналіст, пресофіцер бригади територіальної оборони, який провів більше трьох років у російському полоні.
“Бажаю вам всім лише позитивних новин у цьому році!
От і я хотів почати з позитиву, але ж, блін, не дають деякі. Причому нижчеописана проблема, на жаль, турбує не тільки мене. Це – терниста дорога отримання того самого ЖИТЛОВОГО ВАУЧЕРА (згідно з Постановою КМУ № 1176) багатьма ветеранами та інвалідами війни, що належать до окремої категорії внутрішньо переміщених осіб з тимчасово окупованих територій (далі ВПО з ТОТ). Дуже вас прошу дочитати до кінця. Це дійсно цікаво. Особливо для (вибачте за тавтологію) для зацікавлених в цьому питанні людей.
На календарі – вже 5 січня, тобто 36 день (будь ласка, запам’яйте цю цифру) після початку подання заяв у “Дію” на житловий ваучер. А заяви схвалені лише 800 особам! (Про цю цифру – трохи далі в публікації).
Особисто я подав заяву вдень 1 грудня, як тільки “відкрився портал” в це щастя. Тормознув, правда, зі стартом хвилин на 45, бо проходив МРТ у клініці, і моя заява опинилася не в числі перших, а стала “лише” 2537-ю. Але мені цілком логічно (з математичної точки зору) здалося, що я встигаю попасти до кола “щасливчиків”, які б мали отримати ухвалення заяви до 31 грудня 2025 року включно, а самого ваучера – вже у 2026 році. Додам: моя заява “Дію” влаштувала цілком: всі належні документи були прийняті, згода від дружини отримана, і т.д. Досить швидко заява набула статусу “Очікує обробки” , який вона зберігає, як ви здогадалися, і ПО СЮ ГОДИНУ, незважаючи на відведені Законом та підзаконними актами терміну в 30 ДНІВ зі дня ПОДАННЯ ЗАЯВИ (цитую Постанову КМУ № 1176). Крапка.
Заява, в свою чергу, має розглядатися комісією з розгляду питань щодо надання допомоги для вирішення житлового питання окремим категоріям ВПО…, далі просто Комісією, яку створює уповноважений орган – суб’єкт надання адміністративної послуги з розгляду питань щодо надання допомоги для вирішення… і т.д. У моєму випадку, як у ВПО, зареєстрованої в Києві – це місцева влада Києва, тобто, як далі з’ясувалося, Київська міська військова адміністрація (КМВА).
Поки я лікувався у стаціонарі перші три тижні грудня, ці подробиці мене (на жаль) не дуже цікавили. Заява “очікує обробки”? Ну, мабуть, дуже багато заяв навалилося на ті комісії, не встигають опрацьовувати.
Хвилюватися “по-дорослому” я почав напередодні Різдва, коли в одному з чатів побачив, що військовий, який зареєстрований як ВПО у Дніпропетровський області, вже поділився приємною новиною: його заяву СХВАЛЕНО! Так, номер його заяви відрізняється від мого в менший бік, але десь відсотків на 20. Тобто він не набагато випередив мене 1 грудня. А моя заява навіть не отримала статус “В обробці”.
25 грудня вдень я зателефонував на гарячу урядову лінію 1545. Після обговорення давно знайомих мені положень Постанови № 1176 оператор порадила мені звернутися на Гарячу лінію Мінветеранів, а вже там мені пояснили, що Комісія саме у м. Києві ще начебто не створена чи не діє (опа, ніфіга собі! вже 25.12!), але, мовляв, не хвилюйтеся – ще ж 30 днів не минуло!
Наступного дня, тобто вранці 26.12 (і ці цифри запам’ятайте, будь ласка), я надіслав інформаційні запити відразу й до КМВА, і до КМДА з проханням, коротко кажучи, роз’яснити ситуацію по Комісії в Києві, а також надати відповідь, чи буде розглянуто мою заяву у відведений Законом, точніше, Постановою № 1176, строк.
А ще я паралельно в цей же час “перекопав” Офіційний портал Києва стосовно розпоряджень начальника КМВА пана Тимура Ткаченка щодо долі Комісії і знайшов лише (ну, може, погано шукав) розпорядження № 1220 від 26 листопада 2025 р. про утворення Комісії, визначення максимальної кількості її членів (23 особи, з них 8 представників від громадськості).
Трьома днями пізніше мені ще більше “зробив нерви” допис у фб колеги Ирина Прудкова про те, як вона зовсім не у мажорній тональності поспілкувалася з чиновницею Голосіївського ЦНАПу стосовно (не)роботи вищезазначеної Комісії. Та тітонька, зі слов Ірини, виказала, м’яко кажучи, незацікавленість представників районної влади у роботі Комісії.
