Позиція Дональда Трампа щодо України давно стала предметом дискусій не лише серед демократів, а й усередині самого консервативного табору США.
В інтерв’ю Independence Avenue Media Доар наголошує, що підтримка Києва відповідає національним інтересам Сполучених Штатів, а перемога росії становила б загрозу не лише для Європи, а й для самої Америки. Водночас він відкидає поширене уявлення про Трампа як про ізоляціоніста, вважаючи, що президент готовий застосовувати американську силу для захисту інтересів США, але прагне, щоб союзники брали на собі більшу частину фінансового тягаря.
Окремо Доар говорити про настрої в Республіканській партії, ставлення консерваторів до України, майбутні проміжні вибори в США, роль НАТО та ті, як нинішня американська адміністрація впливає на міжнародний авторитет країни. Перед самітом Альянсу в Анкарі він також закликає переосмислити модель колективної безпеки, створену після Другої світової війни, та зосередитися на головних глобальних викликликах — росії, Китаї, Ірані та Північній Кореї.
Інтерв’ю записане 22 червня 2026 року та відредаговано для стислості й зрозумілості.
Інтерв’ю
Ія Меурмішвілі, головна редакторка Independence Avenue Media: Ви очолюєте один із найвпливовіших аналітичних центрів у Вашингтоні. Ви часто консультуєте адміністрації з питань державної політики, зокрема адміністрацію Трампа. На початку роботи цієї адміністрації багато говорили про те, що президент Дональд Трамп є ізоляціоністом, що його політика «Америка передусім» означатиме самоусунення Сполучених Штатів від світових справ. Але ми бачимо, що сталося не зовсім так. Як ви це пояснюєте і як би ви сьогодні схарактеризували цю адміністрацію?
Роберт Доар, президент Американського інституту підприємництва (AEI): Гадаю, абсолютно очевидно, що президент Трамп готовий застосовувати американську силу у світі. У цьому немає жодних сумнівів. А це означає, що його не можна назвати ізоляціоністом. Тому стереотипне чи спрощене уявлення про нього як про політика, який хоче сховатися за «фортецею Америка», насправді не відповідає дійсності. Це було неправдою і під час його першої каденції, коли він також був готовий у певних ситуаціях застосовувати американську силу за кордоном.
Головне в тому, що він дуже обережно підходить до цього і хоче бути впевненим, що насамперед захищаються американські інтереси. Він також прагне, щоб США не використовували у фінансовому сенсі, щоб Америка не несла більшу частку витрат, фінансового тягаря чи людських втрат, ніж інші країни, які також беруть участь у цих процесах. Він хоче, щоб це була справедлива угода.
Чи ми говоримо про Венесуелу, чи про Україну, чи про Іран, президент Трамп готовий застосовувати американську силу для просування американських інтересів, захисту союзників Сполучених Штатів і навіть для того, щоб сприяти появі більш прогресивного керівництва в тій чи іншій країні. Він, безумовно, готовий це робити. Тому стереотип про нього як про упевненого ізоляціоніста не відповідає дійсності. Звісно, він складна постать, і я із задоволенням можу поговорити про всі ці нюанси, але він не ізоляціоніст.
Ія Меурмішвілі, головна редакторка Independence Avenue Media: Коли президент Трамп раптом прийшов до влади, його рейтинги як у внутрішній, так і у зовнішній політиці були досить високі. Я переглядала дані RealClearPolitics, і майже зі всіх ключових питань рейтинги президента Трампа сьогодні значно нижчі, ніж були на початку його каденції. У деяких випадках більшість американців не схвалює ані його зовнішню, ані внутрішню політику. Як ви пояснюєте, що сталося?
Роберт Доар: Перш за все варто пам’ятати, що під час своєї другої президентської кампанії у 2024 році він здобув переконливу перемогу. Він подолав величезні труднощі, сильний опір і балотувався проти партії, яка перебувала при владі. Це стара історія американської політики, та й будь-якої демократичної країни. Коли політики, які перебувають при владі, витрачають свій політичний капітал і ухвалюють рішення, їхня підтримка іноді знижується. Так відбувається не завжди, але це цілком звичайне явище.
