Ілюстративне фото: "Робота мобільної вогневої групи під час повітряної атаки" (ШІ)
російські повітряні атаки по Україні давно не обмежуються «шахедами». По Києву, Дніпру, Харкову, Одесі та інших великих містах росія запускає ударні дрони, крилаті й балістичні ракети. У прифронтових районах до цього додаються FPV-дрони, артилерія, реактивні системи та керовані авіабомби.
Лише за останній тиждень серпня, за словами Зеленського, росія застосувала майже 2000 дронів, понад 1600 авіабомб і 31 ракету. А за чотири дні — близько 1500 дронів, понад половина з яких були реактивними.
Окремо росія б’є по цивільній логістиці. Наприкінці серпня були знищені сортувальні центри «Нової пошти», пошкоджені склади, магазини та логістичні об’єкти великих торговельних компаній. За оцінкою міністра аграрної політики Тараса Висоцького, удари вже знищили близько 90% продовольчої логістики, яку використовували роздрібні мережі. Це не означає, що в Україні зникнуть продукти, але наслідки вже відчувалися у вигляді перебоїв з окремими товарами.
На цьому тлі далекобійні дрони стали одним із головних засобів російських ударів. І той апарат, який у побуті досі називають просто «Шахедом», сьогодні може дуже відрізнятися від дрона, який уперше масово з’явився над Україною восени 2022 року.
Від Shahed-136 до «Герані»
Основою російських далекобійних атак залишається сімейство, що походить від іранського Shahed-136. Класичний Shahed-136 — одноразовий ударний БпЛА з поршневим двигуном. Він летить відносно повільно — близько 180 км/год, але має велику дальність. Конкретні цифри залежать від версії, тому характеристики раннього іранського Shahed не можна автоматично переносити на всі сучасні російські «Герані». росія локалізувала виробництво цих апаратів і постійно їх змінює. На сучасних «Геранях-2» ГУР знаходило завадозахищену супутникову навігацію «Комета», інерціальні системи, нові контролери, модеми, камери та інше обладнання.
Змінюються і бойові частини. Так на окремих сучасних версіях встановлюються бойові частини приблизно 50-кілограмового класу. Є й набагато незвичніші модифікації. ГУР дослідило «Герань-2» серії «Э», на якій встановили ПЗРК «Верба». На тому самому апараті були система «Комета», мікрокомп’ютер Raspberry Pi та mesh-модем.
Чи керує «Шахедом» оператор
Класичний Shahed не працює як FPV-дрон. Йому задають маршрут і координати, після чого апарат може летіти автономно за допомогою автопілота, інерціальної та супутникової навігації. Тому просто розірвати зв’язок з оператором недостатньо — постійного такого зв’язку може взагалі не бути.
Але нові російські модифікації отримують камери, мобільні модеми та mesh-зв’язок. Це дозволяє передавати дані, а на окремих версіях — коригувати політ або переходити до ручного керування.
Тому твердження, що всі сучасні «Шахеди» просто летять за заздалегідь записаним маршрутом, уже застаріло.
«Гербера»: дешевша, але не обов’язково порожня
Разом із «Геранями» росія масово використовує «Гербери». За актуальними даними ГУР, максимальна злітна маса такого апарата становить близько 18 кг, розмах крила — 2,5 метра, швидкість — до 160 км/год, дальність — до 600 км.
ГУР відносить «Герберу» одразу до кількох типів: вона може бути хибною ціллю, розвідувальним або ударним дроном, тому називати кожну «Герберу» просто приманкою неправильно.
Для ППО це створює окрему проблему. Серед великої кількості повітряних цілей важливо розуміти, де ударний дрон, де розвідник, а де дешевший апарат, запущений переважно для перевантаження системи.
Реактивні «Герані» змінили ситуацію
Найсерйозніша зміна 2026 року — реактивні дрони. Ще кілька місяців тому вони були відносно новим явищем, але зараз масштаби вже зовсім інші. За словами Зеленського, з приблизно 1500 дронів, які росія застосувала протягом чотирьох днів наприкінці серпня, понад половина були реактивними. Це не означає, що половина всіх російських дронів за серпень або за весь 2026 рік уже реактивна. Йдеться про конкретний чотириденний період, але сама кількість показує, що це вже не одиничні експериментальні апарати.
«Герань-3»
«Герань-3» стала одним із перших реактивних російських апаратів цього сімейства. На ній встановлений китайський турбореактивний двигун Telefly JT80. За даними ГУР, швидкість апарата становить приблизно 300–370 км/год, оперативна дальність — до 1000 км.
«Герань-4»
Наступна відома модифікація — «Герань-4». В актуальній базі ГУР для неї вказана максимальна швидкість 350 км/год, крейсерська — близько 320 км/год, дальність — 770 км, максимальна висота — до 4 км. Максимальна злітна маса — до 450 кг, бойова частина — близько 50 кг. На борту є камера, інерціальна система, засоби захисту супутникової навігації від перешкод, турбореактивний двигун і mesh-модем.
«Герань-5»
«Герань-5» ще більша — за даними ГУР, її довжина становить близько 6,5 метра, розмах крила — 3,2 метра, максимальна злітна маса — приблизно 850 кг. Бойова частина — близько 90 кг. Крейсерська швидкість вказана у межах 450–600 км/год, дальність — близько 950 км, висота польоту — до 6 км. На апараті виявили китайський турбореактивний двигун Telefly TF-TJ2000A, систему «Комета-М12», LTE-обладнання, Raspberry Pi та mesh-модем.
За розмірами, швидкістю і бойовою частиною це вже значно ближче до безпілотної крилатої ракети, ніж до раннього Shahed-136.