І 31 грудня я вже сам звернувся до ЦНАПУ Оболонського району Києва з тими же запитаннями. Мені пояснили, що комісія вже існує, а представник Київ Мілітарі Хаб у філії Оболонського ЦНАПу (на Героїв Дніпра) навіть скинула мені посилання на розпорядження щодо початку відбору представників громадськості до Комісії, опубліковане на Офіційному порталі Києва. Хоча це повідомлення ще не є доказом дійсно початку роботи Комісії з питань надання допомоги окремим категоріям ВПО, а, здається, навіть навпаки – показує, що Комісія ще повинна бути до-укомплектована представниками громадськості, як цього вимагає п. 6 Постанови КМУ № 1176.
Для мене особливо цікавим є те, що повідомлення про приймання заяв від громадськості на Офіційному порталі Києва було опубліковано в 16:59 якого, як ви думаєте, числа? Quite right, 26.12!
Впритул до 17:00 2 січня я, нарешті, отримав відповіді від міської влади (Києва). Навіть враховуючи мій багаторічний досвід спілкування с місцевою владою Маріуполя, таку багатосторінкову напівконкретику я бачу вперше в житті. І зрозумів для себе, що відведений Законом строк розгляду заяви – моєї та багатьох побратимів-ВПО, зареєстрованих у Києві, – зірвано без якогось чіткого обґрунтування. А ще не виключено, що мене і таких, як я, вважають, мабуть, необізнаними в юридичному плані простаками, яким можна у відповідях писати абищо.
Дозвольте невеликий ліричний відступ, точніше – цитування свіжого, новорічного допису у ФБ Міністерство розвитку громад та територій України стосовно виконання програми Уряду по наданню житлових ваучерів: “…Вже ухвалено майже 800 позитивних рішень на загальну суму понад 1,5 млрд грн. Опрацювання заяв профільними комісіями триває відповідно до встановлених процедур. У фокусі — послідовно й прозоро розглянути кожну заявку та поінформувати людей про рішення”. Причому подано вже 25 тис. заяв! І як таке читати численним ВПО з ТОТ- ветеранам, зареєстрованим у Києві?
Тепер – до відповідей міської виконавчої влади. Департамент соціальної та ветеранської політики (КМДА) пояснив мені те, що я й сам згодом побачив на Офіційному порталі Києва ще до Нового року: “Розпорядженням Київської військової адміністрації від 25.12.2025 № 1337 «Про Комісію з розгляду питань щодо надання допомоги для вирішення житлового питання окремим категоріям …» затверджено персональний склад зазначеної Комісії та Положення про неї…” О, нарешті! Але…
Як ще той ботан, я вирішив перевірити це посилання (можете й самі перевірити!), і “вийшов” на зовсім інше розпорядження – “Про затвердження рішень Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за пошкоджені об’єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, від 16 грудня 2025 року (КМВА № 1339)
От нахіба таке робити?
Похибку директора департаменту або, скоріше за все, виконавця з його підрозділу, “виправили” наступні відповіді вже від управління інформаційної політики та доступу до публічної інформації апарату КМДА. Мені дійсно навели персональний склад Комісії, затверджений тим самим розпорядженням начальника КМВА Тимура Ткаченка від 25 грудня № 1337 та Положення про Комісію (у додатку до розпорядження). Це розпорядження я знайшов і на Офіційному порталі Києва; щоправда, сама дата публікації була зазначена 26-м грудня. Знову якесь дивне співпадіння… Ну, буває таке.
До речі, всі наведені у надісланому мені додатку до розпорядження 14 членів Комісїї – посадовці, жодного представника громадськості. Тобто не просто так була трошки пізніше оприлюднена інформація щодо початку відбору до Комісії представників громадськості.
При цьому хто з наведених осіб голова Комісії, хто заступник, хто секретар – а … його знає, як зазначила б на моєму місці ще одна моя колишня колега, а нині поважна посадова особа однієї з МВА.
Виникає враження, що Комісія ще навіть і не збиралася на своє перше засідання, де повинна була б, згідно із положенням, обрати голову, заступника та секретаря.
А ще мої запити за No3515(з) та No3516(з), як було зазначено у відповіді управління інформполітики КМДА, були “направлені для опрацювання в межах компетенції до Департаменту будівництва та житлового забезпечення КМДА”. І відповіді буде надано окремо. Тож, чекаємо!
Не маючи сумніву та лінощів, я направляю черговий “транш” запитів до КМДА і КМВА стосовно долі Комісії і долі заяв на ваучер (поданих через “Дію”) від ветеранів та інвалідів війни – ВПО з ТОТ, зареєстрованих у Києві.
Бажаю вам всім здоров’я та витримки! В тому числі і посадовцям місцевої влади Києва.”
Країна стурбована?…
Читайте Євгена Сосновського на фейсбуці: https://www.facebook.com/evgeny.sosnovsky
- Позиція автора може не збігатися з позицією редакції «Ірта-fax».