Президент Трамп, який більше не балотуватиметься і не буде в виборчому бюлетені наступного разу, видається, ще менше переймається рейтингами. Він сам відверто говорити: «Мене це не хвилює». Водночас його партія стикається з реальним викликом напередодні проміжних виборів у листопаді 2026 року, оскільки серед американців зростає відчуття, що виборці вже не настільки задоволені його діяльністю, як раніше. Причин для цього багато, і майбутні вибори обіцяють бути дуже цікавими.
Втім, думка про те, що популярність президента Трампа знизилася після його інавгурації або після обрання і що це є чимось унікальним чи незвичайним, не відповідає дійсності. Таке трапляється із президентами постійно. Саме так є, коли лідер демонструє рішучість і здійснює масштабні кроки. А президент Трамп був готовий використати мандат, який отримав завдяки своїй переконливій перемозі у 2024 році, коли його партія здобула більшість і в Палаті представників, і в Сенаті, для реалізації великих і сміливих рішень. Це неминуче дає його опонентам можливість мобілізуватися проти нього.
Я також сказав би, що людям за межами США варто розуміти: президент Трамп не представляє всю Америку. Він не уособлює серце Америки. Він є президентом, але багато американців думають інакше, ніж він.
Я думаю, що вони більше підтримують Україну, аніж це робить сам президент Трамп. Тому для таких людей, як я, які більше підтримують Україну, це ті, на чому варто будувати подальшу роботу, яку потрібно розвивати та використовувати. Водночас президент Трамп дуже незвичайний президент. Він унікальний, як я люблю казати, він сам по собі. Його особливість полягає ще й у тому, що він не звертає уваги на рейтинги. Він просто намагається щодня робити те, що вважає за правильне.
Ія Меурмішвілі, головна редакторка Independence Avenue Media: Як, на вашу думку, президент Трамп впливає на Республіканську партію? Ви вже згадали про майбутні проміжні вибори цього листопада.
Роберт Доар: Це важливе питання, якщо згадати історію. Президент Трамп привів до Республіканської партії багато нових виборців. Це представники робітничого класу, люди з повною середньою освітою, яких у минулому вважали традиційними виборцями Демократичної партії. Значною мірою завдяки його лідерству вони перейшли на бік президента Трампа та Республіканської партії. І я думаю, що ця тенденція зберігається і досі є важливим фактором майбутніх виборів.
Республіканський чи консервативний політичний табір є коаліцією. З одного боку, до нього належать люди, які за своїми поглядами близькі до науковців Американського інституту підприємництва. Вони виступають за менше державного регулювання, нижчі податки, вільний ринок, глобальну систему торгівлі та імміграційну політику, яка відчиняє двері для нових людей, які хочуть приїхати до нашої країни.
Поруч із ними існує інша, не менш важлива частина республіканської коаліції. Це більш популістські, національно орієнтовані та культурно-консервативні американці, переважно з робітничого класу. І для цього є цілком законні причини. Вони надають великого значення вірі, сім’ї та культурним цінностям Америки. Вони також є важливою частиною Республіканської партії.
Головним питанням для республіканців у боротьбі з демократами є те, чи зможуть вони зберегти цю коаліцію і забезпечити таку ж явку виборців, яку вони мали на останніх виборах, коли Дональд Трамп був у виборчому бюлетені. Саме від цього буде залежати їхня здатність перемагати.
Політичні дослідники в Американському інституті підприємництва та інших аналітичних центрах вважають, що це є відкритим питанням. Ця коаліція має прийти на вибори, але поки що незрозуміло, чи станеться це під час проміжних виборів. Саме тому багато політичних аналітиків як у нашому інституті, так і в інших установах прогнозують, що демократи мають хороші шанси повернути контроль над Палатою представників, а також певні шанси здобути більшість у Сенаті.
Якщо це станеться, ми отримаємо ситуацію, яка вже багато разів траплялася в американській історії: президент представлятиме одну партію, а одна або навіть обидві палати Конгресу контролюватиме інша. Саме так і працює наша політична система.
І мені це подобається. Мені подобається, що влада постійно змінюється, що кожні два роки ми звертаємося до виборців щодо складу Палати представників і третини Сенату. Таким чином американська політика постійно коригується відповідно до волі народу. Саме тому наша система сильніша, адже ми регулярно звертаємося до людей і просимо їх оцінити нашу політику.