Основні відомі характеристики можна звести так:
Дрон
Швидкість
Дальність
Бойова частина / навантаження
Shahed-136 / базова «Герань-2»
близько 180 км/год
понад 1000 км залежно від версії
приблизно 20–50 кг залежно від версії
«Гербера»
до 160 км/год
до 600 км
залежить від конфігурації
«Гарпія-А1»
до 185 км/год
до 1500 км
залежить від конфігурації
«Герань-3»
близько 300–370 км/год
до 1000 км
залежить від версії
«Герань-4»
до 350 км/год
до 770 км
близько 50 кг
«Герань-5»
450–600 км/год
близько 950 км
близько 90 кг
Де їх виробляють
Головним центром серійного виробництва «Гераней» стала особлива економічна зона «Алабуга» в Татарстані. Там же організоване виробництво «Гербер». росія вже не залежить лише від поставок готових іранських Shahed.
Водночас повністю технологічно незалежним це виробництво не стало. У збитих дронах регулярно знаходять іноземну електроніку, а на нових реактивних моделях — китайські двигуни.
Окремо росія виробляє «Гарпію-А1», пов’язану з Іжевським електромеханічним заводом «Купол». Для цього апарата ГУР вказує швидкість до 185 км/год і дальність до 1500 км.
«Ланцети», FPV і розвідники — інший клас
«Ланцет» — баражуючий боєприпас тактичного рівня. FPV-дрони, Zala, Supercam, «Орлан» та інші апарати використовуються переважно на фронті та в ближньому тилу.
Вони полюють на техніку, артилерію, транспорт, позиції, засоби ППО та інші окремі цілі.
Тому цифра «росія запустила стільки-то дронів» без уточнення класу часто мало що говорить сама по собі.
Чим Україна їх збиває
Повільні поршневі «Шахеди» та «Гербери» можуть збивати мобільні вогневі групи з великокаліберними кулеметами, зенітна артилерія, дрони-перехоплювачі, а в окремих випадках — зенітні ракетні комплекси та авіація. Частину таких цілей також вдається подавляти засобами РЕБ.
Особливо помітно за 2026 рік зросла роль дронів-перехоплювачів. За даними МВС, станом на 18 серпня підрозділи Національної гвардії від початку року знищили 3244 Shahed і «Гербери». 2601 із них — дронами-перехоплювачами.
З реактивними «Геранями» складніше. Апарат, який летить зі швидкістю 350–600 км/год, залишає значно менше часу на виявлення, супровід і атаку. Частина перехоплювачів, створених для боротьби зі звичайними поршневими «Шахедами», просто не має достатньої швидкості.
Проти реактивних дронів можуть застосовувати зенітні ракетні комплекси, авіацію, зенітну артилерію та швидкісні дрони-перехоплювачі. Саме тому Україна зараз розвиває нове покоління перехоплювачів, здатних працювати по швидкісних цілях.
Що сталося з українською ППО до кінця серпня
Ще навесні офіційна статистика виглядала дуже сильно. У травні росія застосувала 8150 БпЛА типу Shahed, «Гербера» та інших. За даними Міністерства оборони, було перехоплено 7476 — 91,73%.
За літо умови суттєво погіршилися. росія збільшила масштаб атак і різко наростила застосування реактивних дронів. Одночасно Україна зіткнулася з гострим дефіцитом ракет для традиційної ППО.
На початку серпня Зеленський повідомляв, що у 2026 році Україна отримала лише близько третини тієї кількості ракет-перехоплювачів, яку отримала у 2025 році. Особливо складною є ситуація з ракетами Patriot, потрібними для боротьби з балістичними цілями. Переговори про ліцензійне виробництво PAC-3 поки не дали результату, та навіть у разі домовленості запуск виробництва потребуватиме багато часу.
Але ППО України, попри наявні проблеми, все ж намагається працювати та відбивати атаки.
З балістикою ситуація ще складніша
Балістичну ракету не можна збити мобільною кулеметною групою або звичайним дроном-перехоплювачем. Для таких цілей потрібні спеціалізовані системи протиракетної оборони — насамперед Patriot із відповідними ракетами PAC-3. Їх в України мало, а запас перехоплювачів обмежений.
Відсутність цифр не означає, що ракети не збивають. Але й заявити на підставі відкритих даних, що система справляється так само як навесні, вже не можна. Втім, руйнування, які країна бачить після майже щоденних атак, часто говорять про ситуацію більше, ніж відсотки у зведеннях.
Що маємо
За чотири роки змінилася і сама російська повітряна кампанія. Перші іранські Shahed були відносно простими й повільними цілями. Тепер поруч із ними летять «Гербери», модернізовані «Герані» з новими системами навігації та зв’язку, а реактивні дрони вже застосовуються не одиницями, а сотнями. Одночасно росія використовує крилаті й балістичні ракети, а ближче до фронту — КАБи, FPV та інші засоби ураження.
Україна теж пройшла свій шлях. Якщо на початку масованих атак Shahed для їх знищення доводилося витрачати дорогі зенітні ракети, то зараз значну частину повільних дронів беруть на себе мобільні групи, РЕБ та українські дрони-перехоплювачі. Але росія знову змінила умови — збільшила швидкість і кількість цілей.
Саме тому головне питання сьогодні вже не в тому, чи здатна Україна збивати російські дрони. Здатна. Питання — скільки таких цілей вона може перехопити одночасно і як довго зможе робити це в умовах дефіциту ракет ППО, коли разом із сотнями дронів у повітрі з’являється балістика.
Це і є нинішній етап цієї війни: засіб, проти якого знаходять ефективний захист, росія намагається зробити швидшим, складнішим або просто масовішим. І реактивні «Герані» показують, що ці перегони ще далекі до фіналу.