Це відрізняє всі країни, де існує виборна влада та демократичне самоврядування. Очевидно, цього не можна сказати про росію, а також про Китай, Іран чи Північну Корею.
Ія Меурмішвілі, головна редакторка Independence Avenue Media: Гаразд. Це гарний перехід до зовнішньої політики та ролі Америки у світі. Президент Трамп змінив багато речей як на міжнародній арені, так і всередині країни. Як, на вашу думку, сьогодні виглядає роль Сполучених Штатів у світі?
Роберт Доар: Безперечно, ми залишаємося найбільш успішною країною світу за обсягом економіки, її масштабом і темпами зростання. Китай усе ще суттєво відстає від нас за рівнем ВВП на душу населення. Наші збройні сили також залишаються найпотужнішими у світі за своїми можливостями та масштабами. Водночас я думаю, ми винесли певні уроки щодо ведення сучасної війни завдяки досвіду України. Але попри це, Сполучені Штати й надалі мають найсильнішу армію у світі.
Однак, недостатня, на мою думку, чіткість щодо наших цілей, пріоритетів і цінностей, а також певна ворожість до союзників призвели до того, що сьогодні у світі нас сприймають менш прихильно. У деяких ситуаціях це становить проблему, адже рано чи пізно нам знадобляться наші союзники. І над цим ще потрібно працювати.
Я також вважаю, що Сполучені Штати вже не так голосно, як раніше, виступають на захист свободи та демократичного самоврядування. Саме це було характерною рисою таких президентів, як Рональд Рейган, а також Джон Кеннеді та інших американських лідерів. Сьогодні цей голос став значно слабшим, тому що адміністрація президента Трампа не є активним провідником демократичних цінностей і свободи. І це, на мою думку, прикро.
Нинішня адміністрація більше керується принципами реальної політики, де на першому місці стоять американські національні інтереси та економічна вигода, а вже потім право окремих народів на самовизначення чи свободу. Я розумію таку логіку, але через це наша репутація серед людей, які цінують свободу в усьому світі, погіршилася. І це мене непокоїть.
Втім, ми вже проходили через подібні періоди раніше. Я сподіваюся, що з часом Сполучені Штати знову почнуть відкрито й переконливо говорити про переваги свободи та демократичного самоврядування над авторитарними режимами значно активніше, ніж це робить нинішня адміністрація.
Разом із тим, є й інші аспекти зовнішньої політики президента Трампа, які, на мою думку, виявилися досить успішними. Так працює американська політика, як і будь-яка демократична система. У ній завжди є позитивні рішення, є й ті, з наслідками яких доводиться мати справу. І потрібно просто продовжувати працювати, намагатися спрямовувати країну в тому напрямку, який вважаєш правильним.
Ія Меурмішвілі, головна редакторка Independence Avenue Media: Ви згадали про свободу та американські цінності. Сьогоднішня політика, особливо політика президента Трампа, багатьом здається дуже прагматичною та заснованою на принципі взаємної вигоди. Так її сприймають і союзники, і навіть противники Сполучених Штатів. Тож дозвольте поставити запитання більш прямо. Як ви вважаєте, чи спирається сьогодні американська зовнішня політика на американські цінності?
Роберт Доар: Знову ж таки, я дивлюся на історію в довгостроковій перспективі. У своїй нещодавній статті та в інших публікаціях я часто згадую те, що президент Кеннеді називав «довгою сутінковою боротьбою». Я оцінюю зовнішню політику всіх наших президентів і всю історію американської дипломатії. У ній були різні періоди, були злети й спади. Але ніхто не може подивитися на історію зовнішньої політики Сполучених Штатів після 1945 року, або навіть після 1941 року, і не визнати, що Америка була силою, яка підтримувала свободу, право народів на самовизначення та незалежність у всьому світі.
Саме так я на це дивлюся. Так, зараз у нас президент, який робить дещо інші акценти. Але якщо підрахувати весь обсяг фінансової та військової допомоги Україні за весь період війни після російського вторгнення, то стане очевидно, що Сполучені Штати зробили дуже вагомий внесок у цю справу. І якщо порівняти нас із нашими противниками та головним стратегічним конкурентом, Китаєм, то саме Сполучені Штати були на правильному боці історії, а Китай ні.
Я б порадив європейцям та іншим дивитися на Америку ширше, ніж лише через призму президента або чинного президента, ким би він не був, Дональдом Трампом чи будь-ким іншим. Я вже бачив у різні періоди історії ситуації, коли Сполучені Штати не надто добре ставилися до своїх союзників або робили заяви, через які люди почувалися менш упевнено щодо Америки. Але попри це саме до Сполучених Штатів люди прагнуть приїхати найбільше, отримати громадянство і почати нове життя, більше, ніж до будь-якої іншої країни.
Звичайно, люди можуть розчаровуватися в Америці через останні висловлювання чинного президента, незалежно від того, чи це Трамп, чи Джо Байден, чи хтось інший. Але я дивлюся на загальну картину.
Саме тому мені дуже сподобалися слова прем’єр-міністерки Італії Джорджії Мелоні, сказані минулими вихідними. Вона дуже влучно пожартувала. Приблизно так: «Я не розумію, чому американський президент відчуває потребу говорити речі, які не відповідають дійсності».
Вона не сказала «Дональд Трамп». Натомість її слова прозвучали так, ніби вона сказала: «Я очікую більшого від президента Сполучених Штатів, тому що маю більше віри в Америку». Мені дуже подобається такий тон. І я думаю, що саме такого підходу Європі варто дотримуватися.
Ія Меурмішвілі, головна редакторка Independence Avenue Media: Ви згадали про реакцію світу на заяви президента Трампа. Однією з його нещодавніх заяв було те, що Сполучені Штати не мають життєво важливих інтересів в Україні. Чи погоджуєтеся ви з такою позицією адміністрації?
Роберт Доар: Ні, не погоджуюся. І наші експерти також із цим не згодні. Ми вважаємо, що інтереси Сполучених Штатів в Україні пов’язані не лише з нашим прагненням підтримувати вільні та незалежні держави. Якщо росія досягне успіху в Україні, вона завдасть ще більшої шкоди іншим країнам, а це зрештою призведе до витрат і для Сполучених Штатів.
Водночас я маю сказати, що я не експерт із зовнішньої політики. Але я представляю інституцію, де працює багато таких фахівців. І коли американські експерти говорять, що війна в Україні стосується і нас, тому що після України росія прийде за нами або за іншими країнами Європи, то саме такий аргумент уже давно використовують у США, звертаючись до американських виборців у різних контекстах.
Як людина, яка спостерігає за громадською думкою, я можу сказати, що цей аргумент працює не надто добре.
На мою думку, значно переконливіше говорити людям, що Сполучені Штати повинні підтримувати народи, які борються за свободу, тому що так правильно. Це працює краще, ніж намагатися переконати їх словами: «Якщо ми не будемо зупиняти росію в Україні, ваш рівень життя погіршиться». Я не думаю, що люди в це вірять. Мені здається, вони просто не вважають це правдою.
Ія Меурмішвілі, головна редакторка Independence Avenue Media: Ви нещодавно побували в Україні. Які враження залишилися у вас після цієї поїздки, після зустрічей із людьми?
Роберт Доар: Мене дуже вразили люди в Україні. Так само мене дуже вразили люди в Молдові, а також керівництво обох країн. Вони ведуть справжню боротьбу з державою, яка є більшою, сильнішою і має значно більше населення. Водночас вони борються за свободу, не здаються і демонструють неймовірну стійкість.
Мене також дуже вразило те, що в Одесі, у Києві, всюди люди продовжували жити своїм життям із позитивним настроєм. Це справило на мене дуже сильне враження.
Крім того, я був на конференції, де були присутні українські політики, які конкурують між собою, а також із президентом Володимиром Зеленським. Потім я побував ще на одній конференції в Києві, де знову побачив усе це жваве політичне життя країни, у якій люди відкрито й вільно змагаються за владу. І мені це дуже сподобалося. Я вважаю, що це чудово.
Не думаю, що побачив би щось подібне, якби поїхав до Москви. Саме тому я так співпереживаю Україні в її боротьбі. Я був надзвичайно вражений тим, що там відбувається.
Ія Меурмішвілі, головна редакторка Independence Avenue Media: Якби ви були радником президента Трампа, що б ви порадили йому щодо України?
Роберт Доар: Я сказав би йому те саме, що радять і наші експерти: Сполучені Штати повинні підтримувати Україну як військовою, так і фінансовою допомогою. Водночас він повинен наполягати, щоб Європа також підтримувала Україну і збільшила свої оборонні витрати до рівня, близького до 5 відсотків ВВП. Також я порадив би йому чітко засудити дії путіна.
Ія Меурмішвілі, головна редакторка Independence Avenue Media: Раніше ви говорили, що чимало республіканців мають іншу позицію щодо росії та президента путіна, ніж президент Трамп. Поясніть, у чому полягає ця різниця.
Роберт Доар: Це зовсім не складно пояснити. Достатньо подивитися на матеріали Конгресу або ознайомитися із заявами, я б сказав, більшості сенаторів-республіканців. Те саме стосується й демократів. Їхня риторика щодо путіна та російського вторгнення в Україну значно жорсткіша, ніж у президента Трампа. Але вони не є президентом.
Вони можуть висловлювати свою позицію, можуть щиро в неї вірити й намагатися переконати президента, але саме він ухвалює рішення. І це потрібно поважати. Американська система надає президентові дуже широкі повноваження у сфері зовнішньої політики.
Але робити висновок, що якщо президент Трамп недостатньо рішучий у цьому питанні, то всі республіканці або всі члени Конгресу займають таку саму позицію, просто не відповідає дійсності.
Ія Меурмішвілі, головна редакторка Independence Avenue Media: Незабаром відбудеться саміт НАТО 7–8 липня в Анкарі, Туреччина. Наскільки я розумію, президент Трамп братиме в ньому участь. Які заяви ви хотіли б почути від нього на цьому саміті? Як, на вашу думку, мають відреагувати європейські союзники? І що саме Європа повинна запропонувати на цьому саміті?
Роберт Доар: Це непросте питання. НАТО є складнішою темою, особливо якщо враховувати ставлення до нього президента Трампа.
Але ось про що я часто думаю. Зараз уже 2026 рік. Чи справді ми повинні й надалі покладатися на ту саму систему безпеки й ту саму модель НАТО, яку створили ще у 1949 році?
Мені здається, президент Трамп і його команда мають рацію в тому, що ця система формувалася в абсолютно інших умовах. Тоді світ стикався з іншими викликами. Франція, Німеччина та інші європейські країни перебували в зовсім іншій ситуації. Та й Радянський Союз був зовсім іншим.
Тому сама думка про те, що ми не повинні переосмислювати або, як казав президент Авраам Лінкольн, «мислити по новому» щодо того, як реагувати на складні виклики державної політики, здається мені хибною.
Аргумент, що система існує вже багато десятиліть, добре працювала в минулому, а тому має залишатися незмінною, сама по собі не є достатньою. Ми повинні запропонувати нові рішення, які відповідатимуть реаліям сьогодення.
Ія Меурмішвілі, головна редакторка Independence Avenue Media: Якщо уявити, що через багато років ми озираємося назад на цей період, який є надзвичайно важливим як для історії Сполучених Штатів, так і для всього світу, коли відбувається глобальний перерозподіл сил, то що, на вашу думку, стане тим моментом, який або забезпечити, або поставити під загрозу?
Роберт Доар: Це дуже масштабне питання. Воно набагато ширше, ніж ситуація лише у Східній Європі. Мені, мабуть, треба було б ще трохи над ним поміркувати.
Сам вислів «американський вік» пов’язаний із багатьма складними питаннями, у які я зараз не хотів би заглиблюватися.
Якщо США хочуть і надалі залишатися провідною світовою державою та силою, яка підтримує свободу і незалежність, вони повинні бути готовими й надалі брати на собі цю відповідальність. Не самотужки, але як лідер.
Якщо дивитися на довгострокову перспективу, важко заперечити, що США зробили свій внесок.
Якщо ж говорити про теперішній момент, то, на мою думку, вирішальним фактором стане те, чи усвідомимо ми, що Китай, росія, Північна Корея та Іран є об’єднаними противниками свободи, вільного ринку, вільних людей та демократичного самоуправління.
У свої найкращі дні адміністрація Трампа, як мені здається, пам’ятає про це. Нам потрібно лише постійно їй про це нагадувати.
Якщо ж вона втратить це усвідомлення, тоді, гадаю, решта цього століття вже не стане таким успішним американським століттям ані для світу, ані для самих Сполучених Штатів.
